Рішення

від 04.01.2011 по справі 5103-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5103-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

04.01.2011Справа №2-4/5103-2010

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізінг» (м. Київ, вул. Дегтярівська,21 «Г»)

до  відповідача -  Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-97» (95013, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 41)

про стягнення 499 921,65 грн.

За зустрічним позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-97», (95013, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 41)

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізінг» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 «Г»)

Про визнання договору фінансового лізингу недійсним.

Суддя І.К. Бєлоглазова

представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) – Козак О.Д., дов. № 2763 від 31.08.2010 р.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) – не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізінг», м. Київ, звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-97», м. Сімферополь, про стягнення 499 921,65 грн. (з врахуванням уточнень від 18.11.2010 р.), з яких основний борг у розмірі 360 737,90 грн., пеня – 23 841,63 грн., 3% річних – 4 431,51 грн., понесені у зв'язку зі знеціненням грошових коштів збитки – 13 559,8 грн., штраф за неподання інформації – 19 479,06 грн., неустойка за прострочення повернення майна – 12 941,56 грн., штраф за порушення процедури вилучення майна – 64 930,19 грн.. Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі договору фінансового лізингу №071214-29/ФЛ-Ю-С від 14.12.2007р. він передав відповідачу в платне користування майно, зазначене в Специфікації до вищевказаного договору. Відповідач зазначене майно прийняв, однак, у порушення вимог договору фінансового лізингу та графіку сплати лізингових платежів до нього несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував періодичні лізингові платежі, в наслідок чого .за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 499 921,65 грн., у тому числі основна заборгованість у розмірі 360 737,90 грн., пеня у розмірі 23 841,63 грн. та річні у розмірі 4 431,51 грн. Добровільно заборгованість відповідачем не погашається, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Відзив на позов ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» ТОВ «Лотос-97» не надало.  

           01.11.2010 р. до господарського суду АР Крим від ТОВ Лотос-97», м. Сімферополь, надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору фінансового лізингу №071214-29/ФЛ-Ю-С від 14.12.2007 р., укладеного  між ТОВ «Лотос-97», м. Сімферополь, та ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ, недійсним. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що на момент укладання спірного договору відповідач (ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»)  не набув права власності на товар (вантажний автомобіль Renault Рremium Lander 440.19Т, 2007 року випуску, загальною вартістю 649 301,86 грн. (з ПДВ), що є предметом цього договору та відповідно не мав юридичного права укладати договір фінансового лізингу з ТОВ «Лотос-97». На підставі викладеного позовні вимоги ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» зустрічні позовні вимоги не визнало,  посилаючись на те, що між сторонами був укладений договір непрямого фінансового лізингу, який повністю відповідає вимогам ст.. 806 Цивільного кодексу України та ст.. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до яких  сторони спочатку укладають договір фінансового лізингу, де за погодженням з лізингодавцем зазначається специфікація та умови об'єкту, що планується передати в лізинг, а потім на погоджених сторонами умовах даний об'єкт лізингодавцем придбається та передається лізингоодержувачу.  ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» на підставі договору постачання від 21.12.2007 р., укладеного з  ТОВ «Рено Тракс Україна» (постачальник), набуло право власності на предмет лізингу (вантажний автомобіль Renault Рremium Lander 440.19Т, 2007 року випуску) для передачі його у фінансовий лізинг ТОВ «Лотос-97». З врахуванням викладеного просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

У судовому засіданні оголошувалася перерва. Відповідач у судове засідання 04.01.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядалася за матеріалами, зібраними у справі у порядку  ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника  позивача за первісним позовом,  суд -

                                                     В С Т А Н О В И В :

Між ТОВ «ВіЕйБі Лізінг», м. Київ, та ТОВ «Лотос-97», м. Сімферополь, був укладений договір фінансового лізингу № 071214/ФЛ-Ю-С від 14.12.2007 р.

Згідно ст. 1.1 договору його предметом є надання лізингодавцем (ТО«³ЕйБі Лізінг») в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу (ТОВ «Лотос-97») предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договорив якого наведена в Специфікації, (далі «Майно»), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізінгоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

На виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу, позивач за актом приймання  - передачі  передав, а відповідач прийняв майно (вантажний автомобіль Renault Рremium Lander 440.19Т, 2007 року випуску), відповідно до специфікації та додатків до вищевказаного договору.

З врахуванням ст. 2.1 договору фінансового лізингу термін дії договору встановлений 49 місяців.

Згідно уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 360 737,90 грн., пеню у розмірі  23 841,63 грн., 3% річних  у розмірі 4 431,51 грн., збитки, понесені у зв'язку зі знеціненням грошових коштів у розмірі 13 559,8 грн., штраф за неподання інформації у розмірі 19 479,06 грн., неустойку за прострочення повернення майна  у розмірі 12 941,56 грн. та  штраф за порушення процедури вилучення майна у розмірі  64 930,19 грн.

