Постанова

від 11.01.2011 по справі 28/391-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/391-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2011 року                                                                       Справа №  28/391-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О. –доповідача;   

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О.  № 946 від 23.12.2010 року)

при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.

       За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 23.12.2010 року:

від позивача:  Устян А.О. директор, протокол №1  від 15.05.03;

від позивача:  Балаян А.Г. представник, довіреність №1  від 16.02.10;

від відповідача:  Копилова Г.Г. представник, довіреність №1  від 04.01.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнологія", м. Новомосковськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 року по справі № 28/391-10

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнологія", м.Новомосковськ

до:  Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго "Новомосковськтеплоенерго",  м. Новомосковськ

про стягнення 30 690,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

     У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехнологія", м.Новомосковськ  звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго "Новомосковськтеплоенерго",  м. Новомосковськ  про стягнення з відповідача на користь позивача  суми його втрат від інфляції у розмірі 25 656,44 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 5 034,36 грн.

            Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 року по справі № 28/391-10 (суддя Манько Г.В.) в задоволенні позову відмовлено.

            Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 року по справі № 28/391-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

       Скаржник зазначає, що чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості. Вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що в серпні 2008 року позивач отримав останню суму 102 903,32 грн. боргу - грошового зобов'язання згідно договору і рішенню суду № 14/53 - 2006 року. Ця сума боргу була встановлена і рішенням суду від 08.04.2009 року станом на 19.03.2008 року і не заперечувалась позивачем. Вважає, що стягнення інфляційних витрат та 3% річних на нараховану суму інфляційних витрат діючим законодавством не передбачено.

        Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 23.12.2010 року.

            У судовому засіданні 23.12.2010 року оголошувалася перерва до 11.01.2011 року.

         Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнологія" не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

            Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2006 року у справі № 14/53, 21.09.2004 року між  позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнологія" та відповідачем - Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго "Новомосковськтеплоенерго" був укладений договір № П3-21/09-1 про погашення заборгованості, за умовами якого сторони  домовилися, що боржник –відповідач у справі, у строк не пізніше 27.07.2005 року виплачує кредитору –позивачу заборгованість за простим векселем № 65305545532331 в сумі 500 000 грн.

           В зв'язку з невиконанням боржником зобов'язання в повному обсязі, господарським судом Дніпропетровської області  вищевказаним рішенням було стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу –402 875 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 4 028 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 грн.

            Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2007 року у справі № 8/567-07 стягнуто з відповідача на користь позивача втрати від інфляції та 3% річних за період  з 27.03.2006 року по 14.08.2007 року в сумі відповідно 54 414 грн.44 коп. та 15 255 грн. 72 коп., 696 грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Позивач, посилаючись на те, що стягнута за вказаним рішенням сума пені, інфляційних та витрат по справі, всього 70 484,87 грн. відповідачем не сплачена, просив суд, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача 3% річних, нарахованих з суми 70 484,87 грн. за період з 13.01.2008 року по 31.05.2010 року, в сумі 5 034,36 грн. та витрати від інфляції, нараховані з суми 70 484,87 грн. за той же період в сумі 25 656,44 грн.

      Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

         Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

           Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

           Згідно із ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

    Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

           В силу ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

            Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

         Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

      Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

             Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

    Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

         У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

         У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

         У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

           Актами цивільного законодавства встановлені випадки, коли цивільні права і обов'язки виникають з рішення суду.

      Наприклад, рішення про визнання права власності на майно (правовстановлюючі рішення); рішення про примусовий обмін жилого приміщення (правозмінюючі рішення); рішення про визнання правочину недійсним (правоприпиняючі рішення).

       Актами цивільного законодавства не встановлено виникнення цивільних прав і обов'язків з судового рішення щодо стягнення з боржника на користь кредитора суми інфляції та пені.

           Грошове зобов'язання відповідача, щодо сплати суми боргу за договором № П3-21/09-1 від 21.09.2004 року, припинилося на підставі ст. 599 Цивільного кодексу України в зв'язку з його виконанням 16.08.2008 року.

              З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

           Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнологія", м. Новомосковськ залишити без задоволення.

             Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 року по справі № 28/391-10 залишити без змін.

      Головуючий суддя                                                                                         Л. О. Лотоцька

      Суддя                                                                                                                Р.М. Бахмат

      Суддя                                                                                                                О.С. Євстигнеєв