Рішення

від 04.01.2011 по справі 18/217-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16                                                                                тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" січня 2011 р.                                                                    Справа № 18/217-10

Розглянувши матеріали справи   за позовом Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква

до  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква

про стягнення 17930,64 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: Геращенко А.П.

від відповідача: не з‘явився

від прокуратури: Пінкас Т.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради (далі –позивач) до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення 17930,64 грн.    

Провадження у справі №18/217-10 порушено відповідно до ухвали суду від 07.12.2010 року та призначено справу до розгляду на 16.12.2010 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 16.12.2010 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 04.11.2011 року.

В судовому засіданні 04.01.2011 року  прокуратура та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 04.01.2011 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

За таких обставин, суд розглядає справу  у відповідності до ст.  75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників  прокуратури та позивача, суд  встановив:

За наслідками проведеної прокуратурою м. Біла Церква  перевірки  встановлено,  що між  Виконавчим комітетом  Білоцерківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про планування і забудову територій»з метою  забезпечення розвитку соціально-економічної  інфраструктури  міста  укладено Договір № 175 від 10.05.2007 року про пайову участь  забудовників у створенні  соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість  одноразового  пайового внеску становить 29974 грн. (що складає 15% загальної вартості будівництва).

Пунктом 4.2 Договору передбачено обов’язок відповідача  перерахувати  15000 грн. (близько 50%  пайового внеску) до початку будівництва та решту суми -14970 грн.  протягом будівництва, але не пізніше ніж за три місяці  до введення об’єкту  в експлуатацію.

Об’єкт будівництва введений  в експлуатацію згідно Свідоцтва  Інспекції ДАБК у Київські області № 10000558 від 19.06.2009 року.

Однак, відповідач своєчасно та  в повному обсязі свої зобов’язання не виконав, сплативши лише першу частину пайового внеску  в сумі 15000 грн., решта  14970 грн. залишились несплаченими.

Про необхідність сплати решти пайового внеску на адресу відповідача надсилались листи  № 301 від 27.05.2009 року, № 148 від 26.04.2009 року та № 192 від 09.06.2010 року, які залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.   193  Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні   виконувати   господарські   зобов'язання   належним   чином   відповідно  до  закону,   інших правових актів,  договору,  а  за  відсутності   конкретних  вимог  щодо   виконання   зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона  повинна вжити  усіх заходів, необхідних для належного  виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання  є підставою для застосування  господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 14970 грн. заборгованості за Договором.

Крім того, в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2956,64 грн. пені за період з 02.09.2009 року по 02.09.2010 року  на суму заборгованості 14970 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищезазначені норми, підставою для стягнення пені є погодження сторонами відповідної умови в Договорі чи вказівка закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок позову, судом встановлено, що нарахування пені та її розмір не передбачений умовами Договору, крім того, пеня нарахована позивачем без дотримання п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, вимога позивача про стягнення  пені безпідставна  і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають  задоволенню в частині стягнення 14974 грн. боргу.

Сплата державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Я. Мудрого, 15, код 04055009)  14974 грн. боргу.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход державного бюджету 149,74 грн. державного мита та 197,08 грн. витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                             Кошик А. Ю.