Постанова

від 18.01.2011 по справі 26/252/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/252/10

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.01.2011 р.           справа №26/252/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівПриходько І. В.,Акулової Н. В., Гези Т. Д.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:Ківа Ю. В. - довіреність;

від відповідача:не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Запорізької області

від23.09.2010р.

у справі№26/252/10 (суддя Юлдашев О. О.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс»м.Київ

до відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»м. Запоріжжя

простягнення 399 869,67грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс»(далі –Товариство)    звернулось до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»(далі –Фабрика) про стягнення заборгованості в сумі 399 869,67грн., у тому числі: заборгованості в сумі 189 974,38грн. та пені в сумі 209 895,29грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.09.2010р. у справі №26/252/10 вимоги Товариства задоволені частково та присуджено до стягнення з Фабрики заборгованість в сумі 189 974,38грн., пеню у розмірі              104 947,64грн., витрати на оплату державного мита в сумі 3998,70грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 236грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо існування суми боргу. Позовні  вимоги  щодо  стягнення пені задоволені частково у зв'язку із зменшенням розміру пені на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки  штрафні санкції є надмірно великими порівняно з сумою заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Фабрика   звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилався на те, що судом не зазначено доводи, з яких відхилено заперечення відповідача щодо відсутності у накладних посилань на будь-який з договорів, оскільки це  покладено позивачем в обґрунтування позовних вимог. Крім того, скаржник посилався на те, що суд не врахував положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. №543-96-ВР (далі - Закон) до правовідносин між сторонами.

Представник скаржника у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою місцезнаходження, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач у судовому засіданні та відзиві на апеляційну скаргу рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2010р. у справі №26/252/10 вважає обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм процесуального та матеріального права і просить апеляційну скаргу Фабрики залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

Між сторонами був укладений договір постачання товару №АР/28-12 від 28.12.2008р. (далі - Договір), згідно з яким продавець (позивач) зобов'язався систематично постачати і передавати у власність покупця  (відповідач) певний товар –ароматизатори та інші харчові добавки, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору (Розділ 1 Договору).

Відповідно до п.12.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009р. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Пунктами 2.1, 2.2, 6.1, 7.1 Договору сторони встановили, що найменування, асортимент, кількість партії товару та ціна однієї одиниці товару визначається сторонами у Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, з терміном постачання –не пізніше 5-ти банківських днів від дати підписання сторонами Специфікації на поставку партії товару.  При цьому розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку шляхом оплати згідно рахунку-фактури (п. 8.1 Договору).

24.12.2009 р. між сторонами був укладений договір постачання товару №АР/24-12 від 24.12.2009 р. (далі - Договір), згідно з яким продавець (позивач) зобов'язався систематично постачати і передавати у власність покупця  (відповідач) певний товар –ароматизатори та інші харчові добавки, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору (Розділ 1 Договору).

Відповідно до п.12.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 р. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Пунктами 2.1, 2.2, 6.1, 7.1 Договору сторони встановили, що найменування, асортимент, кількість партії товару та ціна однієї одиниці товару визначається сторонами у Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, з терміном постачання –не пізніше 5-ти банківських днів від дати підписання сторонами Специфікації на поставку партії товару.  При цьому розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку шляхом оплати згідно рахунку-фактури з  наданням  товарного  кредиту  на  термін  не  більше 30 календарних  днів (п. 8.1 Договору).

Сторонами до Договорів були укладені Специфікації №56 від 26.10.2009р., №57 від 29.10.2009р., №58 від 12.11.2009р., №59 від 17.11.2009р., №60 від 23.11.2009р., №61 від 01.12.2009р., №62 від 02.12.2009р., №62 від 02.12.2009р., №63 від 07.12.2009р., №64 від 09.12.2009р., №65 від 11.12.2009р., №66 від 14.12.2009р., №67 від 16.12.2009р., №68 від 18.12.2009р., №69 від 29.12.2009р., №70 від 12.01.2010р., в яких узгодили найменування, асортимент, кількість, ціну і загальну вартість кожної партії товару (а.с.31-45).  Вказані Специфікації підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Як убачається з матеріалів справи, протягом жовтня 2009р. –січня 2010р. позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 198 419,24грн., що підтверджується довіреностями, видатковими накладними та рахунками (а.с.46-83). Вказані накладні підписані представниками обох сторін без зауважень.

