Постанова

від 09.12.2010 по справі 18/55-1088

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/55-1088

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

09.12.10                                                                                           Справа  № 18/55-1088

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                Скрипчук О.С.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 159»(далі КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159») від 24.09.2010р. № 36

на рішення          Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2010р.

у справі           № 18/55-1088

за позовом           Міської комунальної лікарні № 3, м. Тернопіль

до відповідача          КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159», м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль

про           стягнення плати за фактичне користування приміщенням в розмірі 40342,13 грн. та виселення з нежитлового приміщення

за участю представників:          

від позивача           - Лазарчук Ю.В. –головний лікар, Яремишин Ю.С. –представник;

від відповідача           - Решовська Н.А. –директор, Гаврищук В.В. –представник;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Лукащук В.М., Гук Л.З. –представники.

Постанова оформлена і підписана 17.01.2011р.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2010р. у цій справі, суддя Охотницька Н.В., яким позов задоволено, стягнуто з КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159»на користь Міської комунальної лікарні № 3 –40342,13 грн. плати за фактичне користування приміщенням, 403,42 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; присуджено виселити КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159»з нежитлового приміщення комунальної власності по вул. Волинській, 40, м. Тернопіль, площею 282,3 кв. м, яке передати по акту приймання-передачі Міської комунальної лікарні № 3, м. Тернопіль, вул. Волинська, 40.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 11, 526, 598, 627, 628, 629, 759, 764, 785,  Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ч.2 ст.17, ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також зокрема тим, що всупереч умов договору та чинного законодавства відповідачем приміщення, що було ним орендоване згідно договору не звільнене, а відтак суд задовольнив позовні вимоги позивача в частині виселення комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №159»з нежитлового приміщення комунальної власності по вул. Волинській, 40, м. Тернопіль, площею 282,3 м2.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2010р. у справі  18/55-1088 скасувати повністю прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права та має місце неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Міська комунальна лікарня № 3, позивач у справі, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення  Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2010р. у справі  18/55-1088 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

У судових засіданнях присутні представники учасників судового процесу підтримали свої доводи, вимоги та заперечення, висловив свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу у судових засіданнях, суд встановив наступне.

Міська комунальна лікарня №3 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №159» про стягнення плати за фактичне користування приміщенням в розмірі 21160,89грн.; виселення Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №159»з нежитлового приміщення комунальної власності по вул. Волинській, 40, м. Тернопіль, площею 282,3 кв. м.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав неналежним чином, зокрема не звільнив орендоване приміщення в зв'язку із закінчення строку дії договору оренди, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі в розмірі 21 160,89 грн. у вигляді плати за фактичне користування приміщенням.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008р. між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, та Міською комунальною лікарнею № 3, як уповноваженим органом по укладенню договорів оренди, яка виступає як орендодавець, та Державно–комунальною Аптекою № 159, яка виступає як орендар, був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 3 (надалі –договір, а.с.а.с.6-8).

За умовами цього договору (п.1.1.) орендодавець на підставі рішень Виконавчого комітету міської ради від 13.06.2001р. № 694 передає, а орендар 01.01.2008р. приймає у строкове, платне користування окреме індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності, площею 282,3 кв. м, розміщене за адресою м. Тернопіль, вул. Волинська, 40 на 1 поверсі, що знаходиться на балансі Міської комунальної лікарні № 3, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/висновком про вартість майна станом на 31.05.2007 р., і становить за незалежною оцінкою 389 450 грн.

Майно передається в оренду з метою використання під аптеку.

Згідно п. 1.2. договору надане в оренду майно орендар може використовувати лише для потреб, визначених у п. 1.1. даного договору і не має права змінювати цільове призначення та/або передавати обов'язки по договору іншим юридичним та фізичним особам, а також здавати в суборенду повністю або частково.

Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування майном та плату за користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, також за право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, без визначення меж земельної ділянки на місцевості у відповідності до розділу 3 та 4 даного договору (п. 5.3. договору).

Пунктом 5.18. договору встановлено обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору в 10-ти денний термін повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж в момент передачі його в оренду, разом з отриманим обладнанням та інвентарем і зі всіма зробленими у ньому невід'ємними поліпшеннями, відшкодувати орендареві збитки, у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря та сплатити орендну плату відповідно до умов договору.

У разі, якщо неможливо зробити розрахунок орендної плати за перший місяць оренди, орендна плата розраховується без ПДВ за базовий місяць грудень 2007р., і становить 3148,81грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2008р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць грудень на індекс інфляції за січень 2008р. (п.3.1. договору).

За несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати орендар сплачує пеню (від несплаченої суми у розмір 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, за кожен день прострочення (включаючи день оплати) (п.3.9 договору).

Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору, погіршення стану орендованого майна з вини орендаря; розірвати договір з підстав передбачених законодавством та умовами договору (п.п.8.3, 8.5 договору).

Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Чинність цього договору припиняється зокрема внаслідок закінчення строку на який його було укладено (п.п.10.1.,10.3., 10.6. договору).

Таким чином, між позивачем та відповідачем у справі в силу даних договорів, статті 759 ЦК України, статті 2 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»(надалі –Закон) виникли зобов'язання з договору оренди державного майна, згідно якого орендодавець (позивач у справі) передав орендарю (відповідачу у справі) майно у користування за плату на певний строк та на умовах визначених договором.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який передбачає істотними умовами договору, в тому числі визначених ст.10 Закону –орендну плату, порядок її сплати, виконання зобов'язань сторонами, відповідальність сторін, страхування орендованого майна, а також інші умови, передбачені договором за згодою сторін.

Договором оренди сторони досягли згоди по всіх істотних умовах, визначили предмет договору, умови передачі та повернення орендованого майна, розмір та порядок сплати орендної плати, права та обов'язки сторін по договору, відповідальність за невиконання умов укладеного договору та строк його чинності, умови зміни та припинення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Враховуючи, що сторони є вільними в укладенні договору (ст. 627 ЦК України), і зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України), договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.ст. 526, 598 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, позивач стверджує, що 16.03.2010р. відповідачеві направлено претензію про відмову в продовженні на новий термін договору оренди № 3 від 01.01.2008 р., у зв'язку з чим цей договір припинив свою дію 28.02.2010р.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно з частиною сьомою статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою.

Як вбачається з матеріалів справи, визначений п.10.1. договору строк його дії продовжувався. Зокрема згідно листа Міської комунальної лікарні № 3 від 01.07.2009р. № 321, адресованого завідувачу КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159», було повідомлено, що з 01.08.2009р. договір оренди не буде продовжуватися. Проте згідно листа Міської комунальної лікарні № 3 від 01.07.2009р. № 321, адресованого завідувачу КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159», було повідомлено, що договір оренди буде продовжено до 31.08.2009 р., а з 01.09.2009 р. договір оренди не буде продовжуватися.

Крім того, відповідно до листа Міської комунальної лікарні № 3 від 01.07.2009р. № 321, адресованого завідувачу КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159», було повідомлено відповідача про закінчення строку чинності договору 31.12.2009р. та запропоновано з 01.01.2010р. укласти новий договір оренди площею 58,4 кв. м. Із аналогічним повідомленням Міська комунальна лікарня № 3 звернулася у листі від 05.01.2010р. № 3, адресованому завідувачу КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159», а також у цьому листі позивач звернувся із проханням повернути орендоване майно у разі непродовження договору на меншу площу.

Відповідно до листа Міської комунальної лікарні № 3 від 16.03.2010р. № 321, адресованого завідувачу КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159», відповідача повідомлено, що договір оренди № 3 від 01.01.2008р. продовжений не буде. У цьому ж листі Міська комунальна лікарня № 3 просила орендаря звільнити приміщення.

Повідомлення відповідача про його обов'язок звільнити приміщення у зв'язку з закінченням строку дії договору 28.02.2010р. були викладені у листах від 15.04.2010 р. № 144, від 08.06.2010 р. № 218.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом зазначених правових норм, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судом першої інстанції правильно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що листом від 16.03.2010р. № 101 позивач повідомив відповідача про те, що договір оренди № 3 від 01.01.2008р. продовжений не буде, а також просив звільнити орендоване приміщення.

Проте, відповідач спірне приміщення не повернув та за станом на час розгляду справи у суді першої інстанції продовжує ним користуватися на умовах, визначених договором.

При цьому, відповідач вважає, що Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №159», будучи суб'єктом малого підприємництва, з огляду на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009р., № 1759-VI, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», має законні підстави вважати, що термін договору продовжений щонайменше до 31.12.2012р.

Що стосується листа від 16.03.2010р. № 101, то цей лист на думку відповідача не є заявою однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди.

