Рішення

від 13.01.2011 по справі 02/2391

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/2391 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           13 січня 2011 року                                                            Справа №02/2391 

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О.В,  за участю представників: позивача: Широких Є.С. –за довіреністю,

відповідача: Брайон Ю.А. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю  науково-виробничого підприємства "Стальсервіс"     

до  приватного підприємства "Постач-Збут"              

про  стягнення 135 004 грн. 45 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю  науково-виробничим підприємством "Стальсервіс" заявлено вимогу про стягнення  з  приватного підприємства "Постач-Збут"  коштів в сумі 135 004 грн. 45 коп., в тому числі 108 874,55 грн. збитків, завданих нестачею майна, яке було передане відповідачу на зберігання за договором відповідального зберігання № ДВЗ-09/02/10.09 від 10.09.2009 року, але не збереже відповідачем, та 26 129,90 грн.  штрафу за втрату майна відповідно до пункту 4.3. договору.    

Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 130 649 грн. 46 коп., в тому числі 108 874 грн. 55 коп. збитків, 21 774 грн. 91 коп. –штрафу, та пояснив, що доповнення до позовної заяви –це фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог; заперечив проти доводів відповідача у відзиві на позов. оскільки обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ застосовується до пені і не може застосовуватись до вимоги про стягнення штрафу; мирова угода не може бути укладена, оскільки відповідач  пропонував графік погашення коштів за нестачу майна, однак, він не перерахував на рахунок позивача жодної копійки, тобто, не проявив доброї волі на врегулювання спірних питань мирним шляхом.   

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти позову з тих підстав, що  розрахунок штрафу позивач здійснив не вірно, оскільки відповідно до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідач не відмовляється від виконання зобов'язання по договору зберігання майна на суму 108 874 грн. 55 коп., відповідачем пропонувалися різні варіанти розстрочки сплати коштів, складалися графіки погашення заборгованості; відповідач пропонує укласти мирову угоду з розстрочкою платежу на 2-3 місяці; пояснює, що розмір штрафу законом обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України; просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення  та доводи представників сторін,  суд  встановив наступне.

10.09.2009 товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стальсервіс»(позивач по справі, Поклажодавець по договору) в особі генерального директора Сідун Володимира Васильовича, який діє на підставі Статуту, та приватне підприємство «Постач-Збут»(відповідач по справі, Зберігач по договору) в особі директора Пащенко Лесі Іванівни, що діє на підставі Статуту, уклали договір відповідального зберігання № ДВЗ-09/02/10.09, за умовами якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності Поклажодавця:  профіль сталий гнутий та комплектуючі частини до нього продукція в асортименті, одиниці виміру, кількість, вартість якого, тара визначені у акті приймання-передачі.

Відповідно до п. 1.3. сторони обумовили наступний порядок зберігання товару: профіль стальний гнутий зберігається на складській площадці, що знаходиться за адресою: вул. Сурікова 14 а, м. Черкаси; комплектуючі частини до профілю зберігаються в закритому приміщенні на території Зберігача.

Згідно п. 1.4. договору товар зберігається з моменту підписання акту приймання-передачі до 31 вересня 2010 року. У випадку, якщо жодна із сторін не вимагає розірвання цього договору у зв'язку зі спливом строку, договір продовжується на тих самих умовах на один рік.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач транспортував до місця розташування відповідача та передав йому на зберігання товарно-матеріальні цінності по товарно-транспортних накладних № 1949 від 01.12.2009, 1537 від 25.09.2009, № 3055 від 14.05.2010 та по Актах приймання-передачі товару на зберігання від 28 вересня 2009 року, 02 грудня 2009 року, 17 травня 2010 року.   

Акти від 28.09.2009 та 17.05.2010 підписані повноважними представниками сторін, скріплені їх печатками, на них  відсутні будь-які зауваження чи заперечення відповідача, не вказано наявності спору між сторонами  щодо кількості товару, вказаних у актах, чи щодо їх якості. Та обставина, що акт від 02.12.2009 не підписаний представником відповідача,  не може спростовувати факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей на зберігання, оскільки такий  факт підтверджується іншими доказами у справі, зокрема, товарно-транспортною накладною № 1949 від 01.12.2009, актами № 1 та № 2 контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі відповідача, не заперечується відповідачем.  

В зв'язку із закінченням договору відповідального зберігання № ДВЗ-09/02/10.09 відповідачем було видано Розпорядження № 25 від 11 жовтня 2010 року, яким наказано провести інвентаризацію товару , який знаходиться на відповідальному зберіганні, та для проведення інвентаризації створено комісію, головою комісії призначено головного бухгалтера ПП «Постач-Збут». За результатами контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі ПП «Постач-Збут», проведеної комісією за участю представників позивача та відповідача, було складено Акт № 1 від 11.10.2010 та Акт № 2 від 11.10.2010, в яких зафіксовано факт нестачі переданих відповідачу товарно-матеріальних цінностей  на суму 104 104,18 грн. та 4770 грн. 37 коп., а всього на суму 108 874 грн. 55 коп.  

Після складання вказаних актів між сторонами відбувалося листування щодо погашення відповідачем суми нестачі товарно-матеріальних цінностей, зокрема, відповідач пропонував позивачу графік погашення вказаної суми  нестачі майна,  у листі від 26.10.2010 відповідач на вимогу позивача про сплату 108 834,69 грн. суми нестачі майна повідомляв останньому, що він не відмовляється від своїх договірних зобов'язань сплатити вартість втраченого товару та просив погодити графік сплати коштів.     

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 130 649,46 грн. підлягає до задоволення, з огляду на викладене та враховуючи таке.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) на зберігання, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно частини 1 статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі зберігачем на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією, або іншим документом, підписаним зберігачем.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.    

Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530  Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання за договором відповідального зберігання від 10 вересня 2009 року по забезпеченню схоронності товарно-матеріальних цінностей.  

Згідно статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

За умовами пункту 4.1. договору сторона, що постраждала через невиконання або неналежне виконання іншою Стороною зобов'язань за Договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків.

Згідно частини 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені  вимоги щодо здійснення  господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В частині 2 статті 224 ГК України вказано, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна.  

В пункті 4.2. договору сторони вказали, що збитки, завдані поклажедавцю втратою (нестачею) або пошкодженням товару, відшкодовуються зберігачем  у разі втрати (нестачі) товару –у розмірі його вартості, вказаної в акті приймання –передачі товару, а у разі, якщо дійсна вартість перевищує вартість, визначену в акті, - в розмірі дійсної вартості.

Умова пункту 4.2. договору відповідає припису пункту 1 частини 1 статті 951 ЦК України, якою встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі –у розмірі її вартості.

Судом встановлено, що сторони за взаємною згодою, після проведення детальної комісійної перевірки, визначили суму нестачі майна, належного позивачу та прийнятого відповідачем на зберігання, і вказали її  у розмірі 108 874 грн. 55 коп.  Тобто, спору між  сторонами щодо цієї суми немає.

Відповідальність боржника за невиконання зобовязань виникає за наявності збитків для кредитора, протиправності дій боржника, безпосереднього причинного звязку між збитками і протиправними діями  та вини. Судом встановлено наявність збитків для кредитора, протиправність дій боржника, який не зберіг належне відповідачу майно, встановлено наявність безпосереднього причинного звязку між збитками і протиправними діями  та  вини відповідача, який не довів її відсутність.  

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 108 874 грн. 55 коп. збитків є законною та обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, вона не спростована і не заперечена відповідачем, отже, підлягає задоволенню.

Суд приходить також до висновку, що обґрунтованою та законною є також вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 21 774 грн. 91 коп. за втрату належного позивачу майна, з огляду на таке.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання  шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції,  що можуть застосовуватися у вигляді  грошової суми (неустойка,  штраф, пеня)  відповідно до умов договору між сторонами.    

Сторони у договорі передбачили відповідальність Зберігача за втрату або пошкодження товару та в пункті 4.3. договору вказали, що за втрату або пошкодження майна зберігач несе відповідальність у розмірі нанесених збитків та упущеної вигоди поклажодавця, а також виплачує штраф у розмірі 20 % від вартості пошкодженого або втраченого майна. Тобто, сторони встановили випадки, коли Зберігач повинен  відшкодувати Поклажедавцю збитки  понад штрафні санкції, що відповідає їх праву, встановленому чинним законодавством.

Зокрема, в частині 2 статті 232 ГК України вказано, що договором можуть бути передбачені випадки, коли  збитки можуть бути  стягнуті  у повній сумі понад штрафні санкції.

  В статті 549 Цивільного кодексу України  визначено «поняття неустойки»та вказано, що штраф обчислюється від суми невиконаного зобов'язання, а  від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання нараховується пеня.  

    Згідно частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому  договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання  незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Тобто, у законі відсутнє обмеження встановленого сторонами розміру штрафних санкцій  за порушення зобов'язання у даних правовідносинах.  

      Згідно частини 3 статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку,  додержуючись вимог законодавства.  А згідно частини  2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні  своїх прав особа зобов'язана  утримуватися від дій,  які  могли  б порушити права інших осіб.    

        До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, умови договору є обов'язковими для сторін і повинні  неухильно ними виконуватися та у разі невиконання –застосовуються судом.  

На підставі пункту 4.3. договору та приписів чинного законодавства вимога позивача про стягнення з відповідача 21 774 грн. 91 коп. штрафу підлягає до задоволення.  

Заперечення відповідача  щодо обмеження суми штрафу подвійною обліковою ставкою НБУ суд вважає безпідставними, з огляду на їх помилковість, оскільки  вимоги статті 3 Закону України від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне  виконання грошових зобов'язань” не поширюються на випадки стягнення штрафу за невиконання зобов'язання, яке не є грошовим.  

Доводи відповідача про можливість укладення мирової угоди суд не приймає до уваги, оскільки укладення мирової угоди є правом сторони, а не обов'язком. Відповідач не заявляв про зменшення розміру штрафу  та  не вказав суду поважних причин неналежного виконання своїх договірних зобов'язань чи наявності надзвичайних підстав для зменшення  суми штрафу, що відповідно до чинного законодавства можливо лише до прийняття рішення місцевим судом.    

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 1306 грн. 49 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст. ст. 49,  82-85 ГПК України, суд   

ВИРІШИВ:

1. Прийняти до розгляду заяву за підписом представника  товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Стальсервіс"   Широких Є.С. про зменшення розміру позовних вимог до 130 649 грн. 46 коп.     

         2.  Позов задовольнити повністю.

     3. Стягнути  із   приватного підприємства "Постач-Збут"  (18019, м. Черкаси, вул. Сурікова, 14а, ідентифікаційний код 22801539) на користь   товариства з обмеженою відповідальністю  науково-виробничого підприємства "Стальсервіс" (48112, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 9-Б, ідентифікаційний код 31646329)  –108 874 грн. 55 коп. збитків, 21 774 грн. 91 коп. штрафу, 1306 грн. 49 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                    А.Д. Пащенко

          Рішення підписане суддею 17.01.2011.