Ухвала

від 18.01.2011 по справі 14/4805

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"18" січня 2011 р.                                                                      Справа №14/4805

          вх. №18047 від 26.11.2010

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю: особисто арбітражного керуючого Смілянця С.М. (ліквідатор банкрута, за посадою),  розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання

заявника

ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого  Смілянця С.М.

про

затвердження звіту та ліквідаційного балансу

у справі за заявою

ініціюючого кредитора управління Пенсійного фонду України в Уманському районі

до боржника

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Колос”

про

визнання банкрутом відсутнього боржника, –

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатором банкрута заявлено клопотання про затвердження звіту про проведення ліквідаційної процедури та ліквідаційного балансу. У судовому засіданні ліквідатор банкрута та та присутній 11.01.2011 представник кредитора  управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області заявлене клопотання підтримав.

Решта учасників провадження у справі про банкрутство боржника представників не направили.

До початку засідання ліквідатор банкрута повідомив, що відповідно до ухвали суду від 10.12.2011 має усі документи ліквідаційної процедури, про що надав суду відповідну розписку.

Відповідно до ст.75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі і додатково додані і пред’явлені у судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що ліквідатором банкрута:

не виконано в установлені строки ухвалу від 25.05.2010 та відповідний запит-нагадування суду від 25.08.2010 №6346 щодо надання інформації про рух коштів на рахунку банкрута,

не виконано ухвали суду від 10.12.2010, якою було витребувано усі документи, пов’язані з проведенням процедури ліквідації банкрута (зокрема, ліквідатор банкрута не надав акту приймання передачі виконаних робіт з бухгалтером, документів, якими підтверджуються витрати арбітражного керуючого по авансових звітах, і пояснив, що не взяв їх з собою);

Також ліквідатором банкрута не вказано у звіті і не надано доказів установлення таких обставини чи вчинення наступних дій:

про причини відсутності документів фінансово-господарської діяльності  –ліквідатор банкрута пояснив, що не зустрічався з колишнім керівником ОСОБА_2 і що вважає достатнім наявність постанови органу дізнання про відмову у порушенні кримінальної справи, винесеної за його повідомленням про непередання документів колишнім керівником.

Суд не вважає вказану постанову органу дізнання від 03.04.2008 достатньою, оскільки підставою відмови у порушенні кримінальної справи по ст. 221 ККУ вказано установлення обставини відсутності дій керівника по знищенню чи не переданню документів боржника після порушення провадження у справі про банкрутство, однак питання незаконності дій (бездіяльності) керівника до порушення справи про банкрутство органом дізнання не розглядалось і у постанові не оцінено. Разом з тим і ті обставини, які вказані у постанові, не відповідають дійсності. Як стало суду відомо у судовому засіданні 18.01.2011 із виписки із руху коштів боржника, за рік до порушення провадження у справі по двом рахункам здійснювався рух коштів з березня 2005 по вересень 2006 років, цей рух склав суму близько 664 тис. грн. по одному рахунку і 162 тис. грн. по другому рахунку. Отже, якщо, як  вказано у постанові, документи знищено ОСОБА_2 за період з 2001 по 2005 рік (у справі акт на знищення відсутній) і, як звітує ліквідатор банкрута, дане питання повністю вивчено органом дізнання, саме за період цього руху коштів документи є не знищеними, але і не переданими ліквідатору банкрута. Довідку про рух коштів ліквідатором банкрута отримано 21.01.2010, тобто рік назад, однак, крім того, що цей рух не досліджувався ліквідатором банкрута і не аналізувався, то навіть самому факту його наявності будь-якої оцінки не надано. Ліквідатором банкрута також не здійснено перевірку достовірності пояснень колишнього керівника боржника щодо вказаних ним обставин знищення документів –докази цьому відсутні.

про аналіз руху коштів на рахунках боржника –ліквідатор банкрута пояснив, що у наданих ВАТ КБ «Приватбанк»виписках про рух коштів не вбачає операцій, вартих уваги із-за відсутності бухгалтерських документів.

Однак. суд не погоджується з зазначеними доводами з мотивів, вказаних вище;

про рух активів боржником на суму 406 тис. грн., вказаних у балансі –ліквідатор банкрута пояснив, що це є майно виділене під кредиторську заборгованість при розпаюванні майна.

