Ухвала

від 28.01.2008 по справі 12/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91000,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91000,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

 У Х В А

Л А

28.01.08                                                                                 Справа

№ 12/14.

Суддя Палей О.С.,

розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю "АКП", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Суб"єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с.Метелкино

про стягнення 13512 грн. 87 коп.

Представники сторін:

від позивача -  Калюжний М.І. -директор, протокол №8 від

12.01.05, дов. №1                           

від 02.01.08, представник ТОВ "АКП";

від відповідача -ОСОБА_2, дов.

№ 814 від 14.12.07, представник                                 із.ос. -ОСОБА_1;

від ВДВС -Водолажський В.В., дов. №

б/н від 20.12.07, представник ВДВС у                      м.Сєвєродонецьк

Луганської області.

           Обставини справи: розглядається

скарга на дії державної виконавчої служби в порядку ст. 121 2   ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та

подану скаргу, суд

встановив:

Рішенням господарського суду від

12.03.2007. по справі №12/14 стягнуто з Суб"єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю "АКП", 93400, Луганська

область, м.Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, 11,27, код 32269444 4741 грн. 94 коп.

боргу, 4307 грн. 58 коп. пені, 599 грн. 71 коп. збитків та 180 грн. 75 коп.

судових витрат.

На виконання рішення господарського

суду Луганської області видано накази від 30.03.2007р. про стягнення з

відповідача - Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

"АКП", 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Курчатова,

11,27, код 32269444 4741 грн. 94 коп. боргу, 4307 грн. 58 коп. пені, 599 грн.

71 коп. збитків та 180 грн. 75 коп. судових витрат.

Боржник - Суб"єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, Луганська область, м.

Сєвєродонецьк, с.Метелкино звернулась до господарського суду Луганської області

зі скаргою на дії Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького МУЮ м. Луганська,

в якій просить:

- 

визнати дії ВДВС Сєвєродонецького МУЮ про винесення постанови про арешт

майна боржника - Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1 - автомобіль ВАЗ, модель НОМЕР_2, рік випуску 2006, реєстраційний

№НОМЕР_3незаконними;

         - звільнити заставлене майно

(автомобіль ВАЗ, модель НОМЕР_2, рік випуску 2006, реєстраційний №НОМЕР_3)

з-під арешту. 

На обгрунтування заявлених за

скаргою вимог представник боржника посилається на те, що відповідно до ч.1

статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.199р.

№ 606-ХІУ ( далі за текстом -Закон), 

стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання

допускається за виконавчими документами для 

задоволення вимог стягувача -заставодержателя.

Як вказує заявник, автомобіль ВАЗ,

модель НОМЕР_1, рік випуску 2006 реєстраційний НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1на

праві власності, є предметом застави згідно договору застави транспортного

засобу № 06148-046/06 від 31 травня 2006р., який посвідчений приватним нотаріусом

Сєвєродонецького міського нотаріального округу; заставодержателем є АКБ

"ПРАВЕКС-БАНК".

Скаржник також вказує на те, що ч.6

ст. 55 Закону встановлений вичерпний перелік випадків, згідно з якими на майно

може бути накладений арешт.

Відділ державної виконавчої служби

Сєвєродонецького міського управління юстиції (далі за текстом -ВДВС) подав

заперечення на скаргу, не погоджуючись з викладеними доводами, та на

обгрунтування заперечень посилається на те, що:

- боржник свідомо ухиляється від

виконання рішення суду по справі № 12/14 від 30.03.2007р.;

- на момент винесення постанови про

арешт майна боржника та оголошення заборони 

на його відчуження від 30.11.2007р., а саме транспортного засобу ВАЗ

НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 2006 року випуску, державному виконавцю не

було відомо, що зазначений транспортний засіб знаходиться в заставі;

- арешт на належне боржникові майно

накладався у відповідності до ст.55 Закону для забезпечення його збереження та

наступної передачі на реалізацію.