Проте, як правильно відзначив суд першої інстанції, заперечення відповідача у цій частині не узгоджуються з нормами закону котрі безпосередньо врегульовують спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

Також, за твердженням відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підставою вважати продовженим термін дії договору є те, що Комунальне підприємств Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №159»здійснює платежі за користування орендованим приміщенням.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у тому, що здійснення такої оплати не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки має місце сплата коштів за фактичне користування майном, що також визначена п. 2.5. договору, і вказані дії не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився.

Разом з тим, місцевий господарський суд правильно відзначив, що в силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Таким чином, з огляду на заявлені у цій справі позовні вимоги, зазначена відповідачем без подання будь-яких підтверджуючих доказів, у поданому відзиві обставина про те, що позивач має намір здавати приміщення іншим особам, не може мати значення для справи.

У відповідності до п.2.5. договору за затримку повернення орендованого майна орендар сплачує орендодавцю плату за фактичне користування майном в розмірі орендної плати, і штраф у розмірі 6% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (плати за фактичне користування).

На підставі вищезгаданого пункту позивач просить стягнути з нього заборгованість з березня 2010 року по вересень 2010 року в сумі 40 342,13 грн.

Оскільки відповідач продовжував користуватися об'єктом оренди, позовні вимоги в частині стягнення плати за фактичне користування приміщенням в розмірі 40 342,13 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», встановлено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі припинення цього договору, або по закінчені терміну дії договору оренди, якщо договір не продовжений, орендар зобов'язаний в 10- ти денний термін повернути орендодавцю майно з проведенням санітарної побілки, збереженими всіма конструктивними елементами і оснащенням, без якого це приміщення не може бути надане іншому орендодавцю для негайного використання (п. 2.4. договору).

Всупереч умовам договору та законодавства відповідачем приміщення, що було ним орендоване відповідно до договору, не звільнене, а відтак місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині виселення Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №159»з нежитлового приміщення комунальної власності, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Волинська, 40, площею 282,3 кв. м.

У процесі перегляду судового рішення в апеляційному порядку, 25 листопада 2010 року відповідачем подано апеляційному господарського суду клопотання від 25.11.2010р. № 45 (вхідний номер канцелярії суду 12337), у якому скаржник зокрема зазначив, що 12 листопада 2010 року до КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159»надійшов у робочу порядку запропонований Міською комунальною лікарнею № 3 варіант мирової угоди у справі № 18/55-1088. КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159»попередньо розглянуло запропонований робочий варіант мирової угоди і подало лікарні № 3 для розгляду та врахування свій варіант мирової угоди. У даний час проводиться робота щодо вироблення сторонами у справі № 18/55-1088 остаточного варіанту запропонованої мирової угоди. Враховуючи наведене КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159», як апелянт у справі, просить суд оголосити перерву у судовому засіданні у справі № 18/55-1088 до остаточного вирішення укладення мирової угоди.

Також, 25 листопада 2010 року представником Тернопільської міської ради подано апеляційному господарського суду клопотання від 24.11.2010р. (вхідний номер канцелярії суду 12338), у якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку із розглядом питання щодо можливості укладення мирової угоди між сторонами у справі № 18/55-1088.

З огляду на вищезгадані обставини розгляд справи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції було відкладено на 09.12.2010р.

9 грудня 2010р. у судовому засіданні апеляційного господарського представниками позивача та відповідача було заявлено усне спільне клопотання про затвердження судом мирової угоди та подано суду примірник (оригінал) мирової угоди від 08.12.2010р. у справі № 18/55-1088, розглянутій і вирішеній Господарським судом Тернопільської області 14 вересня 2010 року. Також суду подано оригінал договору реструктуризації заборгованості від 08.12.2010р., укладений між позивачем та відповідачем у справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відзначає наступне.

Згідно з ч.3, ч.4 ст.78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з ч.1 ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно з ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З вищенаведеного вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає правильність і законність рішення суду першої інстанції на момент його прийняття і в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім цього, норми ГПК України не передбачають право суду апеляційної інстанції затверджувати мирову угоду, оскільки така може бути затверджена судом першої інстанції до прийняття ним рішення у справі.

Також апеляційний господарський суд відзначає, що згідно ч.4 ст. 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Тобто, сторони у справі не позбавлені права подати вищезгадану мирову угоду на затвердження Господарського суду Івано-Франківської області у процесі виконання судового рішення (після набрання постановою та рішенням законної сили відповідно).

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2010 року у справі № 18/55-1088 без змін, а апеляційну скаргу КП ТОР «Тернопільська обласна аптека № 159»- без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                                     Процик Т.С.

Суддя                                                                                                           Дубник О.П.

Суддя                                                                                                           Скрипчук О.С.