Постанова

від 13.01.2011 по справі 26/142-10-3536

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/142-10-3536

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" січня 2011 р. Справа № 26/142-10-3536

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів  Картере В.І., Журавльова О.О.

(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду від 20.12.2010 року № 435)

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Євпаторійської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області  від 06 жовтня  2010 року

у справі № 26/142-10-3536

за позовом Євпаторійської міської ради, м. Євпаторія, пр. Леніна, 2

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста”, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Нова Долина

про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки,-

                                                          ВСТАНОВИВ:  

У серпні 2010 року Євпаторійська міська рада  звернулась до господарського суду  Автономної республіки Крим із  позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТА” з вимогою зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Євпаторія, вул. Чапаєва, 4, кадастровий №0110900000:01:054:0015, зареєстрований у Кримському регіональному філіалі державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” при Державному комітеті України з земельних ресурсів 12.03.2004р. за №517 між Євпаторійською міською радою та ТОВ “ВЕСТА” у наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди земельної ділянки від “12”березня 2004 р. реєстраційний № 517

м. Євпаторія                                                                                          “02”червня 2010 р.

Ми, що підписалися нижче: ЄВПАТОРІЙСЬКА МІСЬКА РАДА в особі секретаря Ведмецької Марини Андріївни, що діє на підставі рішення міської ради від 31 травня               2006 року № 5-2/9, надалі-ОРЕНДОДАВЕЦЬ, та товариство з обмеженою відповідальністю “Веста” в особі Мєлікяна Сергія Володимировича, що іменується надалі ОРЕНДАР, з іншого боку, уклали цю угоду про нижченаведене

1.На підставі рішення Євпаторійської міської ради від 14 травня 2010 р. № 5-60/14 “Про внесення змін до рішення Євпаторійської міської ради № 5-29/4 від 22.02.2008 р. “Про внесення змін до рішення Євпаторійської міської ради № 5-8/21 від 24.11.2006 р., М 4-28/8 від 03.03.2005 р. та про визнання таким, що втратило силу рішення міської ради № 5-16/75 від 27.04.2007 р.”пункт 2.3.1., 2.3.3.  договору оренди земельної ділянки від 12 березня 2004р. № 517 викласти в наступній редакції:

“2.3.1. Орендна  плата визначається відповідно до рішення міської ради від                   14 травня 2010 р. № 5-60/14.

2.3.3. Орендна плата справляється виключно у грошовій формі. Щомісячній розмір орендної плати без ПДВ складає шість тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 48 копійок.

Нарахування   ПДВ   на  суму   орендної  плати  здійснюється   у   порядку,   визначеному  чинним законодавством”.

2.Сторони встановлюють новий розмір орендної плати, визначивши його відповідно до перерахунку, наведеному в цієї Угоді.

3.Угода набирає сили з моменту її підписання і дійсна до закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

4.В усьому іншому, не обговореному в даній угоді, сторони керуються договором оренди земельної ділянки.

5.Усі додатки та перерахунки до договору оренди земельної ділянки від                     12 березня 2004 р. № 517, укладені  раніше, вважати такими, що втратили силу.

6.Ця угода складена в чотирьох  примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких залишається  у ОРЕНДОДАВЦЯ, другий - у ОРЕНДАРЯ, третій - в органі, що здійснив державну реєстрацію, четвертий - у відділі Держкомзему у м. Євпаторія АРК.

Ухвалою господарського суду Автономної республіки Крим від 02.08.2010 р.  матеріали позову  направлені за підсудністю до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2010 року даний позов прийнятий господарським  судом  Одеської області  до свого провадження і  порушено провадження у справі.

06.10.2010 р. позивачем  були надані до суду письмові пояснення  з додатком на  відзив відповідача, згідно яких  від зазначав,  що  в п.1 додаткової угоди, яку  він пропонує укласти з відповідачем сталась  описка так як   підлягають зміні пункти 2.3.1. та 2.3.3 Договору оренди,  а не п. 8 цього ж  Договору оренди, як було  зазначено у позові.

Відповідач надав відзив на позов від 13.09.2010 р., в якому проти позову заперечував в зв'язку із тим, що вимоги позивача щодо зобов'язання укласти додаткову угоду до Договору оренди є необґрунтованими, такими, що не мають під собою правової позиція, та як наслідок такими, що не підлягають задоволенню.

Рішенням господарського суду Одеської  області від 06 жовтня  2010 року по справі № 26/142-10-3536 (суддя Никифорчук М.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Євпаторійська міська рада звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської  області від 06 жовтня  2010 року по справі № 26/142-10-3536 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

21.12.2010 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, розписка та клопотання сторін, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представників сторін.

