Рішення

від 20.12.2010 по справі 4/204-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/204-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 4/204-10

Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Кітако",  м. Київ

до  Малого приватного підприємства "Стефанія", м. Українка

про стягнення 145 433,50 грн.

за участю представників:

позивач –Ющенко Н.О. –предст., за дов. 01.09.2010р.

відповідач –Кондратьєва С.І. –предст., дов. від 02.12.2010р.;

Марцінковська Н.П. –директор;

Обставини справи:

          До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кітако" (позивач) до Малого приватного підприємства "Стефанія" (відповідач) про стягнення 145 433,50 грн. заборгованості за договором поставки № 18/2 від 01.02.2009 року, 10 000,00 грн. юридичних послуг, а також державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2010р. порушено провадження у справі № 4/104-10, розгляд справи призначено на 06.12.2010р.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2010р. розгляд справи було відкладено на 20.12.2010р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та клопотанням про відкладення розгляду справи.          

          20.12.2010р. в судовому засіданні відповідачем було подано клопотання про зобов'язання вчинити дії, а саме надати позивача докази досудового врегулювання спору. Вказане клопотання судом залишається без розгляду, як безпідставне та необґрунтоване, оскільки приписами чинного ГПК України не передбачено прямого обов'язку сторони застосовувати заходи досудового врегулювання господарського спору. І, відповідно, доводи відповідача стосовно того, що останній має право на розгляд претензії протягом місяця з моменту її отримання, господарський суд оцінює критично та вважає останні такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

          В судовому засіданні від 20.12.2010р. відповідачем було також заявлено клопотання про припинення провадження у справі в порядку статті 80 ГПК України. Вказане клопотання мотивоване тим, що відповідач скористався наданою відстрочкою та оплачує позивачу належні йому кошти по мірі реалізації  товару.

Розглянувши вищезазначене клопотання, господарський суд залишає останнє без задоволення з огляду на наступне: відповідачем належними та допустимими доказами не доведено той факт, що йому була надана відстрочка в оплаті товару (п.8.3 договору), оскільки позивач заперечує щодо надання ним усної відстрочки відповідачу. При цьому, відповідачем не спростовано факт існування заборгованості перед позивачем.

Відповідачем також було подано письмовий відзив на позов, в якому проти позову останній заперечує в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.12.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників  сторін суд,

встановив:

01 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кітако" (постачальник) та Малим приватним підприємством «Стефанія»(покупець) було укладено господарський договір поставки № 18/2 (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму.          

Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменування, зазначеним у прайс-листках та каталогах постачальника, які діють на дату подання заявки (п. 1.3).

Відповідно до п. 4.1. договору, асортимент, кількість продукції, ціна та вартість кожної партії поставки продукції уточнюється сторонами в момент вибірки покупцем продукції постачальника. Передача продукції від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування продукції, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну продукції та загальну вартість продукції, що постачається. На загальну вартість продукції нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній при прийняття продукції, є датою поставки продукції постачальником.

Згідно п. 7.1. договору, ціна продукції, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у заявці та видатково-прибутковій накладній на поставку партії продукції. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни продукції після його поставки покупцю не допускається.

Відповідно до п. 7.2., сума договору складається з суми вартості партій продукції, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору і зазначена у видатково-прибуткових накладних до даного Договору.

В період з 01 лютого 2009 року по 05 січня 2010 року відповідачу було поставлено товар до затвердженого позивачем прейскуранта цін, що діяли на момент здійснення оплати товару у кількості та асортименті, зазначених у рахунках - фактурах та видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Факт отримання товару підтверджується належним чином оформленими довіреностями, виданими на ім'я Марцінковської Надії Петрівни.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що п. 8.3 договору покупцеві надається  можливість оплати поставленої продукції частково чи/або з повною відстрочкою платежу. Термін відстрочки платежу визначається та погоджується обома сторонами у письмовому чи/або усному вигляді.

У відповідності до положень частини 1 стаття 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доводи відповідача стосовно того, що він отримав усну відстрочку від позивача не є належними доказом, оскільки жодним чином не підтверджені та не містять даних про інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування  у процесі встановлення об'єктивної істини.

Крім того, позивач усно в судовому засіданні заперечував проти факту надання такої відстрочки.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач всупереч умовам договору, вимагає сплату грошових коштів, строк виплати яких згідно договором не настав.

Так, у відповідності до п. 8.1 договору, зазначено, що покупець повинен здійснювати оплату на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Як було встановлено при дослідженні матеріалів справи, при складанні рахунків, позивачем не було вказано строк його виконання та не  зазначено дату їх підписання.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку, визначеному процесуальним законодавством, позивач направив на адресу відповідача претензію № 20/10 від 20.10.2010 року з вимогою сплатити заборгованість в термін до 31.10.2010р.

Однак, відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та належного реагування.

Оскільки відповідач за надані послуги у встановлені строки не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач  вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань  за договором, у зв'язку з чим станом на день подачі позову заборгованість за останнім склала 142800 грн.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що ним здійснюється поетапна оплата грошових коштів, та на день розгляду справи ним було сплачено грошових коштів в сумі 2 633,50 грн. На підтвердження вказаного факту надав суду копії платіжних доручень.

Суд, дослідивши вказані платіжні доручення, а також вивчивши матеріали справи, встановив, що, дійсно, відповідачем було сплачено частину боргу в сумі 2433,50 грн. до звернення позивача з даним позовом до суду, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні стягнення суми боргу в розмірі 2433,50 грн.

Що стосується залишку сплаченої заборгованості в розмірі 200,00 грн., то вона була  погашена відповідачем після порушення провадження у справі, про що свідчить платіжне доручення № 265 від 16.12.2010р. (оригінал міститься в матеріалах справи), у зв'язку з чим суд припиняє провадження у справі в частині 200 грн. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

А відтак, задоволенню підлягає сума заборгованості в  розмірі 145233,50 грн.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача 10000 грн. адвокатських послуг. В обґрунтування вказаної вимоги позивач зазначає, що між ТОВ "Кітако" та адвокатом Ющенко Наталією Олексіївною було укладено угоду № 10/ю від 26.07.2010р. про надання адвокатських послуг.

На виконання умов згаданого договору, ТОВ "Кітако" сплатило адвокату Ющенко Н.О. 10 000 грн., на підтвердження вказаного факту господарському суду надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 45 від 26.07.2010р. Правова допомога надавалась адвокатом Ющенко Н.О.. (свідоцтво №2387 від 02.12.2005р.), яка є представником позивача у даній справі.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01.10.02р. №30/63.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, і відповідно вимога позивача про стягнення 10 000,00 грн. витрат пов'язаних зі сплатою адвокатських послуг підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Малого приватного підприємства "Стефанія" заборгованості за поставлений підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Стефанія" (08720, Київська обл.., Обухівський р-н, м. Українка, вул.. Будівельників, 8/2, код ЄДРПОУ 19415991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кітако" (03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 19, код ЄДРПОУ 31280907) 142 800 (сто сорок дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. суми основного боргу, 10 000 (десять тисяч) грн.. 00 коп. адвокатських послуг, 1 430 (одну тисячу чотириста тридцять) грн.. 00 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 200 грн. суми основного боргу.

4. Відмовити в задоволенні стягнення 2433, 50 грн. боргу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                               О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 28.12.2010р.