Однак, згідно з актом інвентаризації управління ПФУ в Уманському районі від 26.12.2007 (а.с. 107 т.1)  балансова вартість виділеного під кредиторську заборгованість при розпаюванні майна складає 1599637,38 грн. Згідно з балансом станом на 01.01.2007, наданим органом статистики (а.с. 175 т.1),  у боржника було активів на суму 406 тис. грн. Згідно з балансом станом на 01.10.2007, наданим керівником боржника, на балансі боржника було активів на суму 346 тис. грн. Отже: а) мають бути документи про рух майна за цей період у 2007 році; б) спростовуються дані постанови органу дізнання від 03.04.2008; в) ліквідатором банкрута мали бути з’ясований як рух активів до 01.10.2007 так і після цієї дати та, щонайменше, пояснені обставини їх вибуття у звіті.

про вибуття із власності автомобіля ВАЗ 2121 д.н. НОМЕР_2 –ліквідатор банкрута пояснив, що цей автомобіль є майном пайового фонду, що не знає причин його внесення до акту інвентаризації попереднім ліквідатором банкрута, що не може відповідати за ті акти, які складені попереднім ліквідатором банкрута, що особисто він цього майна не виявив.

Однак, такі пояснення не можуть бути прийняті до уваги –автомобіль вказано у акті інвентаризації управління ПФУ в Уманському районі від 26.12.2007 (а.с. 107 т.1) серед 4–х об’єктів, які було виявлено в натурі. Отже, при прийнятті майна від попереднього ліквідатора банкрута він мав його прийняти по цьому ж акту, обставини його існування чи відсутності мали бути досліджені і описані у звіті, при наявності доказів віднесення його до пайового фонду він мав бути виключений відповідним наказом з акту інвентаризації і з балансу або за інших обставин списаний в установленому порядку, однак дане питання не досліджувалось і докази щодо нього відсутні. Те ж стосується і деяких інших об’єктів, вказаних як в акті інвентаризації від 26.12.2007, так і в переліку основних засобів, що залишені під погашення кредиторської заборгованості (а.с. 113 т.1, наприклад, щодо трьох тракторів).

про використання земельних ділянок, які перебували у віданні боржника –ліквідатор банкрута повідомив, що пояснень не має.

Згідно з довідкою органу земельних ресурсів станом на 19.07.2010 за боржником рахується 41,5049 га земель. Станом на 29.01.2010 (а.с. 186 звіту) земельні ділянки за боржником не зареєстровані. Що це за земельні ділянки і яким чином вони вибули із власності чи користування боржника під час ліквідаційної процедури без відання ліквідатора банкрута –питання залишаються не з’ясованими.

про нездійснення публікації про продаж майна (трьох тракторів) згідно з договором від 20.08.2010 –ліквідатор банкрута пояснив, що такий порядок продажу визначено комітетом кредиторів у протоколі від 19.08.2010.

Досліджуючи порядок реалізації майна протягом ліквідаційної процедури суд приходить до висновку про наступні порушення при її здійсненні:

публікація в газеті «Уманська Зоря»від 05.09.2009 не містить відомостей про порядок склад, умови і строки придбання майна;

взагалі відсутні документи про реалізацію металобрухту на 2400 грн., зазначеного в акті оцінки (а.с. 68 звіту позиція 32, яка відсутня у таблиці реалізації а.с. 6-7 звіту між поз.32 і 33 );

протокол зборів комітету кредиторів від 01.09.2009 №5 містить інформацію ліквідатора банкрута  про виявлення і оцінку ним майна на суму 28450 грн., в той час як з посиланням на нього ним реалізовано майно на суму 31380 грн.;

станом на 01.09.2009 у ліквідатора банкрута вже була оцінка майна від 29.08.2009 на суму 41380 грн., про яку ліквідатор банкрута комітету кредиторів згідно з протоколом зборів комітету кредиторів від 01.09.2009 №5 не доповідав;

відсутність оповіщення через засоби масової інформації про реалізацію майна взагалі та відсутність належного рішення комітету кредиторів про визначення порядку, складу, умов і строків реалізації трьох тракторів за договором від 20.08.2010 (а.с. 119 звіту). При цьому слід відмітити, що комітету кредиторів, згідно з протоколом від 19.08.2010 №8, ліквідатор банкрута доповідає про майно згідно з актом інвентаризації від 12.08.2010, у якому відсутні вартісні показники майна, і у протоколі №8 комітет кредиторів доручає провести оцінку цього майна ТОВ «УЦО», в той час як така оцінка вже проведена 12.08.2010 і існує на момент доповіді. Отже комітет кредиторів не мав інформації про вартість майна, а тому об’єктивно не міг визначити істотної умови договору –вартості. Крім того, вказане рішення комітету кредиторів не містить посилання на конкретний проект договору (сторони, дату, вартість, об’єкти,, адже залишались не реалізованими і інші об’кти, крім трьох тракторів) тому суд не приймає його як належний доказ тієї обставини, що відповідно до ст.30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” комітет кредиторів визначив порядок, склад, умови і строки продажу цього майна. Також суд зазначає, що ч.2 ст.30 Закону не надає повноважень комітету кредиторів скасувати обов’язок ліквідатора банкрута здійснити оповіщення через засоби масової інформації про визначені комітетом кредиторів порядок, склад, умови і строки продажу майна банкрута. Відображені ж ліквідатором банкрута у таблиці відомості щодо здійснених ним оголошень про реалізацію майна (а.с. 6-7 звіту) не відповідають дійсності;