ТОВ «Лотос-97», не оспорюючи наявність боргу та розмір нарахованих штрафних санкцій, річних та інфляції, у зустрічному позові просить визнати договір фінансового лізингу №071214-29/ФЛ-Ю-С  від 14.12.2007 р.  недійсним у зв'язку з тим, що на момент укладання спірного договору відповідач (ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»)  не набув права власності на товар (вантажний автомобіль Renault Рremium Lander 440.19Т, 2007 року випуску, загальною вартістю 649 301,86 грн. (з ПДВ), що є предметом цього договору.

         Ст. 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно,  що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий  лізинг),  або майно,  спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем  специфікацій  та  умов  (непрямий лізинг),  на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини непрямого лізингу відповідають визначенню фінансового лізингу, наведеному у ст.. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р. №723/97-ВР.

Відповідно до ст.. 1 цього Закону фінансовий лізинг – це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менш одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, лізингодавець при укладанні договору фінансового (непрямого) лізингу ще не є власником майна, яке підлягає передачі за договором лізингу. На нього покладено обов'язок тільки придбати майно лізингу.

З умов укладеного між сторонами договору можна зробити висновок, що вказаний договір за своєю природою є договором фінансового лізингу.

Так, ст. 1.4 договору передбачено, що  продавцем майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «Рено Тракс Україна».

Зі ст. 4 договору фінансового лізингу від 14.12.2007 р. вбачається, що лізингодавець передає майно лізингоодержувачу у строк до 10 березня 2008 р., але не раніше його отримання у продавця майна.

Матеріали справи свідчать, що 21.12.2007 р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (покупець),  та ТОВ «Рено Тракс Україна» (продавець) укладено договір купівлі-продажу автомобілю Renault Рremium Lander 440.19Т, 2007 року випуску (т.2 а.с. 3-14).

Вказаний автомобіль отримано уповноваженою особою ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 15.02.2008 р. та актом прийому-передачі від 15.02.2008 р. (а.с. 29-30). В той же день отриманий автомобіль було передано в лізинг відповідачу, що відповідає умовам договору лізингу від 14.12.2007 р. та підтверджується актом приймання-передачі від 15.02.2008 р. (т. 1, а.с. 47).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами  першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Укладений між сторонами договір фінансового лізингу  №071214-29/ФЛ-Ю-С від 14.12.2007 р. за своїм суб'єктним складом, предметом, терміном лізингу та іншими істотними умовами відповідає вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг». Посилання відповідача на невиконання вимог Закону України «Про дорожній рух» щодо реєстрації транспортного засобу  жодним чином  не впливає на правомірність та законність оспореного  договору лізингу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача за зустрічним позовом на постанову Вищого господарського суду України від 11.10.2010 р. у справі №8/58, оскільки обставини даної справи суттєво відрізняються від обставин вказаних в постанові ВГСУ.   

Таким чином доводи ТОВ «Лотос-97» щодо невідповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства у зв'язку з відсутністю у ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» права власності на предмет лізингу при укладенні договору не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, а тому  зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3.1. договору, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та відповідних пунктів  вищевказаного договору. Лизінгові платежі включають: платежі по відшкодовуванню (компенсації) частини  вартості майна та винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно.

Однак, відповідач у порушення вимог договору фінансового лізингу не перераховував своєчасно і у повному розмірі  періодичні платежі за користування майном, в наслідок чого станом на 14.10.2010 р. за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 360 737,90 грн.

Ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України.)

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи борг не погашено.

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення основного боргу за договором фінансового лізингу у розмірі  360 737,90 грн. підлягають задоволенню.

Крім вимог про стягнення основного боргу, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 23 841,63 грн. пені, 13 559,80 грн. індексації від суми боргу, 4 431,51 грн. 3%  річних.

Ст. 217, 230, 231 ГК України, ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка,  штраф, пеня.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні  санкції за порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 11.2.1 договору фінансового лізингу встановлено, що за порушення обов'язку своєчасно сплачувати лізингові платежі та інші платежі, передбачені пунктом 3.1 договору та графіку сплати лізингових платежів, та інших платежів, передбачених договором фінансового лізингу – лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та повинен відшкодовувати всі збитки, завдані цим лізингодавцем, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати лізінгоодержувачем лізингових платежів лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов'язані з збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), лізінгоодержувач у термін п'яти банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від лізингодавця.

П. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»  № 543\96 від 22.11.1996 року, розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки  Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з розрахунком позивача, який відповідає вимогам законодавства та умовам договору, пеня станом на 14.10.2010 р. складає 23 841,63 грн.

