Рішення

від 16.12.2010 по справі 22/205-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2010 р.                                                                  Справа № 22/205-10

 За позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Ко», Київська обл., Васильківський район, с. Шевченківка

про стягнення 40767,73 грн.

             Суддя           Третьякова О.О.

Представники сторін:

від Позивача –  ОСОБА_2, довіреність №2-3123 від 15 вересня 2010 року,

від Відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернувся суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 (далі –Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Ко»(далі –Відповідач) про стягнення 40767,73 грн., що складає 40000,00 грн. основного боргу, 287,73 грн. 3% річних, 480,00 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем  зобов’язання щодо оплати за поставлений Позивачем товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12 листопада  2010 року порушено провадження у справі № 22/205-10 та призначено її до розгляду на 01 грудня 2010 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду від 01 грудня 2010 року розгляд справи на підставі частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 16 грудня 2010 року о 11:20 год.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подав.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103227123528 від 17 листопада 2010 року та №0103224426970 від 06 грудня 2010 року, явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16 грудня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Позивач на замовлення Відповідача 13 липня 2008 року поставив останньому курчат добових РОС у кількості 25000 гол. на загальну суму 71250,00 грн., що підтверджується накладною № 13-07/1 від 13 липня 2008 року, а Відповідач прийняв зазначений Товар через повноважного представника, що підтверджується відповідною довіреністю серії ЯПЗ №582013 від 13 липня 2008 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, як вбачається з банківських виписок з рахунку Позивача в Київському регіональному управлінні Філії відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, сплативши на користь Позивача 03 листопада 2008 року 21250,00 грн. та 26 грудня 2008 року - 10000,00 грн.

Оскільки Відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, за ним утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 40000,00 грн.

Як передбачено статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є  правовідношення, в якому  одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити  на користь другої сторони  (кредитора) певну дію або утриматись  від виконання  певної дії, а кредитор має право   вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають  з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно  до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами  для виникнення  прав та  обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України  передбачено, що правочином  є дія  особи, спрямована на  набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно частини 1 статті  208 Цивільного кодексу України правочин між  юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Частиною 1  статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст  зафіксований в одному  або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи, що сторони вчинили зустрічні юридично значимі дії по передачі товару та його прийняттю, між ним виникли відносини щодо купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що поставка товару відбувалась без узгодження строків оплати, Позивач направив на адресу Відповідача лист б/н від 28 липня 2010 року з вимогою оплатити заборгованість в сумі 40000,00 грн. у семиденний строк, яку Відповідач отримав 30 липня 2010 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 76406.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо інше не встановлено договором або законом, як це передбачено статтями 525, 526 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на те, що основна заборгованість у сумі 40000,00 грн. Відповідачем не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за поставлений товар є правомірною та обґрунтованою.

Також, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 287,73 грн. 3% річних та 480,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за період з 07 серпня 2010 року по 01 листопада 2010 року на 40000,00 грн. заборгованості в сумі 287,73 грн.

Враховуючи кінцевий строк виконання зобов’язання по оплаті товару, період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок 3% за наступний період:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

40000.00

07.08.2010 - 01.11.2010

87

3 %

286.03

Оскільки вірна сума 3% річних за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 286,03 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 287,73 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 286,03 грн.

Інфляційні втрати нараховані Позивачем за період з 07 серпня 2010 року по 01 листопада 2010 року на 40000,00 грн. заборгованості в сумі 480,00 грн.

Враховуючи кінцевий строк виконання зобов’язання по оплаті товару, період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступні періоди:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період№

Інфляційне збільшення суми боргуІ

Сума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

07.08.2010 - 01.11.2010

40000.00

1.047

1880.00

41880.00

Оскільки вірна сума інфляційних втрат за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 1880,00 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 480,00 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 40000,00 грн. основного боргу,  286,03 грн. 3% річних та 480,00 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Ко»(08672, Київська обл., Васильківський р-н, с. Шевченківка, вул. Шевченка, буд. 7-А, код 31292556) на користь суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (07350, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)  40000,00 грн. (сорок тисяч гривень) основного боргу; 286,03 грн. (двісті вісімдесят шість гривень три копійки) 3% річних; 480,00 грн. (чотириста вісімдесят гривень) інфляційних втрат; 407,66 грн. (чотириста сім гривень шістдесят шість копійок) державного мита; 235,99 грн. (двісті тридцять п’ять гривень дев’яносто дев’ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інших позовних вимогах в позові відмовити.

4.  Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                      Третьякова О.О.

Повне рішення складено «28»грудня 2010 року.