Постанова

від 11.01.2011 по справі 16/134/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/134/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" січня 2011 р. Справа № 16/134/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мацюри П.Ф.,

суддів Андрєєвої Е.І. та Ліпчанської Н.В.,

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Губанової Ю.О,

від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.10.2010 р.

у справі №16/134/10

за позовом Державного підприємства „Дельта-Лоцман”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега Транс”

про стягнення 6 422,00 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

27.07.2010 року Державне підприємство „Дельта-Лоцман” (далі-позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега Транс” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з канального збору в розмірі 734,50 дол. США, пеню в розмірі 27,18 дол. США та штраф в розмірі 51,42 дол. США. Крім того позивач просив суд залучити до участі у розгляді справи у якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечував посилаючись на те, що нарахування позивачем податку на додану вартість на суму канального збору - суперечить п. 5.16 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 11 Положення про портові збори та ст. 26 Конвенції ООН з морського права.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві у своїх поясненнях зазначила, що нарахування ПДВ на вартість послуг, що включаються до складу портових зборів і надаються суднам, які прямують до пункту митного оформлення для завантаження вантажів (посадки пасажирів) чи виходять з пункту митного оформлення після вивантаження вантажів (висадки пасажирів), а також суднам, які прямують між портами України навантаження/розвантаження (посадки/висадки) з подальшим виходом за кордон, оподатковуються податком на додану вартість у загальному порядку.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.10.2010 р. (суддя Фролов В.Д.) у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що нарахування позивачем податку на додану вартість на суму канального збору - суперечить п. 5.16 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 11 Положення про портові збори та ст. 26 Конвенції ООН з морського права.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві із рішенням суду першої інстанції не згодна, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд відмовити скаржнику у задоволенні його апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши усні пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, дійшла висновку про відсутність підстав задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2007 року між сторонами у справі було укладено договір № 173/П-07 за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту, тощо,  своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС   та  надавати   право проходження по Бузько-Дніпровсько- лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай –Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього Договору.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну сплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають  під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній  валюті  України,  вказувати в  банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну. Відповідно до п. 2.2.4 відповідач повинен сплачувати рахунки позивача у терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Матеріали справи свідчать, що на підставі заявки відповідач надав послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден та право проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом судну „AYNUR KRK” (Туреччина).

Відповідно до п. 5.4. Договору, “Агент” несе повну матеріальну відповідальність перед “підприємством” за повноту та своєчасність  оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

На виконання умов договору відповідачу були виставлені рахунки №ДЕ-01766 від 31.05.2010 р. на суму 6081,63 дол. США, який відповідачем сплачено частково на суму 53747 дол. США.

Позивач вважає, що відповідач повинен сплати заборгованість у сумі 734,50 дол. США, що фактично складає суму податку на додану вартість, нарахованого на суму канального збору за проходження судном Бузько –Дніпровсько - лиманським каналом, що стало підставою звернення підприємства із відповідним позовом у задоволенні якого господарським судом було відмовлено.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками наведеними в оскаржуваному судовому рішенні та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог  п. 5.16 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування цим податком операції з надання послуг, що включаються до складу портових зборів згідно із законодавством, на користь осіб, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень від пункту перетину державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України при їх прибутті (отриманні) на митну територію України, а також від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Пункт 1.19. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що послуга з міжнародного перевезення - послуга з перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень будь-яким транспортним засобом, якщо таке перевезення здійснюється територією двох чи більше країн і при цьому пункт відправлення або пункт призначення, або той і той знаходяться на території України. При цьому з метою оподаткування резидентський статус сторін договору про такі перевезення не береться до уваги.

Відповідно до вимог  ст. 84 КТМ України у морських портах України справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний, санітарний.

Розмір вищезазначених портових зборів та порядок їх справляння встановлено “Положенням про портові збори”, затверджене постановою Кабінету Міністрів України “Про портові збори” № 1544 від 12.10.2000р.  

Згідно з положеннями пункту 11 зазначеного Положення про портові збори не нараховується податок на додану вартість на суми портових зборів, які стягуються із суден у закордонному плаванні, що:

- здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їх багажу, вантажів та міжнародних відправлень;

- прямують між портами України для здійснення навантаження/розвантаження з подальшим перетином державного кордону України;

-          прямують транзитом через територію України без митного оформлення на її території.

Вартість послуг, що включається до складу портових зборів, надаються під час прямування судна до пункту (місця) митного оформлення для навантаження (довантаження) вантажів (посадки пасажирів) чи з пункту (місця) митного оформлення після вивантаження (часткового вивантаження) вантажів (висадки пасажирів) і є невід'ємною складовою послуг з міжнародного перевезення вантажу (пасажирів).

При викладених обставинах місцевий суд дійшов до підставного висновку про те, що підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору, є підтверджені належними доказами, факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

З матеріалів справи вбачається, що всі вищезазначені судна, які знаходилися під агентуванням відповідача та заходили до Миколаївського річного порту з метою навантаження, розвантаження або донавантаження, здійснювали міжнародні перевезення вантажу, оскільки прямуючи між пунктами призначення та території України та іншої держави, за наявністю визначених законодавством України доказів договору морського  перевезення вантажу, вони мають статус судна, яке виконує міжнародні перевезення,  а прохід суден каналом в баласті (без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невід'ємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення, адже без цієї складовою  (прямування судна до/з порту під завантаження/розвантаження) перевезення вантажу взагалі неможливе.

Таким чином, здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу, митного оформлення та перетинання кордону України, свідчить про те, що канальний збір, який стягуються з цих суден за ці заходи до порту, звільняється від оподаткування податком на додану вартість на підставі п. 5.16 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, адже за умови здійснення судном міжнародного перевезення вантажу під час рейсу та незалежно від наявності або відсутності вантажу на судні під час якогось періоду цього рейсу (при прямуванні його “у баласті” (без вантажу) до або з порту України для завантаження або вивантаження), перетинанні при цьому кордону України та проведенні митних процедур, портові збори, зокрема канальний збір,  на підставі п. 5.16 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Аналогічної правової позиції щодо аналогічних спірних правовідношень дотримується і Державна податкова адміністрація України, яка викладена у її листі № 6497/7/16-1517 від 31 березня 2010 р. та у відповідних доповненнях від 02.09.2010 р. № 18082/7/16-1517.  

Посилання позивача  на п. 1.22. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, місцевий суд підставне до уваги не прийняв, оскільки основною умовою звільнення від оподаткування в контексті п. 5.16. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” є надання послуги з міжнародного перевезення пасажирів, багажу, вантажів та міжнародних відправлень, а не суцільної послуги з міжнародного перевезення пасажирів, багажу, вантажів та міжнародних відправлень, внаслідок чого протилежні доводи скаржників до уваги прийнятими бути не можуть.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від  04.10.2010 р. у справі №16/134/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві  –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

             Головуючий суддя                                                         П.Ф. Мацюра

            Судді                                                                               Е.І.Андрєєва

                                                                                                    Н.В.Ліпчанська