Постанова

від 20.01.2011 по справі 1/36-1774

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/36-1774

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.11                                                                                           Справа  № 1/36-1774

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого – судді                                                  Давид Л.Л.

Суддів                                                                      Кордюк Г.Т.

          Мурської Х.В.

при секретарі судового засідання                              Мазурській В.Т.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «ДОК Тернобуд», за вих. №35 від 19.12.2010 р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2010 р.

у справі № 1/36-1774 (суддя –Чопко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект-Захід», м. Львів

до Приватного підприємства «ДОК Тернобуд», с. Біла Тернопільського району, Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 17 128,28 грн., пені в розмірі 10 619,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сорока О.В. –представник (доручення від 16.11.2010 р.);

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2010 р. у справі №1/36-1774 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект-Захід», м. Львів (надалі –Позивач) до Приватного підприємства «ДОК Тернобуд», с. Біла Тернопільського району, Тернопільської області (надалі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 17 128,28 грн., пені в розмірі 10 619,66 грн. Стягнуто з Відповідача на користь ТзОВ «Європроект-Захід»17 128,28 грн. основного боргу та 3 241,47 грн. пені, 203,70 грн. державного мита та 173,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач –ПП «ДОК Тернобуд»не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу за вих. №35 від 19.12.2010 р., в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, а саме: судом, на думку Скаржника, не взято до уваги норми ст. 526 Цивільного кодексу України щодо виконання належним чином умов договору та норми ст. 692 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме: невірно визначено строк оплати отриманого товару та період нарахування штрафних санкцій. Порушено також норми ст. 258 Цивільного кодексу України щодо спеціальної позовної давності, а саме: строк позовної давності по нарахуванню пені.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Позивач –ТзОВ «Європроект-Захід»у відзиві б/н від 18.01.11 р. заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що судом при винесенні рішення, правильно враховано норми ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов»язання. Відповідно до цього, позовні вимоги в частині стягнення існуючої заборгованості в розмірі 17 128,28 грн. основного боргу правомірно задоволенні судом. Судом при винесенні рішення зменшено розмір стягуваної на підставі п.9.4. Договору пені до розміру подвійної облікової ставки НБУ на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», відповідно до чого пеню стягнуто за останній рік, що передував даті подання позову тобто, за період з 04.11.2009 р. по 04.11.2010 р., та в розмірі, який не суперечить нормам чинного законодавства. Також Позивач вказує, що в суді першої інстанції Відповідач визнав позов в частині основного боргу, заперечував лише проти стягнення повного розміру нарахованої пені, посилаючись на положення ст. 232 Господарського кодексу України та просив також застосувати передбачений ст. 258 Цивільного кодексу України скорочений строк позовної давності для вимоги про стягнення неустойки, що і було враховано під час винесення оскаржуваного рішення. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення як безпідставну і необґрунтовану.

Відповідач (Скаржник) участі уповноваженого представника в судове засідання, не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 04.01.11 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.87).

Ухвалою суду від 04.01.2011 р. участь представників сторін визначено на власний розсуд.

20.01.2011 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення по справі не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Позивача в судовому засіданні 20.01.2011 р. заперечила доводи апеляційної скарги, з мотивів наведених у відзиві, б/н від 18.01.2011 р.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

27.12.2008 р. ТзОВ «Європроектзахід»(надалі –«Постачальник») та ПП «ДОК Тернобуд»(надалі –«Покупець») укладено договір №27/12/09 (а.с.5-8), згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов»язується поставити і передати у власність Покупця товар в номенклатурі та кількості, що вказані в специфікації (Додаток №1), яка додається до цього Договору і є його невід»ємною частиною, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов»язується оплатити та прийняти товар.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар згідно видаткових накладних №ВН/Л/000003 від 09.01.2009 р. на суму 5 640,41 грн. (а.с.15), №ВН/Л/000004 від 09.01.2009 р. на суму 977,35 грн. (а.с.14), №ВН/Л/000008 від 20.01.2009 р. на суму 3 791,44 грн. (а.с.13), №ВН/Л/000023 від 28.01.2009 р. на суму 324,79 грн. (а.с.12), №ВН/Л/000025 від 28.01.2009 р. на суму 6 167,40 грн. (а.с.11), №ВН/Л/000030 від 03.02.2009 р. на суму 3 241,43 грн. (а.с.10), №ВН/Л/000046  від 16.02.2009 р. на суму 2 562,80 грн. (а.с.9) та рахунків-фактура: №РФ/Л/000056 від 16.02.2009 р. на суму 2 562,80 грн. в тому числі ПДВ (а.с.16), №РФ/Л/000032 від 03.02.2009 р. на суму 3 241,43 грн. а тому числі ПДВ (а.с.17), №РФ/Л/000029 від 28.01.2009 р. на суму 6 167,40 грн. в тому числі ПДВ (а.с.18), №РФ/Л/000027 від 28.01.2009 р. на суму 324,879 грн. разом з ПДВ (а.с.19), №РФ/Л/000013 від 20.01.2009 р. на суму 3 791, 44 грн. разом з ПДВ (а.с.20), №РФ/Л/000007 від 09.01.2009 р. на суму 977,35 грн. разом з ПДВ (а.с.21), №РФ/Л/000005 від 09.01.2009 р. на суму 5 640,41 грн. разом з ПДВ (а.с.22).

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що оплата вартості окремої партії товару здійснюється протягом строку, зазначеного в рахунках на оплату товару.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач частково за поставлений товар розрахувався, а відтак заборгованість останнього перед Позивачем становить - 17 128,28 грн., яка, як вбачається з апеляційної скарги, Відповідачем не оспорюється.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку в натурі.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов»язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 17 128,28 грн. боргу за поставлений товар згідно Договору №27/12/09 від 27.12.2008 р. (дана сума не заперечується Відповідачем).

У відповідності до п. п. 9.1. –9.2. Договору за невиконання умов цього Договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства та умов цього Договору. Порушенням зобов»язання, що виникає з цього Договору, є його невиконання або неналежне виконання.

Згідно п.9.4. Договору за прострочення в оплаті вартості кожної партії Продукції Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі 1,0% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»- розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем згідно позовної заяви заявлено до стягнення 10 619,66 грн. (а.с.2-4), однак, місцевим господарським судом правомірно, враховуючи вимоги ст. ст. 256, 258, 267 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»стягнуто 3 241,47 грн. пені., а в решті - відмовлено.

Щодо посилання Скаржника в апеляційній скарзі на незастосування судом вимог ст. 232 Господарського кодексу України, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з твердженням місцевого суду про те, що п. 6 вищезазначеної статті, не може розглядатись як такий, що обмежує період нарахування пені , оскільки в самому тексті цього пункту сказано, що його положення застосовуються, якщо інше не передбачено законом. Стаття 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовуються до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.        Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2010 р. у справі №1/36-1774 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДОК Тернобуд», за вих. №35 від 19.12.2010 р. - без задоволення.

2.          Судові витрати по розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. ст. 49, 105 ГПК України покласти на Скаржника.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.        Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5.         Справу № 1/36-1774 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя                                                                      Давид Л.Л.

Суддя                                                                                          Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                          Мурська Х.В.