Рішення

від 20.01.2011 по справі 18/20/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/20/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2011р.                                                                                          Справа №  18/20/11

за позовом Приватного підприємства «Явір-2000», юридична адреса:                                                             вул. Короленко, 17/53, м. Полтава, поштова адреса: вул. Покровська, 67 «б», м. Полтава, 36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маррус», адреса: вул. Боженко, 28,                     м. Полтава, 36000

про стягнення 744,01 грн.

Суддя: Ціленко В.А.

Секретар судового засідання: Колотій Ю.С.

Представники:

від позивача –Кирпичова О.Г., довіреність б/н від 05.10.2010 року;

від відповідача –не з'явився.

          Суть спору: Стягується 744,01 грн. заборгованості, в тому числі 120,00 грн. штрафу, 17,90 грн. нарахованої пені та 6,11 грн. індексу інфляції, за надані послуги із централізованої охорони об'єктів та майна відповідно до умов Договору про централізовану охорону                        № ЯП/1369 від 05.08.2010 року.

          У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

     Відповідач в судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, відзив на позов не надав.

Враховуючи, що ухвала суду від 06.01.2011 року направлялася відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, суд визнав належним повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи і можливим розглянути її у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

     «05»серпня 2010 року між Приватним підприємством «Явір-2000», м. Полтава (позивачем, охороною) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маррус»,                      м. Полтава (відповідачем, замовником) було укладено договір про централізовану охорону    № ЯП/1369 (далі по тексту - Договір), згідно якого «замовник»передає, а «охорона»приймає під охорону об'єкти та майно, що знаходиться на цих об'єктах, згідно переліку, наведеного в Додатку № 1 до Договору. За охорону об'єкта «замовник»виплачує «охороні»грошові кошти згідно виставлених рахунків (п. 2.1. Договору).

      Відповідно до пункту 3.2. договору оплата послуг здійснюється «замовником»щомісячно у розмірі згідно рахунків «охорони»до 20 числа місяця, за який здійснюється платіж. В разі несвоєчасної оплати за послуги охорони, «охорона»має право в односторонньому порядку не приймати об'єкт «замовника»під охорону до повної сплати боргу.

   Виконання зобов'язання за договором Приватним підприємством «Явір-2000»здійснювалося належним чином та своєчасно, що підтверджується актами надання послуг                № 9321 від 30.09.2010 року на суму 300,00 грн. та № 10746 від 31.10.2010 року на суму 300,00 грн. На виконання умов договору за централізовану охорону позивач виставив відповідачу наступні рахунки:

-          за серпень 2010 року –рахунок № 8874 від 06.08.2010 року на суму 266,00 грн.;

     -          за вересень 2010 року –рахунок № 8874 від 01.09.2010 року на суму 300,00 грн.;

     -          за жовтень 2010 року –рахунок № 10769 від 04.10.2010 року на суму 300,00 грн.

       Враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Маррус»частково оплачено послуги з охорони за серпень 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2010 року на суму 266,00 грн.,  загальна сума заборгованості склала 600,00 грн.

         Відповідач у встановлені договором строки оплату суми боргу не здійснив, що змусило позивача звернутись із даним позовом до суду.

       Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши додані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню  з наступних підстав.

        Згідно п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі по тексту –                       ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати з  господарського  договору  та  інших  угод,   передбачених  законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких,  які йому не суперечать.

          Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (далі по тексту –ЦК України).

      За  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

           Частиною 1 ст. 903 ЦК України зазначено, що якщо  договором  передбачено надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

           За договором № ЯП/1369 від 05.08.2010 року відповідач зобов'язався розрахуватися за надані послуги шляхом сплати їх вартості на підставі виставлених рахунків «охорони» до               20 числа місяця, за який здійснюється платіж.

           Взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт відповідач виконав не в повному обсязі і за ним утворилась заборгованість в сумі 600,00 грн., враховуючи часткову сплату суми боргу в розмірі 266,00 грн. згідно рахунку № 8874 від 06.08.2010 року.

      На підставі положень ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

          Згідно ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні  виконуватися  належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

      Так як доказів погашення боргу відповідачем не надано, то вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 600,00 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджені наявними доказами і підлягають задоволенню.  

        За правопорушення у сфері господарювання, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько –правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

     Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання   застосовуються   такі   види господарських санкцій:  відшкодування  збитків;  штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції.

         Штрафними санкціями, згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

         Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Пунктом 5.1. Договору про централізовану охорону № ЯП/1369 від 05.08.2010 року вказано, що у випадку несвоєчасної оплати за цим договором нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, від недоплаченої суми за кожен день прострочення, та штраф у розмірі 20% від суми боргу.

      За обґрунтованими розрахунками Приватного підприємства «Явір –2000», перевіреними судом, розмір штрафу за період з 20.10.2010 року по 14.12.2010 року склав 120,00 грн., розмір пені –17,90 грн. (за період з 20.09.2010 року по 14.12.2010 року –10,84 грн., за період з 20.10.2010 року по 14.12.2010 року –7,06 грн.), розмір інфляційних нарахувань за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року –6,11 грн. Зазначені суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

    З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

ВИРІШИВ :

          1. Позов задовольнити повністю.

    2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Маррус» (36000,                       м. Полтава, вул. Боженко, 28, код 33964612, п/р 26005000700001 в АББ «Імексбанк»,      МФО 331843) на користь Приватного підприємства «Явір –2000»(36000, м. Полтава,           вул. Короленко, 17/53, код ЄДРПОУ 31175036, п/р 26002323660001 в ПРУ КБ «Приватбанк», МФО 331401) 600,00 грн. (шістсот грн. 00 коп.) основного боргу, 120,00 грн. (сто двадцять грн. 00 коп.) штрафу, 17,90 грн. (сімнадцять грн. 90 коп.) нарахованої пені, 6,11 грн. (шість грн. 11 коп.) інфляційних нарахувань, витрати по сплаті державного мита у розмірі                       102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).        

          3. Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

      Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому  ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному   ст. 93 ГПК України.

             Суддя                                                                                                 В.А. Ціленко