Постанова

від 24.01.2008 по справі 22/346-07-8212

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24" січня 2008 р.

Справа № 22/346-07-8212

Колегія суддів Одеського апеляційного

господарського суду у складі:

Головуючого:       Петрова М.С. 

Суддів:                   Колоколова

С.І.

                                Разюк Г.П.

При секретарі судового засідання:  Бухтіяровій О.Г.   

за участю представників сторін:

від позивача:

Василенко О.С., довіреність  № 10

від10.10.07 р.;

від відповідача:  ОСОБА_1,

паспорт серія НОМЕР_1;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського

суду Одеської області від 07.12.2007 року

по справі

№ 22/346-07-8212

за позовом Товариства

з додатковою відповідальністю Страхової компанії “Рідна гавань" (далі по

тексту ТДВ СК "Рідна гавань")

до Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту СПД ОСОБА_1)

про зобов'язання

повернути майно та стягнення збитків        

В С Т А Н О В И Л А:

16.10.07 р. ТДВ СК „Рідна гавань”

звернулася до господарського суду Одеської області із позовом до СПД ОСОБА_1.

про зобов'язання повернути майно за договорами позички від 03.03.03 р.,

30.09.03 р. та стягнення збитків у сумі 5434 грн., витрачених на оплату

юридичних послуг.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 07.12.07 р. (суддя Торчинська Л.О.) позов ТДВ СК „Рідна

гавань” задоволено, СПД ОСОБА_1. зобов'язано повернути майно, отримане за

договорами позички від 03.03.03 р., 30.09.03 р., оскільки строк дії цих договорів

припинився і відповідач згідно із  ст.836

ЦК України повинен повернути вказане майно.

Крім того, з СПД ОСОБА_1. стягнуто

5434 грн. збитків, з огляду на те, що ці збитки понесені позивачем в результаті

оплати юридичних послуг по відновленню свого порушеного права і факт їх оплати

підтверджується відповідними фінансовими документами.

Не погоджуючись із рішенням

місцевого господарського суду СПД ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене

рішення суду 1 інстанції в частині стягнення витрат позивача на правову

допомогу у сумі 5434 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги

СПД ОСОБА_1 посилається на те, що він не порушував умови договорів позички,

оскільки строки дії цих договорів продовжувалися у зв'язку із відсутністю

заперечень позивача щодо продовження користування переданим майном. Договори

позички майна на вимогу позивача від 19.03.07 р. та за згодою відповідача були

розірвані і тільки після цього виник обов'язок по поверненню майна позивачу.

26.06.07 р. тобто у дату, призначену сторонами договорів позички для повернення

майна, СПД ОСОБА_1 зазначає, що не зміг повернути майно з поважних причин,

оскільки знаходився в Суворовському райвідділі міліції про що надав до суду

довідку.

Скаржник також вважає, що суд 1

інстанції не вказав у чому полягає порушення зобов'язання відповідачем,

оскільки в договорах не зазначено місце виконання зобов'язання по поверненню

майна, а тому згідно із ст.532 ЦК України мало місце прострочення кредитора (позивача)

у зв'язку із тим, що останній жодної дії не зробив для отримання майна.

На думку скаржника, місцевий

господарський суд не з'ясував причину понесених позивачем витрат на правову

допомогу, а відповідно із цим 

неправомірно стягнув ці витрати з нього, так як вказані витрати позивач

поніс задовго до розірвання договорів позички, тобто до виникнення обов'язку

позичальника по поверненню майна і ці витрати не мають ніякого причинного

зв'язку із діями відповідача.

Позивач відзив на апеляційну скаргу

не надав але в судовому засіданні його представник просив залишити апеляційну

скаргу без задоволення, а рішення господарського суду  Одеської області від 07.12.07 р. без змін,

вважаючи його обґрунтованим, відповідаючим наявним матеріалам справи та вимогам

чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи

апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши

правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних

обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права,

судова колегія приходить до наступного.

03 березня 2003 р. між позивачем

ТДВ СК "Рідна гавань" та відповідачем СПД ОСОБА_1. укладено договір

безоплатного користування майном № 2, відповідно до умов якого Компанія

(позивач) передає, у безоплатне користування Користувачу (відповідач)

обладнання для ремонту та діагностики автомобілів і двигунів на суму 123354,10

грн. згідно акту приймання-передачі, у кількості 33 шт., а останній

зобов'язується повернути це обладнання.

30 вересня 2003 р. між позивачем та

відповідачем було укладено ще один 

договір безоплатного користування майном № 18/1, згідно з умовами якого

Компанія (позивач) передає, у безоплатне користування Користувачу (відповідач)

обладнання для ремонту та діагностики автомобілів і двигунів у кількості 4 шт.

