Рішення

від 19.01.2011 по справі 15/20-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/20-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.11р.

Справа № 15/20-10

За позовом  Українсько-британського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями завод "Динамо-Сілейр", м. Дніпропетровськ  

до  Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Дніпропетровськ  

про стягнення 540 280,34 грн.

Суддя  Петренко Н.Е.

Представники:

  від позивача:  Чеснова Н.В., представник за довіреністю № 30 від 17.01.11р.

від відповідача:  Лавренюк О.В., представник за довіреністю № б/н від 21.04.10р. 

СУТЬ СПОРУ:

Українсько-британське закрите Акціонерне товариство з іноземними Інвестиціями завод "Динамо-Сілейр", м. Дніпропетровськ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпропетровськ (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 540 280,34 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 512 529, 78 грн. - основний борг, 13875,28грн. - інфляційні витрати  та 13875,28 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за   договором поставки № 50 від 10.03.2006 року та договором поставки № 83  від 10.10.2008 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

18.01.11р. до господарського суду надійшов від відповідача відзив на позов, відповідно якого відповідачем визнано частково позивні вимоги позивача на суму основного боргу у розмірі 512 529,78 грн.

18.01.11р. у судовому засіданні оголошено перерву до 19.01.11р.

19.01.11р. до господарського суду від відповідача надійшла заява про зменшення суми штрафних санкцій, оскільки стягнення їх з відповідача спричинять подальше погіршення фінансового стану підприємства, несвоєчасну виплату заробітної плати та інших обов'язкових платежів.

Господарський суд вважає вищезазначену заяву відповідача не обґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, оскільки позивач у своїх позовних вимогах не просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а просить стягнути  інфляційні  витрати та 3% річних відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника позивача, в судовому засіданні 19.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд,    

ВИРІШИВ:

       10.03.2006 року між позивачем та відповідачем  було укладено договір поставки № 50 (надалі-Договір №50), відповідно до якого позивач зобов'язався власними силами і зі своїх матеріалів виготовити та передати згідно специфікаціям у власність відповідачу продукцію (знаки дорожні), а відповідач зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її на умовах, визначених Договором (пп. 1.1. п. 1 Договору №50).

       Відповідно до (пп. 2.5. п. 2 договору №50) продукція постачається на умовах DDU-місце поставки кожної партії обумовлюються  у специфікаціях, вантажоотримувачі-філії відповідача, які отримують продукцію за дорученням на отримання товару.

       На виконання умов договору № 50 позивачем було передано відповідачу продукцію на загальну суму 24 939,60 грн., що підтверджуються накладними від 14.08.2008 року № 1818 на суму 11 154 грн. та від 14.08.2008 року № 1813 на суму 13 785,60 грн.

    Загальна сума договору складається з вартості кожної партії продукції, вказаних в специфікаціях, що являються невід'ємною частиною договору (підпункт 3.2 п.3 Договору №50).

      Розрахунок  між  сторонами  здійснюється  у  безготівковій  формі. Розрахунок кожної партії продукції здійснюється на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в термін 60-ти днів з моменту отримання готової продукції (пп. 3.4. п. 3 Договору №50).

    Поставлена позивачем продукція повинна була бути сплачена відповідачем згідно накладних від 14.08.2008 року № 1818, № 1813 до 14.10.2008 року.

                    30.12.2008 року відповідач розрахувався за поставлену продукцію частково у сумі 9463,32 грн.

                    Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 50 від 10.03.2006 року перед позивачем становить 15 476, 28 грн.

      10.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 83 (надалі-договір № 83), відповідно до умов пп. 1.1 п. 1 договору позивач зобов'язався продати (передати у власність) відповідачеві, а відповідач зобов'язався купити (прийняти та оплатити) дорожні знаки ІІ типорозміру; таблички до дорожніх знаків; стійки дорожніх знаків металеві; комплект кріплень до дорожніх знаків на металевих стійках; комплект кріплень до дорожніх знаків на залізобетонних стійках; знаки індивідуального проектування (далі - товар).

