Постанова

від 13.01.2011 по справі 16/184/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/184/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" січня 2011 р. Справа № 16/184/10

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Подуст Л.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.01.2011 року

від позивача: Безуєвський Ю.М., за довіреністю;

від відповідача: Діордієва С.П., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Артнис”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 10.11.2010 року

по справі № 16/184/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Артнис”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „ПРОМСТАН”

про стягнення 88956,00 грн.

В судовому засіданні 13 січня 2011 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Артнис”  звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „ПРОМСТАН” про стягнення 88956,00 грн., з яких 74999,80 грн. основного боргу, 10689,21 грн. інфляційних втрат, 3266,99 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, передбачених умовами договору поставки № 2/01-2009 від 02.01.2009 року, укладеного між  ТОВ „Артнис” та ТОВ „Завод „ПРОМСТАН”.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.11.2010 року по справі № 16/184/10 (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ „Завод „ПРОМСТАН” на користь ТОВ „Артнис” 74999,80 грн. основного боргу,  749,00 грн. державного мита та 118,00 грн. за ІТЗ судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог в частині стягнення основного боргу, який виник внаслідок неповної сплати вартості отриманої відповідачем сталі оцинкованої. Відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд вказав, що за умови ненадіслання позивачем вимоги про оплату боргу, у позивача відсутні законні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Артнис” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду змінити та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник не погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 10689,21 грн. та 3% річних  у сумі 3266,99 грн., вважає такий висновок суду помилковим та наполягає, що вимогою про виконання відповідачем його обов'язку щодо оплати вартості товару є рахунок № 00000085 від 24.06.2009 року з вказівкою, що рахунок є дійсним до сплати до 29.06.2009 року.

У запереченні на апеляційну скаргу ТОВ „Завод „ПРОМСТАН” вказує, що з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає їх хибними, а рішення суду від 10.11.2010 року –законним та обґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.   

Місцевим господарським судом встановлено, що 02.01.2009 року між ТОВ „Завод „ПРОМСТАН” (покупець) та ТОВ „Артнис” (постачальник) укладено договір поставки № 2/01-2009, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець –прийняти та сплатити сталь оцинковану.

Згідно з наявною в матеріалах справи накладною № 11 від 24.06.2009 року відповідачем отримано товару на загальну суму 144072,80 грн. в т.ч. ПДВ, з якої сплачено, відповідно до банківських роздруківок про рух коштів, сума в розмірі 69072,80 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що заборгованість по оплаті сталі оцинкованої, отриманої 24.06.2009 року від відповідача, складає 74999,80 грн. (з урахуванням існуючої переплати в розмірі 0,2 грн.).

Відтак, стягнення з відповідача боргу на користь ТОВ „Артнис” відповідає обставинам справи, і такий висновок суду є законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу умов договору поставки № 2/01-2009 від 02.01.2009 року не вбачається, що сторони встановили строк виконання зобов'язання покупцем - ТОВ „Завод „ПРОМСТАН”.

Позивач наполягає, що якщо положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не встановлено чіткої форми вимоги щодо виконання боржником обов'язку, то в даних спірних відносинах такою вимогою є рахунок № 00000085 від 24.06.2009 року.

Колегія суддів вважає таку позицію ТОВ „Артнис” хибною з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наявний в матеріалах справи рахунок № 00000085 від 24.06.2009 року є первинним обліковим документом, який зафіксував факт здійснення господарської операції, і є підставою для бухгалтерського обліку.

Відтак, рахунок № 00000085 від 24.06.2009 року не можна вважати вимогою про виконання боржником зобов'язання, тому місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ „Завод „ПРОМСТАН” інфляційних втрат та 3% річних.

На підставі вищевикладеного, оскаржуване рішення  від 10.11.2010 року є законним та обґрунтованим, і підстави для його зміни або скасування –відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, —

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.11.2010 року по справі № 16/184/10 залишити без змін, апеляційну скаргу без - задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                     Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                 Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                О.Т. Лавренюк