30.12.2010 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання  відповідача про відкладення розгляду справи, в зв'язку із відпусткою його представника Корніговой Н.С., яке не задовольняється судовою колегією в зв'язку із вищенаведеним та тим, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 21.12.2010 року інтереси відповідача представляв інший представник –Манукян Л.С., який надав всі необхідні пояснення по справі, а отже відповідач, як юридична особа може забезпечити у судове засідання для представництва своїх інтересів інших осіб.

10.01.2011 року та 11.01.2011 року до апеляційного господарського суду надійшли клопотання позивача про розгляд справи у відсутності його представника, які задовольняються судовою колегією.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським  судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 12.03.2004 р. між сторонами у справі укладений вищевказаний Договір оренди земельної ділянки.

14  травня 2010 р.   Позивачем  прийнято рішення № 5-60/14  “Про внесення змін у рішення міської ради № 5-29/4 від 22.02.2008 р.” Про внесення  змін у рішення міської ради № 5-8/21 від 24.11.2006 р., № 4-28/8 від 03.03.2005 р. та про визнання  таким,  що втратило силу рішення міської ради № 5-16/75 від 27.04.2007 р.”, ( далі –Рішення Ради)  згідно якого   при розрахунку орендної плати  за  земельні  ділянки, передані  у  оренду для розміщення, будівництва, реконструкції, обслуговування  АЗС, супермаркетів, а також переданих землекористувачами,  які  здають в оренду  приміщення  для  організації  супермаркетів, застосовувати ставки в розмірі земельного податку,  визначеного  відповідно до Закону України “Про плату за землю”,  з урахуванням наступних коефіцієнтів : для  земельних  ділянок , переданих для розміщення будівництва, реконструкції, обслуговування     АЗС –9.

Дане Рішення  Ради було 21.06.2010 р. оприлюднено в засобах  масової інформації  - в офіціальному друкованому органі  Євпаторійської міської ради  “Євпаторійська здравниця” від 21.06.2010 р. № 133.

Таким чином, на думку  позивача, цю дату слід вважати  моментом набрання цим Рішенням Ради законної сили.

Як  зазначає позивач, цим  Рішенням  Ради передбачалось  внести зміни до п.8  вказаного  Договору оренди та викласти  його у такій  редакції, що орендна  плата   визначається відносно рішення міської ради  від 14.05.2010 р. № 5-60/14   та  зараховується виключно у грошовій формі. Розмір  щомісячної плати складає 6925грн. 48 коп.

14.06.2010 р.  на адресу відповідача була  направлена  додаткова  угода  до  вказаного Договору оренди.

Відповідач  не повернув  позивачеві підписану додаткову  угоду  до Договору  та не направив протокол  розбіжностей, а у листі  від 12.07.2010 р. № 20 просив залишити йому розмір орендної  плати    по вказаному  Договору  в розмірі 19599,60 грн. на рік, що складає 3% від нормативної  грошової оцінки.

Згоди між сторонами у справі   по  істотним умовам договору –встановлення строку,  з якого додаткова угода про зміну умов договору повинна набрати законної сили, а також розміру орендної  плати не досягнуто.

При  цьому позивач посилався на приписи  ст. 652 ЦК України,  згідно з якою,  на  його думку,  у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений   за згодою сторін,   якщо  сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились,  договір   може   бути змінений     за рішенням суду.

Крім того, як  зазначав позивач, з  умов п. 11 Договору, орендна плата  може бути змінена  у випадку  змін   ставок орендної плати  згідно з  Рішенням  ради, а також  в інших випадках, передбачених  законодавством України. Відповідачем,  як  орендарем  земельної  ділянки, дане положення   договору при його укладенні не оспорювалось.

Таким чином,  на думку  позивача,  відповідач  із зазначеними  умовами договору погодився. Умови договору, передбачені п.11 Договору. не змінені та не оспорені в установленому порядку.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 15 Закону України “Про оренду землі” передбачені істотні умови договору оренди землі. Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Так, п.2.3.5. Договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у випадках:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

підвищення цін, тарифів і т.д.;

погіршення стану земельної ділянки не звини орендаря;

у разі невиконання орендодавцем обов'язку сповістити орендаря про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку;

в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно ст. 23 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Таким чином, будь-яких обов'язкових підстав для перегляду розміру орендної плати за користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення, чинним законодавством не передбачено.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначеним вище Рішенням  ради передбачалось внести зміни в п. 8 Договору оренди від 12.03.2004р. №517.

Однак  зазначене Рішення  Ради не можна вважати підставою для внесення змін до Договору оренди з огляду на наступне.

Порядок перегляду розміру орендної плати регулюється як законодавством, так і договором оренди.

