Рішення

від 13.12.2010 по справі 4/203-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/203-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2010 р.                                                                  Справа № 4/203-10

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Товариства  з обмеженою відповідальністю  "Євроізол-Геосинтетикс", м. Київ

до  Приватного підприємства "Автомагістраль", с. Синяк

про стягнення 60 297,11 грн.

за участю представників сторін:

позивач –Вершиніна А.М. –предст., дов. від 26.11.2010р.

відповідач –Корзаченко В.М. –предст., дов. від 01.10.2010р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс", (позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Автомагістраль" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 48 000,00 грн., 5066,30 грн. пені, 1929,21 грн. 3% річних, 5361, 60 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1119-0509 від 20.05.2009 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2010р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.11.2010 р.

29.11.2010р. розгляд справи було відкладено на 13.12.2010р., у зв'язку з неявкою представника відповідача.

13.12.2010р. відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що суму основного боргу визнає в повному обсязі, однак зазначає, що позивачем було невірно розраховано суму пені та інфляційних втрат.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2009 року між Приватним підприємством "Автомагістраль" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" (постачальник) було укладено договір поставки №119-0509, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується  поставляти у власність покупця, а покупець  зобов'язується  прийняти та своєчасно здійснити оплату  на умовах даного договору певний товар –добавки, будівельні та ремонтні матеріали, хімічну продукцію тощо, загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначена сторонами у специфікаціях, які є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину.

У відповідності до п. 1.2. специфікації підписуються сторонами та скріплюються печатками сторін, з зазначенням в них загальної кількості товару, асортименту товару, ціни за одиницю та загальної ціни товару, строків та умов кожної поставки та оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної № 112559 від 21.05.2009р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 142 147, 20 грн.

Факт отримання товару підтверджується належним чином оформленою довіреністю № 393 від 20.05.2009р., виданою на ім'я Василенка Євгена Вікторовича.

Пунктом 3.1 договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника)  здійснюються в безготівковому порядку на протязі 30 банківських днів з моменту фактичного отримання товару покупцем, якщо інше не передбачено специфікаціями до даного договору.

Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі (п. 3.2).

01.10.2009 р., відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, в порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію №138 з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 142 147,20 грн. (на момент надіслання вимоги).

Після отримання вказаної претензії, відповідачем було частково оплачено суму заборгованості, у зв'язку з чим на даний час за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 48 000,00 грн.

У відповідності до ст.712 чинного ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин сторін.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач у письмовому відзиві проти заборгованості за поставлений товар не заперечує, та визнає її в повному обсязі, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар в розмірі 48000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 6.3, у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань по оплаті.

За розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи, сума пені за період з 03.07.2009р. по 03.01.2010р. становить 5 066, 30 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що  штрафні санкції за порушення  грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що за його розрахунком розмір пені, який підлягає стягненню становить 4985,42 грн.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що поданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам вищезазначених норм законодавства, а тому вимога про стягнення 5066,30 грн. пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних  від простроченої  суми, якщо інший  розмір  процентів  не встановлений  договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 5361,60 грн., 3% річних –1929,21 грн.

Відповідач проти суми інфляційних втрат також заперечує, зазначаючи, що за його підрахунками, дана сума має становити 5288,16 грн.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 3% річних з простроченої суми в розмірі 1929,21 грн. та 5361,60 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, у зв'язку  з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню суму основного боргу в розмірі 48000,00 грн., 5066,30 грн. пені, 5361,60 грн. інфляційних втрат, 1929,21 грн. 3% річних.

У відзиві на позов, відповідач просить суд зменшити в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу суму пені до 1000 грн., обґрунтовуючи це тим, що ПП «Автомагістраль»не стягує штрафні санкції з боржників –бюджетних установ.

Відповідно до приписів частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Дослідивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, суд не вважає доводи відповідача переконливими та такими, що заслуговують на увагу, оскільки є необґрунтованими та в даному випадку не винятковими.  

Згідно із ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Автомагістраль" (07351, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 31481658) на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю  "Євроізол-Геосинтетикс" (01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 7, код ЄДРПОУ 35689885) 48000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5066 (п'ять тисяч шістдесят шість) грн. 30 коп. пені, 5361 (п'ять тисяч триста шістдесят одну) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1929 (одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 21 коп. 3% річних, 603 (шістсот три) грн.. 57 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Товариства  з обмеженою відповідальністю  "Євроізол-Геосинтетикс" (01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 7, код ЄДРПОУ 35689885) в дохід держави (№ рахунку –31118095700001, Банк –ГУ ДКУ у Київській області, отримувач –Київська область, 22090200, МФО 821018, код ЗКПО 24074109, код бюджетної класифікації 22090200 «Державне мито, не віднесене до інших категорій», символ звітності банку 095) суму недоплаченого державного мита в розмірі 60 (шістдесят) коп.

5.          Видати наказ.

Суддя                                                                          О.В. Щоткін

Дата складання повного тексту рішення: 20.12.2010р.