Рішення

від 20.12.2010 по справі 4/210-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/210-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 4/210-10

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Дочірнього  підприємства "Київське обласне дорожне управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Матюші", с. Матюші

про стягнення 33 973,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача          Євченко Ю.М. –предст., дов. № 110 «д»від 05.11.2010р.;

від відповідача          не з'явився;

Обставини справи:

          В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №4/210-10 за позовом Дочірнього  підприємства "Київське обласне дорожне управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матюші" (відповідач) про стягнення 33 973,25 грн., які складаються з 25 582,00 грн. суми боргу, 1407,01 грн. інфляційних втрат, 588,74 грн. 3% річних, 4604, 76 грн. пені, 1790, 74 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання за договором підряду № 11 від 02.10.2008 року, а саме не розрахувався в повному обсязі за виконані роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2010р. було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 20.12.2010р.

20.12.2010р. представником позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що відповідачем було сплачено суму боргу в розмірі 5000,00 грн., у зв'язку з чим сума основного боргу на даний час складає  20582,00 грн.  

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд,

встановив:

02 жовтня 2008 року між філією «Білоцерківське ДЕУ»Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(підрядник) та Сільськогосподарським кооперативом агрофірми «Матюші»(замовник) (перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю) було укладено договір підряду на виконання робіт по поточному ремонту вул. Леніна, с. Матюші Білоцерківського району №11.

Ціна за зазначеним вище договором складає 56 563 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання по поточному ремонту доріг вул. Леніна с. Матюші.

Умовами договору визначено, що позивач розпочинає виконання робіт з моменту підписання Договору, а саме в жовтні місяці 2008 року та завершує роботи в жовтні місяці 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору, було виконано роботи, які прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2008 року (по формі КБ-3) та актом приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в).

Відповідно до п. 11.1. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються з урахуванням положень загальних умов проміжними платежами в міру виконання робіт на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт (за формою КБ-2в) та на підставі довідки про вартість виконаних робіт (за формою КБ-3).

У відповідності до п. 11.2. договору підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робі, що підлягають оплаті, та готує відповідно  документи і подає їх для підписання замовнику. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 (трьох) днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 3 днів з дня підписання документів замовником.

Як було встановлено при дослідженні матеріалів справи, при складанні актів прийнятих робіт, сторонами не було зазначено дату їх підписання.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку, визначеному процесуальним законодавством, 07.06.2010 року на адресу відповідача було направлено лист - вимогу за № 306 з проханням в терміни згідно законодавства України перерахувати на рахунок позивача заборгованість. Вказана вимога отримана представником відповідача за довіреністю 09.06.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення за номером 166438.

Оскільки відповідач за вказані роботи у встановлені строки за договором не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач  вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України, починаючи  з 17.06.2010р.

10.08.2010 року між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, в якому зафіксовано, що сума боргу становить  25 582,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач вказану заборгованість самостійно не оплачував, 22.10.2010 року на адресу відповідача вдруге була направлена претензія за № 09/1324 з вимогою добровільного погашення дебіторської заборгованості, однак станом на 12.11.2010 року не була задоволена та заборгованість не погашена.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а  також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини другої статті 857 ЦК України, виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

20.12.2010р. позивачем було подано клопотання про зменшення позовних вимог, в якому останній повідомив, що 25.11.2010р. відповідачем було частково сплачено суму боргу в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1062 від 25.11.2010р.

Враховуючи те, що заборгованість в розмірі 5000,00 грн. була погашена після подання позову до суду, суд припиняє провадження у справі в цій частині за відсутності предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, а також подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості за договором підлягають задоволенню в розмірі 20 582,00 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 604, 76 грн. пені, нарахованої відповідно до п. 14.3 договору, відповідно до якої визначено, що замовник несе відповідальність за затримку прийняття виконаних робіт без відповідного обґрунтування, в розмірі 0,1% вартості таких робіт за кожен день затримки.   

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно  до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що поданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки останнім невірно визначено період його нарахування, а тому за розрахунком суду розмір пені становить 1683, 16 грн. ( за період з 17.06.2010р. по 10.11.2010р.).

Позивачем також заявлена вимога про стягнення штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості, та який, за його розрахунком, становить 1790, 74 грн.  на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 546, частиною першою ст. 547, частиною третьою ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки договором від № 11 від 02.10.2008р. сторонами не встановлена відповідальність виконавця (відповідача) за несвоєчасне виконання зобов'язань у вигляді штрафу, позовні вимоги про стягнення 1790, 74 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних  від простроченої  суми, якщо інший  розмір  процентів  не встановлений  договором або законом.

Дана норма також закріплена в п. 14.3.договору.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 1 407,01 грн., 3% річних –588, 74 грн.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в розмірі 309,09 грн. та 1125, 61 грн. відповідно.

Частиною 2 ст. 49 ГПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Як було встановлено судом, спір виник внаслідок неправильних дій саме відповідача (невчасна сплата підрядних робіт), у зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості, а тому витрати по сплаті державного мита в частині суми основного боргу покладаються на відповідача, виходячи з суми боргу в розмірі 25582,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України в судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 33, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Припинити провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Матюші" (09151, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Матюші, вул.. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 03755348) на користь Дочірнього  підприємства "Київське обласне дорожне управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-а, код ЄДРПОУ 33096517) 20 582 (двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. боргу, 1 683 (одну тисячу шістсот вісімдесят три) грн. 16 коп. пені, 1125 (одну тисячу сто двадцять п'ять) грн.. 61 коп. інфляційних втрат, 309 (триста дев'ять) грн. 09. коп.. 3% річних, 287 (двісті вісімдесят сім) грн.. державного мита, 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Відмовити в задоволенні стягнення 281, 40 грн. інфляційних втрат, 2790 65 грн. 3% річних, 2921,60 грн. пені та 1790,74 грн. штрафу.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                              О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 28.12.2010р.