        Ст. 229 ГК України, передбачено, що учасник  господарських  відносин  у  разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

        Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Інфляційна сума  за період прострочення  складає 13 559,80 грн., сума  3% річних за цей же період  складає 4 431,51 грн. Ці суми також підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки, понесені у зв'язку зі знеціненням грошових коштів у розмірі 13 559,80 грн., штраф за неподання звітності у розмірі 19 479,06 грн., неустойку за прострочення повернення майна у розмірі 12 941,56 грн. та  штраф за порушення процедури вилучення майна у розмірі 64 930,19 грн.

Згідно  ст. 8.2.1 договору відповідач зобов'язаний  щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі, встановленій договором.

Проте за 4 квартал 2009 р. та 1 та 2 квартал 2010 р. звіт у вставновленій формі відповідач не надавав.

Відповідно до ст. 11.2.3 договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 4 % від загальної вартості предмету лізингу на момент укладання договору за кожен випадок такого порушення.

За розрахунком позивача штраф за неподання звітності  становить 19 479,06 грн.

Ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Ст. 16.3 договору передбачено, що на вимогу лізингодавця договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли лізингоодержувач, зокрема, не  сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення  сплати становить більше 30  днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.

В п. 7, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення  предмета лізингу – повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням  нормального зносу, або у стані, обумовленому у договорі.

Статтею 10.1 договору визначено, що лізингодавець має право вилучити   майно, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або  в повному обсязі) та прострочення сплати становить  більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком сплати лізингових платежів.

Статтею 10.2 договору визначено, що у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1, 10.1.5 даного договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є  рекомендований або цінний лист  лізингодавця.   Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок на протязі 7 робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю.

У відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору у зв'язку з існуванням простроченої заборгованості, строк існування якої перевищував 30 днів, 13.07.2010 р. відповідачу  було направлено письмове повідомлення про  відмову (розірвання) від договору та вилучення майна від 13 липня 2010 р. №2254 (т. 1, а.с. 49), яке було отримане відповідачем 19.07.2010 р. згідно поштового повідомлення про вручення (т. 1, а.с. 50).

У вказаному повідомленні відповідача було зобов'язано в строк до 20.07.2010 р. повернути позивачу майно, однак зазначене майно  було вилучене лише 03.09.2010 р..

Статтею 11.2.2 договору визначено, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов'язковій наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема, у випадках вилучення майна у відповідності до ст.. 10  даного договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної у пункті 3.2. договору, за кожен день прострочення  строку повернення майна.

Так як відповідач повинен був повернути  майно 20.07.2010 р., а повернув його 03.09.2010 р., позивачем нарахована неустойка у розмірі 12 941,56 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, ст. 11.2.5 договору встановлено, що за порушення процедури вилучення майна, порушення положень ст.. 7, статей 5.3, 5.5 цього договору, лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10% загальної вартості майна на момент укладення  цього договору за кожен випадок такого порушення, що за розрахунком позивача складає 64 930,19 грн. та теж підлягають стягненню з відповідача.     

        Таким чином, вимоги про стягнення 499 921,65 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

      Судові витрати суд відносить на сторони за правилами ст. 49 ГПК України.

      У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення відповідно до вимог ст.. 85 Господарського процесуального кодексу України.  Повний текст рішення складено 10.01.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.   Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізінг», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-97», м. Сімферополь, про стягнення 499 921,65 грн.  задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ «Лотос-97», (95013, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 41, р/р 2600700918 в КФ «Експрес-Банк», МФО 384674, ОКПО 20664989) на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізінг», (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,21 «Г», р/р 26005300115839 в ПКФ «ВіЕйБі Банк», МФО 321637, ідентифікаційний код 33880354) 499 921,65 грн. заборгвоаності, у тому числі основний борг у розмірі 360 737,90 грн., пеня – 23 841,63 грн., 3% річних – 4 431,51 грн., понесених у зв'язку зі знеціненням грошових коштів збитки – 13 559,8 грн., штраф за неподання інформації – 19 479,06 грн., неустойка за прострочення повернення майна – 12 941,56 грн., штраф за порушення процедури вилучення майна – 64 930,19 грн.

3. Стягнути з ТОВ «Лотос-97», (95013, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 41, р/р 2600700918 в КФ «Експрес-Банк», МФО 384674, ОКПО 20664989) на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізінг», (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,21 «Г», р/р 26005300115839 в ПКФ «ВіЕйБі Банк», МФО 321637, ідентифікаційний код 33880354) 4 999,21 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-97», м. Сімферополь, до Товариства з обмеженої відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ, про визнання договору фінансового лізингу недійсним, відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоглазова І.К.