Рішення

від 17.01.2011 по справі 09/2298

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/2298

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 17 січня 2011 року                                                            Справа №09/2298

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Григор'єв А.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозерноторг",  м. Київ  до  приватного підприємства "Референт" м. Жашків Черкаської області про  стягнення 1 394 262,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить зобов'язати  відповідача передати позивачу цукор в кількості 228,333 т., а в разі неможливості виконання, стягнути з відповідача на користь позивача 1370000,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.09.2010 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №0809/10, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача 228,333 тон цукру. На виконання умов цього договору, позивачем здійснена 100% попередня оплата цукру в сумі 1 370 000,00 грн., однак на вимогу позивача відповідач цукор не передав, кошти не повернув, що змушує його звертатися за захистом до господарського суду.

На вимогу ухвали суду від 02.12.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій вказав, що 14 грудня 2010 року відповідач повністю повернув суму попередньої оплати та судові витрати, сплачені при поданні позову, тому просить припинити провадження у справі в частині вимог щодо зобов'язання передати цукор або стягнення грошових коштів, та на підставі ст.231 Господарського кодексу України і ст.625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 14522,00 грн. штрафних санкцій (процентів) за користування чужими коштами, 4110,00 грн. інфляційних нарахувань та 5630,14 грн. трьох процентів річних.

Копія цієї заяви направлена позивачем відповідачу 22 грудня 2010 року рекомендованим  поштовим відправленням.  

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 грудня 2010 року заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята до розгляду та відкладено розгляд справи на 17 січня 2011 року.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання втретє не направив, хоча був належним чином повідомлений про дати та час судових засідань, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду уповноваженій особі  відповідача 08.12.2010, 31.12.2010 року. Відповідач попереджений про право суду на розгляд справи згідно зі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Неподання письмового відзиву на позовну заяву та заяву про уточнення позовних вимог і нез'явлення у судове засідання представника відповідача   не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що 13 та 14 грудня 2010 року відповідач перерахував на рахунок позивача всю суму попередньої оплати та судові витрати, які прийняті позивачем, отже стосовно основних позовних вимог відсутній предмет спору, що є підставою для припинення провадження у справі з цих вимог, тому підтримує уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у заяві,  та просить їх задовольнити повністю.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

08 вересня 2010 року сторони уклали договір №0809/10 купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець (відповідач у справі) зобов'язався передати у власність покупця (позивач у справі), а покупець - прийняти і належним чином оплатити товар - цукор в  кількості 228,333 тони, по ціні 6000,00 грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ 1000,00 грн., на загальну суму 1370000,00 грн. (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Покупець (позивач у справі) отримує товар на умовах франко-склад продавця (відповідач у справі) згідно видаткових документів або акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору (п.2.1 Договору).

Згідно п.3.1 Договору покупець здійснює 100% попередню оплату на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків-фактур.

У пункті 4.1 Договору сторони встановили, що за невиконання та неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства.

На виконання умов Договору, платіжним дорученням №17 від 08.09.2010 року позивач сплатив відповідачу 1370000,00 грн. попередньої оплати за цукор.

14 жовтня 2010 року позивач направив відповідачу вимогу про виконання зобов'язання, у якій вимагав виконати зобов'язання по Договору, повідомити про час та місце і передати у власність цукор в кількості 228,333 тон, а в разі неможливості виконання з об'єктивних обставин належним чином зобов'язання по Договору, повернути грошові кошти в розмірі 1370000,00 грн. на розрахунковий рахунок товариства в строк до 25.10.2010 року.

Відповідач на вимогу не відповів, цукор позивачу не передав, грошові кошти у встановлений у вимозі строк, не повернув.

Після звернення позивача до господарського суду, відповідач 14 грудня 2010 року повернув на рахунок позивача 1370000,00 грн. попередньої оплати за Договором та 13 грудня 2010 року сплатив йому 13936,00 грн. судових витрат, що підтверджується банківською випискою.  

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Предметом спору у справі є вимоги покупця до продавця щодо повернення сплаченої попередньої оплати за товар та застосування правових наслідків порушення строків її повернення.