ВДВС також вважає, що скаржником

пропущений строк на оскарження постанови про арешт від 30.08.07, оскільки

постанова була надіслана боржнику поштою (вих. № 4995), а представник боржника

свідомо перешкоджав проведенню виконавчих дій.

Оскільки у підтвердження

своєчасного направлення оскаржуваної постанови боржникові ВДВС посилається на

реєстр простої кореспонденції від 31.08.07, а з матеріалів справи вбачається,

що копію постанови повторно було надіслано за запитом представника боржника

22.11.2007р., яку ним у той день й було отримано, суд позбавлений можливості

достеменно встановити факт пропуску встановленого ч.1 ст. 121 2  ГПК України строку для оскарження дій ВДВС, а

відтак, скарга підлягає розгляду за суттю.

Дослідивши матеріали справи та

подані за скаргою, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються

як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що скарга

необгрунтована та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи № 12/14, яка

повернулася з Вищого господарського суду України 10.01.2008р., вбачається, що

рішення суду по справі № 12/14 від 12.03.2007р., яким з боржника на користь ТОВ

"АКП" стягнуто борг, пеню, збитки та судові витрати, набуло законної

сили 30.03.2007р.; на виконання рішення був виданий наказ, надісланий стягувачем

до ВДВС.

25.05.2007р. у відповідності до ст.

24 Закону України "Про виконавче провадження" ВДВС була винесена

постанова про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду

України від 22.11.2007р. СПД ОСОБА_1 було відновлено строк на подання

касаційної скарги.

Постановою ВГС України від

19.12.2007р. касаційна скарга СПД ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення

господарського суду Луганської області від 12.03.2007р. у справі № 12/14 -без

змін.

          Як свідчать представлені ВДВС

письмові докази, 26.07.2007 року до ВДВС надійшла відповідь на запит з

Сєвєродонецького МРЕВ, згідно якої за ОСОБА_1зареєстровано ВАЗ НОМЕР_2,

державний номер НОМЕР_3, 2006 року випуску.

        30.08.2007 року у відповідності до ст.

55 Закону була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення

заборони на його відчуження, а саме транспортного засобу ВАЗ НОМЕР_2, державний

номер НОМЕР_3, 2006 року випуску. Копії постанови були направлені до МРЕВ УДАІ

УМВД м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецької державної нотаріальної контори для

виконання, ОСОБА_1для ознайомлення (вих. № 4994, 4996, 4995).

         03.10.2007 року державний виконавець

вийшов за адресою АДРЕСА_2 для проведення опису й арешту майна боржника, а саме

транспортного засобу ВАЗ НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, але чоловік та

представник боржника за довіреністю ОСОБА_2сів у зазначений автомобіль та

здійснив рух у невідомому напрямку, чим перешкодив проведенню виконавчих дій,

про що був складений акт. У відповідності до ст. 188-13 Кодексу України

"Про адміністративні правопорушення", ст.ст. 5, 88 ЗУ "Про

виконавче провадження" була винесена постанова про накладення штрафу на

ОСОБА_2за невиконання законних вимог державного виконавця.

       15.10.2007 року згідно ст. 42 Закону

була винесена постанова про розшук майна боржника, а саме транспортного засобу

ВАЗ НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3. Копії постанови були направлені до

Сєвєродонецького МВ УМВС та до МРЕВ УДАІ УМВД м. Сєвєродонецьк (вих. № 7302,

7301).

       21.11.2007 року співробітником міліції

був затриманий транспортний засіб ВАЗ НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, на

АДРЕСА_3 При проведенні опису й арешту майна боржника державним виконавцем,

водій зазначеного транспортного засобу -чоловік та представник боржника за

довіреністю ОСОБА_2- здійснив рух у невідомому напрямку, чим перешкодив

проведенню виконавчих дій, про що був складений акт. У відповідності до ст.

188-13 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення", ст.ст.

5, 88 ЗУ "Про виконавче провадження" була винесена постанова про

накладення штрафу на ОСОБА_2за невиконання законних вимог державного виконавця.