на суму 57780 грн. згідно акту приймання-передачі, а останній зобов'язується

повернути це обладнання.

На виконання умов договорів від

03.03.2003р. № 2 від 30.09.2007р. №18/1 позивач передав, а відповідач отримав

обладнання згідно актів приймання-передачі майна.

У відповідності із п.п. 2.2.4.

договорів від 03.03.2003р. № 2 від 30.09.2007р. №18/1 при припиненні договору

відповідач повинен повернути обладнання у тому стані, в якому він його отримав

з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п.п.5.1. договорів

від 03.03.2003р. № 2 від 30.09.2007р. №18/1, договори укладено строком на один

рік.

Як вбачається із змісту договорів

від 03.03.2003р. № 2 від 30.09.2007р. №18/1 за своєю правовою природою вони є

договорами позички, оскільки позивач передав 

відповідачу майно у безоплатне користування і правовідносини між

сторонами за цими договорами регулюються главою 60 ЦК України.

Крім того, ч.3 ст.827 ЦК України

встановлено, що до договору позички застосовуються також положення глави 58 цього

Кодексу.

Як зазначалося вище строк дії

договорів позички від 03.03.2003р. № 2 від 30.09.2007р. №18/1 сторонами

встановлено в один рік.

Таким чином, відповідач повинен був

повернути обладнання 03.03.2004 р. та 30.09.2004 р., однак у ці строки відповідач

не повернув майно і продовжував користуватися ним, при цьому позивач не

заперечував щодо неповернення майна у вказані строки.

Відповідно із ст.764 ЦК України

якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору

найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір

вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

За таких обставин зазначені вище

договори продовжували діяти після спливу встановленого в них строку, а саме

після 03.03.04 р. та 30.09.04 р.

Згідно із умовами пунктів 3.1

договорів від 03.03.03 р. та 30.09.03 р. на вимогу Компанії (позивача) договори

можуть бути розірвані в односторонньому порядку із попередженням Користувача

(відповідача) за 2 тижні , за спливом яких він повинен повернути все отримане у

користування обладнання з врахуванням пунктів 2.2.4 договорів.

19.03.07 р. позивач письмово

повідомив відповідача про розірвання з ним договорів позички в односторонньому

порядку з 07.03.07 р. відповідно до п.п. 3.1. договорів та про необхідність

повернення майна відповідно до умов договорів протягом 2-х тижнів. Відповідач

надіслав відповідь від 29.03.07 р. де не погоджується з тим, що він порушив

умови договорів та закону щодо не повернення майна, але погодився із позивачем на

розірвання договорів позички і просив повідомити його про час і місце

повернення майна.

17.04.07 р. позивачем було

направлене письмове повідомлення відповідачу із зазначенням, що майно може бути

повернено 25.04.07 р. о 12 годині 00 хвилин за адресою розташування офісу

позивача.

Листом від 25.04.07 р. відповідач

зазначив, що пропозиція передати обладнання 25.04.07 р. є для нього

неприйнятною, оскільки він отримав листа про встановлення дати повернення

тільки 20.04.07 р., тобто за п'ять днів до дати передання майна і йому

необхідно провести підготовчі дії, а саме домовитись з перевізником майна

(обладнання). Також у своєму листі від 25.04.07 р. відповідач запропонував

здійснити передачу майна 22.05.07 р. о 15 годині 00 хвилин за адресою

розташування офісу позивача. Позивач надав згоду на пропозицію відповідача

здійснити передачу майна 22.05.07 р. о 15 годині 00 хвилин, про що 07.05.07 р.

направив відповідачу листа.

Таким чином, за згодою сторін

відповідач замість 2-тижневого строку повернення майна з моменту повідомлення

позивача про розірвання договорів в односторонньому порядку, повинен був

повернути отримане ним у користування майно за двома договорами позички 25.05

07 р.

20.05.07 р. відповідач повідомив

телеграфом, що передача обладнання, запланована на 22.05.07 р. переноситься у

зв'язку з хворобою, також відповідач зазначив, що дату повернення він

повідомить додатково.

25.05.07 р. позивач направив

відповідачу листа про призначення дати повернення майна на 07.06.07 р. о 15

годині 00 хвилин на попередніх умовах.       

06.06.07 р. відповідач повідомив

телеграфом, що передача обладнання, запланована на 07.06.07 р. переноситься у

зв'язку із знаходженням відповідача на лікуванні до 06.06.07 р., також

відповідач зазначив, що умови повернення він повідомить письмово. Листом від

того ж дня (06.06.07 р.) відповідач запропонував здійснити передачу обладнання

26.06.07 р. на тих же умовах.

Як зазначає позивач, 15.06.07 р.