про фактично виконану бухгалтером та юристом роботу –ліквідатор банкрута у пояснив усно і надав письмові пояснення щодо того, які функціонально (теоретично) роботи ними виконувались.

Однак, які конкретні (фактичні) обсяги цих робіт, у які конкретно періоди чи строки вони виконані, які конкретні вартісні показники /калькуляція/ цих робіт (тобто чому вона оцінена саме в таку суму, а не в іншу) суду не надані, а тому не можуть бути перевірені, оцінені і не приймаються як докази їх виконання. Акту приймання виконаних робіт від бухгалтера суду не надано взагалі. Ліквідатор банкрута пояснив, що не взяв їх, однак суд не приймає дані пояснення, оскільки ухвалою суду від 10.12.2011 витребовувались усі документи, що підкреслено в ухвалі суду, і ліквідатор банкрута перед початком судового засідання надав суду розписку про наявність усіх документів. З наявних у звіті матеріалів вбачається, що бухгалтер працював на підприємстві як штатний працівник з певним посадовим окладом (а.с. 156 звіту), в той час, як ліквідаційна комісія судом відповідно до ч.2 ст. 24 Закону не затверджувалась.

про понесені витрати згідно з авансовими звітами –ліквідатор банкрута пояснив, що авансові звіти наявні у матеріалах справи, однак, в оригіналі з відповідними підтверджуючими документами він їх не взяв і може надати у наступне судове засідання.

Суд не вбачає підстав для наступного відкладення розгляду справи, оскільки ліквідатор банкрута, як зобов’язаний був їх мати відповідно до ухвали суду від 10.12.2011, так і повторно мав можливість узяти усі необхідні документи.

Крім того, суд не вважає можливим затвердити ці витрати і з тих підстав, що комітет кредиторів не затвердив їх своїм рішенням, в тому числі і витрати на залучення спеціалістів –у протоколах комітету кредиторів, зокрема і у протоколі №9 від 25.11.2010, відсутні як вартісні показники понесених витрат, як напрямки витрачання коштів, так і посилання на конкретні бухгалтерські документи, на їх узагальнення (авансові звіти) чи на інші офіційні первинні бухгалтерські документи. Протокол №9 взагалі не містить посилання на розгляд питання про затвердження звіту про оплату послуг і відшкодування витрат арбітражного керуючого. Загальна фраза про розгляд звіту ліквідатора банкрута та ліквідаційного балансу не є доказом розгляду спеціального окремого питання про оплату послуг і відшкодування витрат.

Не містить будь-яких пояснень, розрахунків про оплату послуг і відшкодування витрат арбітражного керуючого і текст звіту від 25.11.2010 №977/1, поданий у останньому судовому засіданні 18.01.2010. Суд підкреслює, що текст цього звіту, як виклад фактичних дій ліквідатора банкрута і аналітичних висновків з отриманих документів, на час його розгляду комітетом кредиторів (25.11.2010) і на момент винесення ухвали про призначення його до розгляду (10.12.2010) був відсутній, не був наданий на вимогу суду у засіданні 11.01.2011 і був поданий після оголошення перерви у ході розгляду справи у судовому засіданні 18.01.2011, тому суд не приймає його як доказ створення і наявності цього звіту за вказаною у ньому датою (25.11.2010).

Звіт ліквідатора банкрута не може бути затверджено також з таких підстав:

відсутні відомості про результати розслідування кримінальної справи №1810900028. Прокуратурою Уманського району у листі від 01.12.2010 №96-28пр.10 ліквідатору банкрута повідомлено про те, що у її провадженні знаходиться вказана кримінальна справа  щодо неправомірності оцінки критого току та 4-х рядного корівника, які за цією оцінкою надалі були продані ТОВ «Айова»за ціною 30 тис. грн. при реальній вартості у 109 тис. грн. Вказані об’єкти наявні у акті інвентаризації (а.с. 107 т.1), оцінювались ліквідатором банкрута (а.с. 143-144 звіту), витребовувались у позовному провадженні у справі №14/4703 (у якій рішенням Вищого господарського суду України відмовлено у визнанні договору недійсним). Дані обставини вказують на можливість отримання цих активів боржником, майно з акту інвентаризації і балансу не виключалось, що є перешкодою затвердженню звіту.