         04.12.2007 року виконавче провадження

з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області № 12/14

від 30.03.2007 р. про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю "АКП", 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк,

вул. Курчатова, 11/27, код 32269444 4741 грн. 94 коп. боргу, 4307 грн. 58 коп.

пені, 599 грн. 71 коп. збитків та 180 грн. 75 коп. судових витрат було зупинено

згідно п. 5 ст. 35 Закону.

        Висновки скаржника щодо порушення

ВДВС при винесенні оскаржуваної постанови положень Закону України "Про

виконавче провадження" суд вважає помилковими з наступних підстав.

        Стаття 50 Закону визначає

порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, при цьому за  змістом цієї норми законодавець виділяє три

окремі стадії звернення стягнення на майно боржника: арешт (опис), вилучення та

примусову реалізацію.

Арешт на майно боржника був

накладений у відповідності з приписами статті 55 Закону, а саме -для

забезпечення збереження майна, що підлягає наступній передачі стягувачеві або

реалізації.

Втім арешт ще не означає

обов"язкову реалізацію арештованого майна в наступному.

Згідно з приписами ст. 52 Закону

України "Про виконавче провадження" встановлюється наступний порядок

звернення стягнення на заставлене майно.

Стягнення на заставлене майно в

порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для

задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного

виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні

про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне

від застави майно боржника.

У разі коли коштів, одержаних від

реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог

стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто

стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається

стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом б частини першої

статті 40 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів,

які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути

звернено у разі:

- виникнення права застави після

винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- коли вартість предмета застави

перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на

заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями,

державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня

після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що

арештоване майно боржника знаходиться у заставі,

та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про

звільнення заставленого майна з-під арешту.

Реалізація заставленого майна

провадиться в порядку, встановленому цим Законом.

З коштів, одержаних від реалізації

заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього

Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог

заставодержателя. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому

провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на

заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок

коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку,

визначеному цим Законом.

З огляду на вищевикладені

положення, законодавець передбачив можливість звернення до суду особи за

захистом своїх порушених прав -саме 

заставодержателя, та передбачив випадки, коли за рахунок заставленого

майна можливо провести задоволення вимог й інших кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що

на момент винесення оскаржуваної постанови державний виконавець не був

обізнаний, що транспортний засіб знаходиться в заставі.

Після отримання 22.11.2007р. копії

договору застави транспортного засобу, ВДВС 23.11.2007р., у відповідності з

вимогами ст.52 Закону, надіслав повідомлення (вих.№ 9473) до відділення

Луганської філії АКБ "Правекс-Банк" про арешт транспортного засобу та

заборону на його відчуження, а також роз"яснив право звернення

заставодержателя до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під

арешту.

         Частиною 3 ст. 52 Закону передбачено

однією з умов звернення стягнення на заставлене майно ( для задоволення вимог

не заставодержателя), - коли вартість предмета застави перевищує розмір

заборгованості боржника заставодержателю.

Як вказує державний виконавець, для

визначення вартості автомобіля, необхідно провести його арешт, опис, та

експертну оцінку у відповідності до ст.ст.55,14 Закону України "Про

виконавче провадження", але представник боржника ОСОБА_2 неодноразово

перешкоджав проведенню виконавчих дій (акт державного виконавця від 03.10.07, 21.11.07).

На підставі вищевикладеного, а

також враховуючи те, що арешт не передбачає обов"язкову реалізацію

арештованого майна, а є лише забезпеченням можливості стягнення, яке

проводиться з урахуванням встановленого ст. 50 Закону порядку, - суд скаргу ОСОБА_1

залишає без задоволення.

Керуючись ст.ст. 86, 121 2  ГПК України, суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Відділу

державної виконавчої служби Сєвєродонецького МУЮ залишити без задоволення.

        Суддя                                                                              

О.С.Палей

        Пом.судді                                                                       

Є.С.Сєрджан