Ст. 23 Закону України “Про оренду землі” не передбачена така підстава для перегляду розміру орендної плати за користування землями несільськогосподарського призначення як прийняття рішення органом місцевого самоврядування про затвердження коефіцієнтів, які використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки.

Така підстава для перегляду розміру орендної плати за користування землями несільськогосподарського призначення як прийняття рішення органом місцевого самоврядування про затвердження коефіцієнтів, які використовуються для розрахунку орендної плати земельної ділянки  не  передбачена і Договором оренди.

Отже  вимоги позивача  щодо зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до Договору оренди є необґрунтованими, оскільки  є безпідставними.

Відповідач  зазначав,  що з умов додаткової угоди до Договору оренди, яка була направлена на адресу Відповідача Позивачем на підставі  вказаного Рішення ради, вбачається, що окрім встановлення нового коефіцієнту для розрахунку орендної плати, Позивачем також була змінена нормативна оцінка земельної ділянки.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про плату за землю” грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Грошова оцінка землі передує укладанню цивільно-правових угод, в тому числі договорів оренди землі, тому встановлення нової нормативної грошової оцінки не є підставою для внесення змін до Договору оренди в частині розміру орендної плати.

Таким чином,  для сторін залишається незміною та чинною нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки, яка встановлена при укладанні договору оренди.

Згідно ч.1  ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру; індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; істотні обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Отже, нормативна грошова оцінка землі не входить до переліку істотних умов договору оренди землі, які можуть змінюватися сторонами та потягнути зміну інших істотних умов, зокрема, орендної плати.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про оренду землі” та пункту 4.1.1. Договору оренди зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін у письмовій формі.

Згідно положень Закону України “Про оренду землі”.  Договір оренди підлягає державній реєстрації, у порядку встановленій законом, а також набирає чинності після його державної реєстрації.

Розділ 8 Договору оренди має назву “Заключні положення” та регулює зовсім інше коло правовідносин сторін, ніж зазначається у додатковій угоді до Договору оренди.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в обґрунтування своїх вимог  посилається на  вказане вище Рішення ради від 14 травня 2010р.,  яким,   на  його думку,  передбачалось  внести зміни до п.2.3.1. 2.3.3   вказаного  Договору оренди та викласти  його у  приведеній  вище  редакції.

Із  п.2.3.1  Договору оренди ( розділ  2.3 Орендна плата)   випливає,  що цим  пунктом Договору  оренди визначена орендна  плата відповідно до рішення міської  ради від 16 квітня 1999 року № 23-9/7.

У даному спорі  йдеться про рішення ради  від 14 травня 2010 р.,   яким внесені  зміни до інших  рішень ради, але не до рішення  ради від 16 квітня 1999 р.

Тобто суд першої інстанції правильно вирішив, що рішення ради, яким встановлений розмір орендної плати не змінювалось.  

Таким чином,  господарський суд дійшов до вірного висновку, що оскільки  розмір орендної плати  у вказаному  Договорі  оренди базується на рішенні тій же  ради  яке не  змінено  рішенням  ради  від 14 травня 2010 р.,   то  і  підстав   для  задоволення позову у даному випадку з  приведених  позивачем   підстав немає.

Також суд першої інстанції правильно дійшов до висновку щодо відсутності у матеріалах справи наявності одночасно всіх  умов визначених  ч. 2 ст. 652 ЦК, що виключає зміну договору за рішенням суду взагалі.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

11.01.2011 року позивачем була виконана вимога ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 року та надано до апеляційного господарського суду завірену належним чином копію постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року по справі № 5002-8/4508-2010, якою було залишено без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2010 року по справі № 5002-8/4508-2010.

Твердження позивача про те, що на вищезазначену постанову було подано касаційну скаргу не приймається судовою колегією до уваги, оскільки до матеріалів справи не було додано ні касаційної скарги, ні ухвали Вищого адміністративного суду України про прийняття такої касаційної скарги та призначення її до розгляду.

Відповідно до вищезазначених судових рішень, рішення № 5-60/14  “Про внесення змін у рішення міської ради № 5-29/4 від 22.02.2008 р.”  визнано недійсним, а отже взагалі відсутні підстави для внесення змін до договору оренди, на які посилався позивач.

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34, 112 ГПК України, які б підтвердили вимоги позивача у будь - якій частині.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Євпаторійської міської ради на рішення господарського суду Одеської області  від 06 жовтня  2010 року по справі № 26/142-10-3536 залишити  без  задоволення,  рішення  господарського  суду  без  змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Повний текст постанови підписаний 14 січня 2011 року.

           Головуючий суддя:                                                                               М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                    В.І. Картере

           Суддя:                                                                                     О.О. Журавльов