відсутні відомості від інспекції ГДРФ України про наявність зареєстрованого за боржником майна (плавзасобів);

не здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника (виходячи з обставин часу заснування, реорганізацій, поданої державним органам фінансової звітності, руху коштів на рахунках тощо) та причини виникнення неплатоспроможності.

Дане рішення прийнято судом на підставі наданих доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. На суд не покладено обов’язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Тому ліквідатор банкрута повинен самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своєї роботи у ліквідаційній процедурі, які вважає необхідними, належними і достатніми. Будь-яке клопотання про їх витребування у самого себе є нікчемним, оскільки, крім вже доданих до звіту документів, обов’язок мати усі документи ліквідпроцедури на ліквідатора банкрута покладено ухвалою суду від 10.12.2011.

З огляду на можливі відповідно до ст.31 Закону ступені оцінки діяльності арбітражного керуючого та враховуючи установлені судом обставини, суд оцінює вищевказані обставини як неналежне виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов’язків ліквідатора банкрута, що є підставою для усунення його від виконання обов’язків ліквідатора банкрута.

Також суд вважає, що ліквідатор банкрута не виявив усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, не виконав покладені на нього обов’язки (п.72. листа ВАСУ від 10.06.1996 №01-8/207), у зв’язку з чим необхідно, відповідно до ч.5 ст.32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” винести ухвалу про призначення нового ліквідатора.

Суд призначає ліквідатора банкрута з власної ініціативи, оскільки комітет кредиторів повністю погодився зі звітом арбітражного керуючого Смілянця С.М. та самоусунувся від контролю за його діяльністю, що стало однією з причин допущення названих порушень чинного законодавства.

Арбітражним керуючим Левченко Н.П. подано заяву відповідно до частини 3 статті 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” про відсутність умов і обставин, які перешкоджають призначенню її ліквідатором банкрута.

При підготовці нового звіту ліквідатору банкрута необхідно проаналізувати дії арбітражного керуючого Смілянця С.М. на посаді ліквідатора банкрута на предмет правильності відновлення та ведення бухгалтерського обліку, обгрунтованості розрахунків, законності вчинених дій з інвентаризації, оцінки, реалізації майна, розподілу отриманих коштів, повноти вчинених дій з розшуку і витребування документів та майна банкрута.

Керуючись ст.ст. 25, 32, 3-1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні клопотання ліквідатора про затвердження звіту про проведення ліквідаційної процедури від 25.11.2010 №977 та ліквідаційного балансу станом на 18.11.2010 відмовити.

Усунути арбітражного керуючого Смілянця Сергія Миколайовича, призначеного ухвалою суду від 22.01.2008 ліквідатором банкрута, від виконання обов’язків останнього.

2.Призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Левченко Наталію Петрівну (АДРЕСА_1, ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства від 09.12.2009 серії НОМЕР_3 ідентифікаційний номер фізичної особи –платника податків  НОМЕР_1).

3.Зобов’язати арбітражного керуючого Смілянця С.М. підготувати документи та передати їх в установленому порядку і строки новопризначеному ліквідатору банкрута.

4.Зобов‘язати арбітражного керуючого Левченко Н.П.:

отримати документи у арбітражного керуючого Смілянця С.М.;

подати відомості про своє призначення на посаду державному реєстратору для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

скликати збори комітету кредиторів для вирішення питань подальшого провадження у справі про банкрутство боржника;

вжити заходів до виявлення витребування документації і майна банкрута та не пізніш як через два місяці після прийняття цієї ухвали направити суду інформацію про виконану роботу, докази прийняття фінансово-господарської документації банкрута;

вжити заходів до задоволення вимог кредиторів, завершити процедуру ліквідації банкрута, скласти і подати суду ліквідаційний баланс, а також повний звіт про проведення ліквідаційної процедури, не пізніше 10.07.2011.

5.Продовжити строк ліквідаційної процедури до 22.07.2011

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду, однак набуває законної сили з моменту її прийняття.

Направити дану ухвалу кредиторам (4), арбітражним керуючим Смілянцю С.М. і Левченко Н.П., сектору з питань банкрутства у Черкаській області.

          Суддя                                                                      Хабазня Ю.А.