він направив відповідачу листа про згоду з пропозицією відповідача здійснити

повернення майна 26.06.07 р. о 15 годині 00 хвилин на попередніх умовах.

Однак, відповідач отримане за

договорами позички обладнання у погоджений сторонами останній строк не повернув

та ніяких дій з повернення не здійснив, що є порушенням умов договорів.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, у

разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути

наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального

зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України,

договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК

України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то

воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 ЦК України,

одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 836 ЦК України,

якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має

право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування збитків.

Власником майна, переданого

відповідачу за договорами є позивач, що підтверджується договорами

купівлі-продажу цього обладнання, платіжними дорученнями про перерахування

коштів за нього, банківськими виписками та видатковими накладними.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК

України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого

права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону

вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення

певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 836 ЦК України,

якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має

право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування збитків.

Враховуючи наведене, судова колегія

вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо

зобов'язання відповідача повернути позивачу отримане за договорами позички

майно. Цей висновок не оспорює і сам відповідач.    Що стосується позовних вимог у частині

стягнення збитків у сумі 5434 грн., понесених позивачем у зв'язку із сплатою

юридичних послуг ПП «Юридичній компанії „Оптим-М.О.” по договору про надання

правової допомоги від 10.11.2006, колегія суддів відзначає наступне.

Позивач розглядав свої витрати на

консультаційні та юридичні послуги, як заподіяні з вини відповідача збитки та

просить їх стягнути на підставі ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст.224,225

Господарського кодексу України.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа,

якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на

їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням

або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити

для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 224 Господарського кодексу

України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив

господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської

діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні

інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, заподіяні управненою

стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які

управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або

додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно зі ст.225 Господарського

кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка

допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого,

пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість

додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка

зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний

прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право

розрахувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивач вважає, що в розумінні ст.

225 ГК України до додаткових витрат повинні бути віднесені втрати на юридичні

послуги.

Однак, витрати позивача на юридичні

та консультаційні послуги не мають обов'язкового характеру, факт наявності цих

витрат і розмір не знаходяться у необхідному зв'язку із фактом невиконання

відповідачем зобов'язання по поверненню отриманого майна за договорами позички

(аналогічної правової позиції з аналогічних питань дотримується і Вищий

господарський суд України -постанови по справі №2-14/6102-2006 від 06.07.06 р.,

№08/43-05 від 09.11.05 р.).

За таких обставин судова колегія

вважає, що місцевий господарський суд неправомірно стягнув з відповідача в

якості збитків 5434 грн., тому апеляційна скарга СПД ОСОБА_1. підлягає

задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 07.12.07 р.

скасуванню в частині стягнення з відповідача 5434 грн. збитків, а відповідно із

цим у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити і розподілити судові

витрати між сторонами пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49,99,101-105

ГПК  України, колегія суддів -

                                   П О С Т А Н

О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити, рішення

господарського суду Одеської області від 07.12.07 р. скасувати частково,

виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Зобов'язати суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер

НОМЕР_2; адреса: 65110, м. Одеса, АДРЕСА_1) повернути Товариству з додатковою

відповідальністю страховій компанії "Рідна гавань" (код ЄДРПОУ

22467313; адреса: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 72) майно у

вигляді обладнання, в кількості 37 штук на загальну суму 181134,10 гривень (Сто

вісімдесят одна тисяча сто тридцять чотири грн. 10 коп.), переданого за

договорами безоплатного користування майном № 2 від 03 березня 2003 року та №

18/1 від 30 вересня 2003 року укладеними між Товариством з додатковою

відповідальністю страховою компанією "Рідна гавань" (код ЄДРПОУ

22467313) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Інякіним

Андрієм Вікторовичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Решту позовних вимог залишити без

задоволення.

Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2; адреса:

65110, м. Одеса, АДРЕСА_1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю

страхова компанія "Рідна гавань" (код ЄДРПОУ 22467313; адреса: 65003,

м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 72) витрати по сплаті державного мита у

сумі 1811,34 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу у сумі 114 грн. 57 коп.

Видати наказ.”

2.Стягнути з Товариства з

додатковою відповідальністю страхова компанія "Рідна гавань" (код

ЄДРПОУ 22467313; адреса: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 72) на

користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

(ідентифікаційний номер НОМЕР_2; адреса: 65110, м. Одеса, АДРЕСА_1) державне

мито за розгляд апеляційної скарги у сумі 51 грн. 00 коп.

3.Видачу наказів доручити

господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК

України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції

може бути оскаржено в касаційному порядку.

      Головуючий суддя                                              

М.С. Петров

                    Суддя                                                                     

С.І. Колоколов

Суддя                                                                       Г.П.  Разюк