Постанова

від 21.12.2010 по справі 9/97-50

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/97-50

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

21.12.10                                                                                           Справа  № 9/97-50

ПОСТАНОВА

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Скрипчук О.С.

Суддів                                                                      Дубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Мацкулі Н.М.  

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Автопроект»від № 63 від 01.11.2010 року;

на рішення  Господарського суду Волинської  області від 27.09.2010 року;

у справі   № 9/97-50;

за позовом Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луцьк», м. Луцьк</a>;

до відповідача ТзОВ «Автопроект», м. Луцьк;

про  стягнення 141 1229,66 грн.

та за зустрічним позовом  ТзОВ «Автопроект», м. Луцьк;

до відповідача Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луцьк», м. Луцьк</a>

про зміну кредитного договору

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: Цвітюк Н.А. –довіреність № 75 від 20.12.2010 року;

від відповідача : Дорошкевич  В.Б. –довіреність б/н від 08.06.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луцьк»звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до ТзОВ «Автопроект»про стягнення 1 422 668,20 грн., а саме 1 298 750,93 грн. - заборгованості по кредиту, 62 669,03 –заборгованості по процентах, 1 225,23 грн. - пені по процентах, 49 475,95 грн. –пені по кредиту, 2 155,88 - індексу інфляції по основній сумі, 543,47 - грн. індексу інфляції по процентах, 7 631,22 грн. -–3 % річних по основній сумі, 187,11 грн. –3% річних по процентах (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог  №13/1701/6 від 27.09.2010 року (а.с. 76).

30.08.2010 року ТзОВ «Автопроект»звернулось до Господарського суду Волинської області з зустрічною позовною заявою до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луцьк»про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 42-4 від 14.04.2006 року.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.09.2010 року у справі № 9/97-50 (суддя Соломка Л.І.) в задоволенні зустрічного позову відмовлено, первісний позов задоволено. Суд стягнув з ТзОВ «Автопроект»на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луцьк»1298750,93грн. - основної суми кредиту, 62 669,03 грн. - заборгованості по процентах, 1 255,23 грн. - пені по процентах, 49 475,95 грн. - пені по кредиту, 2 155,88 грн. - індексу інфляції по основній сумі боргу, 543,47 грн. - індексу інфляції по процентах, 7 631,22 грн. –3% річних по основній сумі боргу, 187,11 грн. –3% річних по процентах.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ «Автопроект»подало апеляційну скаргу № 63 від 01.11.2010 року, в якій просить скасувати рішення місцевого суду від 27.09.2010 року, прийняти нове, яким в первісному позові відмовити, а зустрічний задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не були з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення даної справи. А саме скаржник стверджує, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Позивачем за зустрічним позовом подано відзив на апеляційну скаргу № 13/2880/6 від 20.12.2010 року, в якому просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 2709.2010 року у справі № 9/97-50 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2006р. між Акціонерним комерційним промислово інвестиційним банком в особі філії «Волинське Центральне відділення Промінвестбанк»(банк) та ТзОВ «Автопроек»(позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №42-4 (надалі договір а.с. 5-12). Згідно умов договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 1 500 000грн. під 18% річних.

В п. 2.2 договору передбачено, що  дата остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту 04.04.2009р.  

30.04.2009р. між сторонами було укладено договір №1 про внесені зміни до кредитного договору №42-4 та встановлено, що дата остаточного повернення кредиту - 09.10.2009р., згідно графіка погашення. Даним договором збільшена процентна ставка за користування кредитом до 25% річних.

23.10.2009р. між сторонами було укладено договір №2 про внесення змін до кредитного договору №42-4 в частині дати остаточного повернення кредиту до 05.06.2010р. з встановленням графіка погашення заборгованості та збільшена процентна ставка за користування кредитом до 28% річних.

Позивач за первісним позовом при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач свої зобов'язання в повному обсязі, згідно умов договору, не виконав, у зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість  в сумі 1 422 668,20 грн.

Позивач за зустрічним позовом при зверненні до суду першої інстанції просить внести зміни до кредитного договору №42-4 від 14.04.2006р., у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладення договорів. А  саме просить пункт 2.2  договору викласти в наступній редакції: «Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 05 червня 2011 року. Згідно з узгодженим сторонами графіком погашення кредиту. У разі не своєчасної сплати за кредитом відповідно до п.п.3,2 цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів  за кредитною лінією є тридцятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка не сплачена в встановлений цим Договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту».

Колегією суддів переглядається рішення суду першої інстанції спочатку по зустрічних позовних вимогах, а потім по первісних.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 ЦК України, а саме: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Сторона, яка вимагає зміни договору у рамках ст. 652 ЦК України, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в не усуненні причин, які призвели до зміни обставин, відсутня.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування позовних вимог посилається на наявність фінансово-економічної кризи в Україні та істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладені договору, що проявилось у збільшенні процентної ставки за користування кредитом, зменшенні прибутковості товариства, а відтак і його платоспроможності.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Автопроект»отримало значну суму кредиту в Банку, використало кошти на власні виробничі потреби. Зміна процентної ставки за користування кредитом відбулась за згодою сторін по спливу строку користування кредитом, передбаченим кредитним договором після 04.04.2009р. Зміни до кредитного договору щодо строку повернення кредиту сторонами вносились двічі за взаємною згодою. Проте, ТзОВ «Автопроект»не виконало умови основного та додаткових договорів в частині погашення основного боргу, сплати відсотків за користування кредитом.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності істотної зміни обставин та умов передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача за зустрічним позовом на фінансову економічну кризу в Україні, яка негативно вплинула на діяльність товариства не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для внесення змін до  кредитного договору від 14.04.2006 року № 42-4.

Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Що стосується первісних позовних вимог, то колегія суддів виходила з наступного.

Згідно  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем за первісним позовом перед позивачем заборгованості в сумі 1298750,93грн. по кредиту та 62 669,03 грн. -  по процентах, згідно умов кредитного договору.

          Оскільки, ТзОВ «Автопроект»не виконало своїх зобов'язань за договором в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем в сумі 1298750,93грн. по кредиту та 62 669,03 грн. -  по процентах за користування кредитом .

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 –612  ЦК України          

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору, позичальник зобов'язався сплатити за несвоєчасну сплату суми кредиту та / або процентів за користування кредитом пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача 49 475,95 грн. пені по кредиту за період з 18.01.2010 р. по 15.07.2010р. та 1 255,23 грн. та пені по процентах за період з 11.01.2010 р. по 15.07.2010 р.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача 2 155,88 - індексу інфляції по основній сумі за період з 11.01.2010 року по 22.03.2010 року, 543,47 - грн. індексу інфляції по процентах за період з 11.01.2010 року по 22.03.2010 року, 7 631,22 грн. -–3 % річних по основній сумі за період з 18.01.2010 року по 15.07.2010 року, 187,11 грн. –3% річних по процентах за період з 11.01.2010 року по 15.07.2010 року, що передбачено ст.ст. 625, 1050 ЦК України.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від  27.09.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2010 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Волинської області.

Головуючий - суддя                                                                      Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Дубник О.П.

суддя                                                                                          Процик Т.С.