Постанова

від 12.01.2011 по справі 01/126-38.1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01/126-38.1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

12.01.11                                                                                           Справа  № 01/126-38.1

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Дубник О.П.

суддів                                                      Скрипчук О.С.

                                                                Процика Т.С.

при секретарі                                        Боршовському Т.

розглянув     апеляційну скаргу Малого приватного підприємства  “РОМАН” № 65 від 22.11.2010р.

на рішення   Господарського суду Волинської області від 10.11.2010р.

у справі         № 01/126-38.1

за позовом  Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави від імені Ковельської міської ради в особі підприємства теплових мереж “Ковельтепло”, м Ковель   

до відповідача  Малого приватного підприємства “РОМАН”, м Ковель

про                 стягнення 16545,66 грн.

Від прокуратури - не з»явився (належно повідомлений); від позивача –Ткачук А.А., (довіреність в матеріалах справи); від відповідача –Пащук В.І. (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз»яснено представникам сторін права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів складу суду від сторін відповідно до ст. 20 ГПК України не надходило.                                                           

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.11.2010 року у справі № 01/126-38.1 (суддя Якушева І.О.) задоволено позов Ковельського міжрайонного прокурора : стягнуто з Малого приватного підприємства “РОМАН” на користь Підприємства теплових мереж “Ковельтепло” 7988 грн. 73 коп. заборгованості, 7988 грн. 73 коп. пені, 177 грн. 52 коп. процентів річних, 255 грн. 62 коп. збитків завданих інфляцією, а також в дохід Державного бюджету України 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Висновок господарського суду Волинської області ґрунтується на тому, що відповідач в порушення умов договору № 141 на відпуск теплової енергії від 01.08.2006 року, ст.ст. 193 Господарського кодексу України , ст. 526, 599, 549, 625 Цивільного кодексу України частково розрахувався за поставлену йому теплову енергію, а тому з нього слід стягнути залишок суми боргу з врахуванням інфляційних втрат, пеню за прострочення оплати та 3% річних з простроченої суми.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Мале приватне підприємство “РОМАН” (надалі –МПП, апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було забезпечено права відповідача на судовий захист, оскільки він не отримував від позивача копії позовної заяви та доданих до неї документів, та заслухано справу без її відкладення для  можливості підготовити письмовий відзив на позовну заяву. Також апелянт посилається на те, що він не отримував ухвали суду від 10.11.2010 року,  але суд розглянув справу за відсутності його представника та прийняв рішення від 10.11.2010 року. Окрім того, скаржник вказує на те, що станом на 01.10.2009 року між сторонами були відсутні договірні відносини, а отже, позивач безпідставно нарахував відповідачу на підставі договору борг та пеню.

За наведеного, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 10.11.2010 року у справі № 01/126-38.1.

Підприємство теплових мереж “Ковельтепло” (надалі –ПТМ) у відзиві на апеляційну скаргу № 3095 від 31.12.2010 року апеляційну скаргу відповідача заперечило, посилаючись на те, що в матеріалах справи наявні докази надіслання відповідачу копії позовної заяви. Окрім того, позивач вказує на те, що представники відповідача в судовому засіданні 20.10.2010 року не повідомляти суд про зміну своєї адреси, а тому, ухвала суду від 20.10.2010 року про відкладення розгляду справи слід вважати направленою за належною адресою.  Підставою для стягнення спірних сум є невиконання відповідачем умов договору  № 141 на відпуск теплової енергії від 01.08.2006 року. Позивач просить суд залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 10.11.2010 року у справі № 01/126-38.1.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається з позовної заяви Ковельського міжрайонного прокурора від 29.09.2010 року, з врахування заяви про уточнення позовних вимог (вх. № суду 01-29/18194 від 10.11.2010 року, а.с. 35), вказаний Прокурор просить стягнути з МПП «Роман»на користь ПТМ “Ковельтепло” 7988,73 грн. основного боргу, інфляційні втрати в сумі 225,62 грн., 177,52 грн. 3% річних та 7988,73 грн. пені, що виникли на підставі угоди № 141 на відпуск теплової енергії від 01.08.2006 року.

Як вбачається з угоди № 141 на відпуск теплової енергії від 01.08.2006 року (надалі –Угода), укладеної між сторонами даної справи, ПТМ “Ковельтепло” зобов'язувалось постачати МПП «Роман»теплову енергію по тарифах, затверджених Ковельською міською радою, а останній зобов'язувався оплачувати її вартість (п.п. 1-3).  

Пунктом 10 Угоди передбачено, що відповідач зобов»язувався проводити щомісячну оплату позивачу за послуги по постачанню йому теплової енергії не пізніше 15 числа, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 23, дана Угода укладена на 1 рік, і є продовженою на невизначений термін, якщо за 1 місяць до закінчення Угоди не буде заяви однієї з сторін про відмову від даної Угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, дана Угода, в зв»язку з відсутністю заяви відповідача про її припинення, є продовженою на невизначений термін, і враховуючи, що сторонами не подано доказів її розірвання, була чинною в спірному періоді: жовтні 2009р. –серпні 2010р.