Вказані обставини відповідач у судових засіданнях обох інстанцій не спростовував.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду –частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст. 206 Цивільного кодексу України встановленою що правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Наразі, судова колегія прийшла до висновку, що на  виконання   Договору  № АР/28-12  та  Договору  № АР/24-12 протягом жовтня 2009р. –січня 2010р. позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму               198 419,24грн., що підтверджується довіреностями, видатковими накладними та рахунками (а.с.46-83). Вказані накладні підписані представниками обох сторін без зауважень.

З тексту видаткових накладних №ИН-0001211 від 26.10.2009р. на суму 29459,96грн.; №ИН-0001228 від 29.10.2009р. на суму 2350,20грн.; №ИН-0001276 від 12.11.2009р. на суму 21 416,28грн.; №ИН-0001299 від 17.11.2009р. на суму 11 150,76грн.; №ИН-0001315 від 23.11.2009р. на суму 17 644,86грн.; №ИН-0001347 від 01.12.2009р. на суму 17 791,44грн.; №ИН-0001358 від 02.12.2009р. на суму 7773,12грн.; №ИН-0001384 від 07.12.2009р. на суму 10 438,68грн.; №ИН-0001400 від 09.12.2009р. на суму 3801,60грн.; №ИН-0001417 від 11.12.2009р. на суму 31 693,38грн.; №ИН-0001422 від 14.12.2009р. на суму 4546,56грн.; №ИН-0001440 від 16.12.2009р. на суму 2598,48грн.; №ИН-0001458 від 18.12.2009р. на суму 14 042,22грн.; №ИН-0001488 від 29.12.2009р. на суму 2881,44грн.; №ИН-0000011 від 12.01.2010р. на суму 2830,26грн. вбачається, що підставою здійснення поставки товару зазначено «договір №ИН-0000044 від 01.01.2002р.».

Вивчивши зміст вказаних видаткових накладних та Специфікацій до Договору, судова колегія встановила, що асортимент, кількість, ціна товару та дата вчинення, що зазначені в них, цілком співпадають за кожною окремою партією товару.

Умовами  спірних договорів визначено, що Специфікації є невід'ємними  частинами договору. Кожна з Специфікацій підписана представниками сторін  та завірена печатками підприємств.

Враховуючи  викладене, судова  колегія  приходить до висновку, що, незважаючи на посилання у накладних на іншій договір, спірні поставки була здійснена саме за умовами Договорів,  на  які  посилався  позивач  у  позовній  заяві. Зазначений факт також підтвердив представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на помилку у системі бухгалтерського обліку при оформленні первинних документів за спірними поставками.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу  України  визначено, що  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  та  заперечень.

Судова колегія зазначає, що  відповідач не надав до суду будь-яких  доказів, які б спростовували наявність спірних договорів та узгоджених  Специфікацій до  них  або  узгодженого  іншого  господарського  договору,  на  виконання якого відбувались спірні  поставки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.1 Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку шляхом оплати згідно рахунку-фактури.

Факт отримання товару також підтверджується довіреностями, в яких  є посилання на рахунки-фактури №ИН-0001254 від 23.10.2009р., №ИН-0001322 від 12.11.2009р., №ИН-0001341 від 17.11.2009р., №ИН-0001391 від 27.11.2009р., №ИН-0001415 від 02.12.2009р., №ИН-0001431 від 04.12.2009р., №ИН-0001466 від 11.12.2009р., №ИН-0001472 від 14.12.2009р., №ИН-0001486 від 16.12.2009р., №ИН-0001501 від 18.12.2009р. та №ИН-0000021 від 12.01.2001р. та видатковими  накладними.  

Вказані довіреності були надані позивачем до матеріалів справи у  суді першої інстанції.

Також суд звертає увагу на той факт, що рахунки-фактури містять вказівки щодо строку їх оплати шляхом встановлення строку дійсності рахунку.