        Одержувачами товару є філії Відповідача (підпункт 1.2. п. 1 договору № 83).

    На виконання умов Договору № 83 від 10.10.2008 року позивачем було передано відповідачу продукцію на загальну суму 646 702,38 грн., що підтверджується накладними:

- від 18.02.2009р. № 230 на суму 659,40 грн.;

-  від 27.03.2009р № 430 на суму 46 717,92 грн.;  

- від 30.03.2009р № 439 на суму 191 425,68 грн.;

-  від 09.04.2009р. № 490 на суму 5 760,00 грн.;

-  від 09.04.2009р. № 489 на суму 15 398,64 грн.;

-  від 16.04.2009р. № 524 на суму 5 208,00 грн.;

- від 05.05.2009р. № 641  на суму 1 913,04 грн.;

-  від 19.05.2009р. № 708 на суму 6 330,00 грн.;

- від 20.05.2009р. № 712 на суму 38 400,00 грн.;

- від 27.05.2009р.№758 на суму 38 400,00 грн.;

- від 29.05.2009р. № 783 на суму 38 400,00 грн.;

- від 22.09.2009р. № 1491 на суму 258 089,70 грн.

       Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 договору № 83 відповідач здійснює оплату кожної партії товару, визначену у заявці, протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати Поставки цієї партії.

      Поставлена  позивачем  продукція   повинна   була  бути  сплачена  відповідачем  до 20.01.2010 року, враховуючи з дати останньої поставки партії товару 22.09.2009 року.

        Відповідач за поставлену партію товару розрахувався частково у сумі 149 648,88 грн.             

      Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 83 від 10.10.2008 року перед позивачем становить 497 053,50 грн.

       Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

      Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви:

- розмір 3% річних за договором поставки № 50 від 10.03.06 р. за період з 15.10.08 р. по 30.11.10 р. від суми заборгованості становить 988,36 грн.;

- розмір 3% річних за договором поставки № 83 від 10.10.08 р. за період з 20.01.10 р. по 30.11.10 р. від суми заборгованості становить 12 886,92 грн.;

- розмір інфляційних витрат за договором поставки № 50 від 10.03.06 р. за період з 15.10.08 р. по 30.11.10 р. від суми заборгованості становить 988,36 грн.;

- розмір інфляційних витрат за договором поставки № 83 від 10.10.08 р. за період з 20.01.10 р. по 30.11.10 р. від суми заборгованості становить 12 886,92 грн.   

Таким чином, позивач про сить стягнути з відповідача 512 529, 78 грн. - основного  боргу, 13 875,28 грн. - інфляційних витрат  та 13875,28 грн. - 3% річних.

     Доказів  виконання зобов'язання по вищезазначеним Договорам на момент розгляду спору відповідач не надав, але суму основного боргу у розмірі 512 529,78 грн. визнав у повному обсязі, відповідно до відзиву відповідача на позовну заяву позивача.

      При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 512 529,78 грн., інфляційних витрат у розмірі 13 875,28 грн. та  3% річних  у  розмірі 13 875,28 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

          Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

       Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

                    Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

       Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 512 529,78 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 13 875,28 грн. та 3% річних  у розмірі 13 875,28 грн., розрахунок яких господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного  законодавства.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

       Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 49,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                                      ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Дніпропетровськ (49000 м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 24 ЄДРПОУ 31950828, р/р 26006305630201 ДФ АБ "Брокбізнесбанк" МФО 305578) на користь Українсько-британського закритого Акціонерного товариства з іноземними Інвестиціями завод "Динамо-Сілейр", м. Дніпропетровськ (49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 158 ЄДРПОУ 21852196, р/р 260000131884 в ЗАТ "Ощадбанк Росії" м. Дніпропетровськ , МФО 320627)  512 529,78  - основного боргу, 13 875,28 грн. - інфляційних витрат, 13 875,28 грн.  - 3% річних, 5 402,80 грн. - витрати по сплаті державного мита, 236 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 19.01.11р.