Рішення

від 20.01.2011 по справі 12/1586

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/1586

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" січня 2011 р.                                                     Справа № 12/1586

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Трубніков Д.М., дов. № 1 від 17.12.10

від відповідача  

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діло" (м.Дніпропетровськ)  

до Спільного підприємства "Мікро Мет" (м. Житомир)

про стягнення 171045,00 грн.

Подано позов про стягнення з відповідача 171 045,00 грн., з яких 150000,00 грн.- кошти які були перераховані за договором купівлі-продажу брухту чорних металів як попередня оплата, 13547,25 грн. - пеня, 5106,00 грн. - інфляційні, 2391,78 грн. - проценти  за користування  чужими грошовими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні подав акт звірки розрахунків та довідку, з яких вбачається, що  за відповідачем рахується заборгованість в сумі 150000,00 грн.  

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали господарського суду (а.с.26). Письмового відзиву відповідач не надав.

В порядку ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що позивач неправильно визначив ціну позову в сумі 171045,00 грн. Однак згідно резолютивної частини позовної заяви ціна позову  дорівнює 171045,03 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Діло" (Позивач) та СП "Мікро Мет" (Відповідач) 26 квітня 2010 року був укладений договір № 26/04-10 купівлі-продажу брухту чорних металів.

На підставі договору, платіжним дорученням № 233 від 27.04.2010 р. ТОВ "Діло" проведена попередня оплата за товар на суму 150000,00 грн.

Зобов'язання СП "Мікро Мет" щодо  поставки товару протягом 14-ти днів згідно п. 2.6. договору, не виконано.

05.11.10 на адресу  відповідача  направлено письмову вимогу-претензію щодо погашення  заборгованості на суму 150000,00 грн. (а.с. 11,12), яка останнім залишена без задоволення.

Як вбачається з акта звірки розрахунків, відповідач не заперечує факт наявності заборгованості у вищевказаній сумі, про що свідчить підпис представника відповідача та відтиск печатки.

За порушення строків поставки товару пунктом 9.2 Договору визначено право стягнення пені в розмірі до 2% за кожний день прострочення.

Однак, позивач з власної ініціативи до вимог щодо стягнення пені застосував положеня Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно розрахунку позивача пеня за період з 12.05.2010 по 22.11.10 становить 13547,25 грн.

Виходячи з приписів ч.2 ст.625 ЦК України, відповідачу нараховано інфляційні за період з травня по жовтень 2010 року у розмірі 5106,00 грн.

Відповідно до умов п. 9.3 Договору за користування грошовими коштами (передоплатою) після  письмового повідомлення  з продавця (відповідач) може бути стягнута плата відповідно до вимог діючого законодавства.

Розмір процентів за  користування грошовими коштами, позивач визначив, виходячи з ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто 3%.

Згідно розрахунку позивача, проценти за користування чужими грошовими коштами нараховано в сумі  2 391,78 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про  часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з виконанням договору купівлі-продажу.

У відповідності до ст.11 ЦК України, договори, зокрема, є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за  договором  купівлі-продажу одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 693 ЦК України визначає порядок врегулювання відносин купівлі-продажу у випадку наявності попередньої оплати товару.

Зокрема ч.2. вказаної статті передбачено,  якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання  оплаченого товару або повернення   суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач не поставив товар після закінчення строків його поставки,  та не повернув кошти після надіслання йому претензії про повернення коштів, вимога позивача в  частині стягнення 150000,00 грн. проведеної попередньої оплати обгрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, п. 9.2 договору сторони передбачили стягнення з продавця пені в розмірі 2% за кожний день прострочки від суми вартості  не поставленого товару.

За  неналежне виконання відповідачем зобов"язання щодо поставки товару після отримання передоплати відповідачу нараховано пеню у розмірі повійної облікової ставки НБУ в сумі 13547,25 грн. за період  з 12.05.2010 по 22.11.10 становить 13547,25 грн.

Суд вважає, що  розрахунок пені не суперечить приписам діючого законодавства, є правильним, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, грошове зобов"язання у відповідача виникло лише після отримання письмової вимоги про повернення коштів від 05.11.10. Отже є безпідставним нарахування та стягнення інфляційних нарахувань за період з травня по жовтень 2010 року.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних в  сумі 55106,00 грн. слід відмовити.

Не підлягає задоволенню і вимога  позивача в частині стягнення процентів за користування чужими коштами.

Дійсно, п. 9.3 договору передбачає  стягнення  плати за користування  грошовими коштами (передоплатою).

У відповідності до ч.3 ст. 693 ЦК україни, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У відповідності до ст. 536 ЦК України, за   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Однак, законом не визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у правовідносинах купівлі-продажу. Договором сторони також не обумовили їх розмір.

Застосування позивачем 3%, які передбачені ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов"язання, як процент за користування  чужими коштами, є неправомірним та безпідставним.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення  2391,78 грн. як суми процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 163547,25 грн., з яких 150000,00 грн. попередньої оплати, 13547,25 грн. - пеня.

В частині стягнення коштів в сумі 7497,78 грн., з яких 5106,00 грн. -інфляційні та 2391,78 грн.- проценти за користування чужими коштами, суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного підприємства "Мікро Мет", 10025, м. Житомир, вул. Промислова, 6, код 24706868

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діло", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 4а, приміщення 7а, код 31371889

- 150000,00 грн. попередньої оплати;

- 13547,25 грн. пені;

- 1635,47 грн.  державного мита;

- 225,65 грн. - витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку подання  апеляційної скарги. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду  справи апеляційним судом.  

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

                                                               Повне рішення складено 25 січня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. із зв. повід)