Крім того, вимоги щодо сплати товару, який був отриманий  відповідачем за вказаними вище рахунками та накладними, були пред'явлені позивачем відповідачу у претензії  б/н від 13.07.2010р., факт направлення якої підтверджується копією поштової квитанції № 5027 від 06.09.2010р. та копією опису поштового вкладення.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих  документів на нього, якщо договором  або  актами цивільного  законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення міститься в приписах статті 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем належних та допустимих доказів своєчасної та повної оплати вказаних рахунків-фактур надано не було. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок несвоєчасної та неповної оплати відповідачем отриманого товару, що була поставлена за умовами Договором, з боку останнього перед позивачем виник борг в сумі 189 974,38 грн.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені, що нарахована Товариством в розмірі 209 895,29грн., судова колегія враховує наступне.

Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 13.2 Договору № АР/28-12 сторонами передбачено наступну відповідальність покупця: згідно з вимогами Закону, за прострочку оплати за товар сплачується штрафна неустойка в розмірі 0,5% за кожний день затримки від суми заборгованості.

Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору  №АР/24-12, сторонами була встановлена відповідальність за прострочку  оплати  товару у вигляді неустойки у розмірі 0,5% за кожний день затримки від суми заборгованості, але  не більше подвійної ставки НБУ. Пеня нараховується з 10-го дня затримки.

Судова колегія погоджується  з  висновком  суду  першої  інстанції  щодо наявності на час звернення позивача з позовом до суду суми  основного боргу за Договорами за отриманий товар в сумі 189 974,38грн., який утворився за період листопад 2009р. - січень 2010р.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі,   що   встановлюється   за   згодою   сторін,   обчислюється   від   суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому, розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Проте, поряд з відсутністю обмежень у законодавстві щодо визначення сторонами при укладенні договору розміру пені, положення Закону передбачають обмеження її розміру, що підлягає стягненню подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

З огляду на приписи вказаних норм та умови Договору, судова колегія зазначає, що нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання необхідно здійснювати відповідно до приписів Закону з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що лише частина рахунків-фактур була вручена відповідачеві до дати подання позову, приймаючи до уваги зазначені  в них строки для сплати товару, розмір пені, що підлягає стягненню з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 07.11.2009 р. по 03.03.2010 р. (строк розрахунку позивача), буде складати 7089,73грн. Тому позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково з урахуванням розрахунку суду апеляційної інстанції на вказану суму. Позовні вимоги про стягнення пені в сумі 202 805,56 грн.  задоволенню не підлягають за безпідставністю.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, щодо обґрунтованості вимог про стягнення пені в сумі 209 895,29 грн. (згідно з розрахунком позивача), не відповідають обставинам справи. Тому рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2010р. у справі № 26/252/10 в цій частині підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга –частковому задоволенню, а позовні вимоги про стягнення пені - частковому задоволенню на суму 7089,73грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2010 р. у справі № 26/252/10 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2010 р. у справі № 26/252/10 частково скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс»м.Київ до відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»м. Запоріжжя про стягнення пені в сумі 202 805,56 грн.  

Абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2010р. у справі № 26/252/10 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” (вул. Артема, 7, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 00382094) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс” (юридична адреса: вул. Кудряшова, 7, м. Київ, 03035; фактична адреса: вул.Черняховського, 18, м. Київ, 04111; код ЄДРПОУ 19371325)  189 974,38грн.  - основного боргу, 7 089,73грн. - пеню, 1970,64грн. –витрат по сплаті державного мита,  116,31грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2010р. у справі № 26/252/10 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс” (юридична адреса: вул. Кудряшова, 7, м. Київ, 03035; фактична адреса: вул.Черняховського, 18, м. Київ, 04111; код ЄДРПОУ 19371325) на користь відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” (вул.Артема, 7, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 00382094) витрати по сплаті  держмита в сумі  489,29грн., сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Господарському суду Запорізької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя                                                             І. В. Приходько

                     Судді                                                             Н. В. Акулова

                                                                                            Т. Д. Геза

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС