Постанова

від 11.01.2011 по справі 21/237/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/237/10

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.01.2011 р.           справа №21/237/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скакуна О.А.,

суддів Колядко Т.М., Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Бондаренко В.В. - за дов.№1 від 01.10.2010 року,Пєнкіна В.М. - за дов.№2 від 01.10.2010 року,

від відповідача:від третьої особи:не з'явився,не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” м.Запоріжжя

на рішення   господарського судуЗапорізької області

від26.10.2010 року

у справі№21/237/10 (суддя Черкаський В.І.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю “Юлія-Плюс” м.Запоріжжя

до

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” м.Запоріжжяказенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»м.Запоріжжя

простягнення 67023 грн. 80 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.10.2010 року у справі №21/237/10  позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Юлія-Плюс” м.Запоріжжя (далі –ТОВ  “Юлія-Плюс”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” м.Запоріжжя  (далі –ТОВ “Віннер”), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»м.Запоріжжя,   про стягнення заборгованості у розмірі 67023, 80 грн. за договором № 107  від 03.09.2007р.  на перевезення вантажів у міжнародному сполученні –задоволено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що позивачем в порушення п.3.2 спірного договору не надано відповідачу оригіналів  накладних CMR  за жодним із перевезень, зазначених у позовній заяві, у зв'язку з чим, на думку скаржника, сума оплати за кожним перевезенням має бути зменшена на 20%.

У  відзиві на апеляційну скаргу та під час судового засідання представники позивача просили оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Відповідач та третя особа явку своїх повноважних представників до судового засідання не забезпечили, незважаючи на те, що про місце, дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності відповідача та третьої особи, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст. 102 цього Кодексу,  колегія суддів дійшла висновку, що відсутність відповідача та третьої особи не є перешкодою  для подальшого розгляду  справи за наявними  в ній матеріалами  відповідно до ст.ст.75, 99,102 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ “Віннер” (експедитор) та ТОВ  “Юлія-Плюс” (перевізник) - 03.09.2007 р. укладено договір на перевезення вантажів в міжнародному сполучені №107 (далі  - договір), відповідно до п. 1.1 якого експедитор, діючи за дорученням та за рахунок клієнтів, доручає перевізнику виконати транспортні перевезення вантажу за маршрутом, вказаним в разовій заявці.  Предметом цього Договору є порядок взаємовідносин, які виникають  між експедитором та перевізником при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажів та пов'язаних з цим різних видів послуг транспортними засобами перевізника за заявками експедитора.

Перевезення виконуються у відповідності з умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), підписаної в Женеві 19.05.1956 р.

Відповідно до п. 1.2 договору,  заявка є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом  п. 3.1 договору передбачено, що вартість перевезення узгоджується окремо на кожне перевезення шляхом застереження (визначення) у заявці на надання автотранспортних послуг.

Згідно з  п. 3.2 договору, експедитор проводить оплату транспортних послуг перевізнику у відповідності до виставлених рахунків за виконані перевезення, по узгодженим ставкам, не пізніше десяти банківських днів по експорту та десяти банківських днів по імпорту з моменту отримання документів (оригіналів рахунків на оплату з додатками оригіналів накладних СМR з відміткою про доставку вантажу, оригіналом акту виконаних робіт), які підтверджують факт виконання перевезення.

Автопослуги перевізника вважаються виконаними з моменту отримання експедитором рахунку, оригіналів товарно-транспортної накладної, СМR з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта виконаних робіт (п. 3.5 договору).

На виконання умов вищевказаного договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 74069,80 грн.

Факт надання позивачем вказаних послуг підтверджено наявними в матеріалах справи заявками відповідача на транспортування та виконання послуг (а.с.12-20), актами здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.39-47),  які підписані сторонами без заперечень та зауважень, міжнародними товарно-транспортними накладними (СMR) з відмітками вантажоотримувача про отримання вантажу (а.с.30-38).

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з перевезення вантажу в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 67023,80 грн.

Оскільки відповідач надані позивачем послуги не сплатив, то останній звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з  ТОВ “Віннер” м.Запоріжжя заборгованості у розмірі 67023, 80 грн. за договором № 107  від 03.09.2007р. на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, який рішенням від 26.10.2010 року у справі №21/237/10 задоволено в повному обсязі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню  з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення з  ТОВ “Віннер” м.Запоріжжя заборгованості у розмірі 67023, 80 грн. за договором № 107  від 03.09.2007р. на перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

За змістом ст. 909 ЦК України, яка кореспондується із ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 р. № 2344-111 із змінами і доповненнями, організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Такі правовідносини врегульовані КДПВ, відповідно до ст.1 якої, її положення застосовуються до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів, що передбачає винагороду, з використанням транспортних засобів, у разі якщо місце навантаження вантажу і місце доставляння вантажу, зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна є учасницею Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від міста проживання та національності сторін, які укладають договір. Накладна (СМR) у відповідності до п. 1 ст. 9 КДПВ є доказом договору та засвідчує прийняття вантажу перевізником.

КДПВ передбачає, що договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів є оплатним (ст. 1 КДПВ). Оплата послуг перевізника, як одна із істотних умов договору повинна бути визначена в договорі перевезення і фактично здійснена у відповідності з порядком та в строки, які узгодили сторони.

У відповідності до приписів ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Умовами договору встановлений обов'язок відповідача проводити оплату транспортних послуг перевізнику у відповідності до виставлених рахунків за виконані перевезення, по узгодженим ставкам, не пізніше десяти банківських днів по експорту та десяти банківських днів по імпорту з моменту отримання документів (оригіналів рахунків на оплату з додатками оригіналів накладних СМR з відміткою про доставку вантажу, оригіналом акту виконаних робіт), які підтверджують факт виконання перевезення. (п. 3.2 договору).

Як правомірно встановлено господарським судом Запорізької області, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, не сплатив позивачу борг в розмірі 67023, 80 грн.  на умовах укладеного сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень договору.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав належних та допустимих доказів погашення боргу за отримані послуги в повному обсязі, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” м.Запоріжжя своїх зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги товариства  з обмеженою відповідальністю “Юлія-Плюс” м.Запоріжжя про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 67023, 80 грн.  є обґрунтованими та доведеними.

Посилання  скаржника щодо непередання йому документів позивачем відповідно до вимог п.3.2 спірного договору, зокрема оригіналів накладних CMR, до уваги колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються, оскільки сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)  з відмітками про відсутність взаємних претензій до обсягу робіт, копії яких залучено до матеріалів справи.

Крім того, відповідач ніяких дій, пов'язаних з витребуванням вищевказаних документів у позивача, не здійснював і доказів цього ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надав.

При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції  норм як матеріального, так і процесуального права, тому судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької  області від 26.10.2010 року по справі №21/237/10  є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької  області від 26.10.2010 року по справі №21/237/10    - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” м.Запоріжжя - залишити без задоволення.

Головуючий          О.А.  Скакун

Судді:          Т.М.Колядко

          Н.В.Ломовцева            

 Надруковано: 6 прим.:

                                                            1. позивачу; 2. відповідачу;3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСЗО. 6. третій особі