За таких обставин, є безпідставними посилання скаржника на відсутність правових підстав для виникнення боргу в зв'язку з відсутністю договірних відносин між сторонами у спірному періоді.

Як видно з рахунків на оплату, карток споживача та розрахунків  встановлено, що відповідачу було відпущено в спірному періоді : жовтні 2009р. –серпні 2010р. теплову енергію на суму 19085,47 грн. Відповідачем проведено часткову оплату отриманої від позивача теплової енергії, внаслідок чого його заборгованість станом на 01.09.2010 року становить 7988,73 грн. Доказів протилежного, станом на день прийняття оскарженого рішення, відповідачем суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано.

За наведеного, враховуючи норми ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 610 Цивільного кодексу України, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що судом першої інстанції підставно задоволено позов в частині стягнення з відповідача 7988,73 грн. основного боргу.

Окрім цього, як вбачається з позовної заяви, відповідачу нараховано відповідно до п. 15 Угоди, ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій» пеню за порушення строків оплати за послуги в сумі 7988,73 грн. за період 16.11.2009 року по 16.05.2010 року. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності стягнення з відповідача вказаної суми пені, оскільки їх нарахування передбачено умовами Угоди, вищевказаними нормами матеріального права, а її розрахунок (а.с. 36) відповідають вимогам, визначеним в ч.ч. 4, 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Окрім того, апеляційний господарський суд також вважає, що є підставним нарахування позивачем відповідачу 225,62 грн. втрат від знецінення коштів основного боргу по Угоді внаслідок інфляції, оскільки, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в зв‘язку з простроченням відповідачем грошових зобов‘язань по вказаних Договорах, факт прострочення відповідачем грошових зобов”язань щодо оплати наданих йому послуг по відпущенню теплової енергії по Угоді вищевстановлено судом, розмір інфляційних втрат обраховано вірно (а.с. 38), а отже, позов в цій слід залишити без змін.

Також апеляційний суд вважає, що підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення 177,52 грн., що складають 3% річних з простроченої суми основного боргу за період з січень-вересень 2010 року по Угоді, оскільки їх нарахування відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а їх розрахунок є правильним (а.с. 37). Таким чином, рішення Господарського суду Волинської області від 10.11.2010 року у справі № 01/126-38.1 в цій частині підлягає залишенню без змін.

Щодо посилань скаржника на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме прийняття рішення за не направлення йому копії позовної заяви та за неповідомлення його про судове слухання, то апеляційний суд вважає його таким, що не заслуговує на увагу. Так, в матеріалах справи знаходиться фінансовий чек про відправлення відповідачу 05.10.2010 року  копії позовної заяви (а.с. 5). Окрім того, судом першої інстанції 20.10.2010 року було відкладено розгляд справи за клопотанням відповідача про неотримання копії позовної заяви та надання йому можливості підготовити письмові заперечення на неї. Як вбачається з вищевказаного клопотання відповідача (а.с. 28), його представник отримав 20.10.2010 року копію позовної заяви в даній справі.

Щодо доводів апелянта про неотримання ухвали суду від 20.10.2010 року, то як вбачається з матеріалів справи, зокрема з поштового повідомлення про повернення вказаної ухвали без вручення за терміном зберігання (а.с. 33), вона була направлена на вказану в позовній заяві адресу: м.Луцьк, вул. Володимирська, 95/52. Як вбачається з довідки Головного управління статистики у Волинській області № 189-07/03 від 18.10.2010 року (а.с. 26)  вказана  адреса є юридичною адресою МПП «Роман». Представники відповідача в судовому засіданні 20.10.2010 року не повідомили суд про зміну фактичного місцезнаходження МПП «Роман».  За таких обставин, враховуючи норму ст.ст. 64, 77 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає, що господарським судом Волинської області було належним чином повідомлено відповідача про час та місце судового розгляду справи.

До прийняття оскаржуваного рішення, відповідач мав можливість протягом місяця на ознайомлення з матеріалами справи ( 11.10.2010 року порушено провадження у справі –10.11.2010 року - прийнято оскаржене рішення), подати суду заперечення вимог позовної заяви та докази в їх обґрунтування, свої контрозрахунки боргу. Однак, як видно з матеріалів справи, відповідач своїм правом на подання суду письмових пояснень, міркувань, доказів в їх обґрунтування, не скористався. За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було забезпечено йому право на судовий захист від поданого до нього позову.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов‘язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім цього, відповідно до ст.ст. 43, 75 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, і дійшовши висновку, про достатність  матеріалів та можливість всебічного, повного та об‘єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, може розглянути спір за наявними матеріалами та за відсутності представника сторони.

Отже, вищевказані доводи апелянта щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час дослідження апеляційним судом матеріалів справи та правильності застосування судом норм процесуального права.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Волинської області від 10.11.2010 року у справі № 01/126-38.1 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Малого приватного підприємства  “РОМАН” без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 10.11.2010 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Мале приватне підприємство  “РОМАН”.

Головуючий - суддя                                                               Дубник О.П.

Судді                                                                                         Скрипчук О.В.

                                                                                                   Процик Т.С.

Повне рішення складено

17.01.2011 року