Договір, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення зобов'язань та права на стягнення заявленої суми, за своєю правовою природою є договором поставки між суб'єктами господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України (далі –ГК України) особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань, визначені главою 22 ГК України. Так, статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України  з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ГК України відсутні положення стосовно попередньої оплати товару по договору поставки. Отже, відповідно до ч.6 ст.265 ГК України з питань регулювання попередньої оплати по договору поставки, підлягають застосуванню відповідні положення ЦК України, зокрема, ст.693 ЦК України, якою врегульовані питання попередньої оплати товару по договору купівлі-продажу.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтями  193, 202 ГК України  та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

В порушення умов Договору та зазначених норм законодавства, відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки позивачу цукру або повернення попередньої оплати у строк, зазначений у вимозі від 14.10.2010 року, тобто  до 25.10.2010 року. Отже, починаючи з 26.10.2010 року, строк виконання відповідачем зобов'язань є порушеним.

Після подання позивачем позову до господарського суду та порушення провадження у справі, відповідач повністю повернув попередню оплату за товар в сумі  1370000,00 грн. Позивач прийняв  повернення попередньої оплати. Таким чином, відповідач визнав неможливою поставку цукру, однак  суму попередньої оплати позивачу повернув з простроченням, встановленого у вимозі, строку.

Отже, з вимог про стягнення 1370000,00 грн. попередньої оплати, провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.  

Стосовно інших вимог позивача, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч.3 ст.198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями  учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Виходячи з положень  наведених норм ЦК та ГК України, сплата процентів за користування чужими грошовими коштами є прямим обов'язком боржника.  Тому суд погоджується з доводами позивача стосовно визначення розміру процентів за користування його коштами з врахуванням положень ч.6 ст.231 ГК України, у розмірі облікової ставки  Національного банку України (НБУ) за весь час користування чужими коштами. Згідно постанови НБУ від 09.08.2010 року №377 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 10.08.2010 року розмір облікової ставки становить 7,75%.

Позивачем нараховані проценти за користування його коштами  в сумі 14522,00 грн. за період з 25.10.2010 року по 13.12.2010 року, тобто за 50 днів, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання почалось з 26.10.2010 року, а не з 25.10.2010 року. Тому період прострочення становить 49 днів. Отже сума процентів за користування чужими коштами, яка підлягає стягненню, становить 14253,63 грн. з наступного розрахунку: 1370000,00 грн. * 49 днів * (7,75 облікова ставка НБУ/ 365 днів).

Таким чином, у цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних нарахувань за листопад 2010 року позивачем зроблений вірно, сума інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню, становить 4110,00 грн., з розрахунку: 1370000,00 грн. х 100,3% індекс інфляції за листопад 2010 року - 1370000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення згідно зі ст.625 ЦК України 5630,14 грн. трьох процентів річних, то вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем, з чим погодився суд, застосований інший, встановлений законом, розмір процентів за користування чужими коштами.

Враховуючи викладені норми законодавства та вищенаведені докази у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 14253,63 грн. процентів за користування чужими коштами, 4110,00 грн. інфляційних нарахувань. Отже,  позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені  останнім при поданні заяви про уточнення позовних вимог  пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 183,64 грн. витрат на сплату на сплату державного мита.

Згідно ст.68 ГПК України забезпечення позову, застосоване ухвалою судді господарського суду Черкаської області від 18 листопада 2010 року, підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 49, 68, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 1370000,00 грн. попередньої оплати.

Стягнути з приватного підприємства «Референт», Черкаська область, м.Жашків, вул.Радгоспна, 7, ідентифікаційний код 33007343 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозерноторг", м. Київ, вул.Володимирська, 45 /літера А/, ідентифікаційний код 37080153 - 14253,63 грн. процентів за користування чужими коштами, 4110,00 грн. інфляційних нарахувань, 183,64 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Скасувати забезпечення позову, застосоване ухвалою судді господарського суду Черкаської області від 18 листопада 2010 року у справі №09/2298.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Суддя                                                                                Н.М.Курченко    

Повне рішення складено 18 січня 2011 року.