Постанова

від 05.10.2010 по справі 2-а-1209/08

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВН ИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИ М

вул. Київська, 150, м. Сі мферополь, Автономна Республ іка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2010 р. Справа №2-а-1209/08

Окружний адміністративн ий суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарі това М.В. ,

при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні адміністр ативну справу

за позовом Державного під приємства «Алушта»

до Державної податкової і нспекції у м. Алушті АР Крим

про визнання нечинним пода ткового повідомлення-рішенн я

за участю:

позивача - представник за довіреністю Бакулін В.В. - представник за довіреніст ю № б/н від 24.04.10р.;

відповідача - представни к за довіреністю Радін А.О. - представник за довіреністю № 2559/р від 16.07.10р., посвідчення;

Суть спору: Позивач звернув ся до суду з позовом про визна ння нечинним повідомлення-рі шення Державної податкової і нспекції у м. Алушта від 09.07.2008р. № 0006552301\0, яким позивачу нарахован е податкове зобов' язання у сумі 8 001 084 грн., яке складається з основного платежу з податк у на додану вартість у сумі 4 0 00 542 грн. та штрафних санкцій у с умі 4 000 542 грн. та повідомлення-р ішення № 0006562301\0 від 09.07.2008 р. в частин і основного платежу у сумі 1085 56 1 грн. і штрафних санкції у сум і 2 063 040 грн.

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що з боку позивача не б уло порушень Закону України «Про податок на додану варті сть» в частині заниження под аткового зобов' язання з ПДВ у період з квітня 2005 р. по груде нь 2007 р., а також порушення зако ну України «Про оподаткуванн я прибутку підприємств» з ве ресня 2005 р. по вересень 2007 р.

Позивач, посилаючись на Зак он України «Про податок на до дану вартість», Закон Україн и «Про акцизний збір на алког ольні напої та тютюнові виро би», Закон України «Про ставк и акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алк огольні напої», «Про оподатк ування прибутку підприємств », «Про фіксований сільськог осподарський податок» вказу є, що підстави для сплати ним п одатку на додану вартість ві дсутні, оскільки він є сільсь когосподарським товаровиро бником власної продукції та є заводом первинного виробни цтва, виноматеріали, які він в иробляє підпадають під дію п .11.29 ст.11 Закону України «Про под аток на додану вартість» оск ільки вони не є такими що виро бляються на давальницьких ум овах. Також, позивач зазначає , що дивіденди, за своєю суттю , є податком на прибуток. Проте , позивач є сільськогосподар ським товаровиробником і спл ачує фіксований сільськогос подарський податок в якій вж е входить податок на прибуто к, а одтак, нарахування йому до даткового податку на прибуто к є протиправним.

Відповідач проти позову за перечує, просить у задоволен ні позову відмовити, вважаюч и, що згідно проведеної перев ірки було встановлено неправ омірне використання позивач ем пільги з податку на додану вартість, встановленої п.11.29 ст .11 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьом у відповідач вважає, що вином атеріали, вироблені та реалі зовані позивачем, є алкоголь ними напоями, а одтак вважают ься підакцизним товаром і по даткові зобов'язання з ПДВ пі длягають сплаті до державног о бюджету в повному обсязі.

Обґрунтування правової п озиції відповідача викладен о у письмових запереченнях н а позовну заяву (а.с.46-49).

Розглянувши матеріали спр ави, вислухавши пояснення ст орін, дослідивши надані дока зи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємств о «Алушта» зареєстровано Вик онавчим комітетом Алуштинсь кої міської ради АР Крим 13.04.1992р. як юридична особа (ідентифік аційний код 00412694) (а.с.9).

Державною податковою інсп екцією у м. Алушта була провед ена виїзна планова перевірка Державного підприємства «Ал ушта» з питань дотримання ви мог податкового, валютного т а іншого законодавства Украї ни за період з 01.04.05р. по 31.12.07р.

За результатами вказаної п еревірки був складений акт № 766/23/00412694 від 27.06.08р. (а.с.15-28), відповідно до висновків якого, перевірк ою встановлені порушення п.11.2 9 ст. 11 Закону України «Про пода ток на додану вартість» № 168\97-В Р від 03.04.1997р., у частині неправом ірного використання пільг з податку на додану вартість п о реалізації виноматеріалів власного виробництва, поруш ення п.4.1 ст. 4 Закону України «П ро податок на додану вартіст ь» № 168\97-ВР від 03.04.1997р. у частині з аниження бази оподаткування з податку на додану вартість , а також порушення п.п. 7.8.2. п.7.8. ст . 7 Закону України «Про оподатк ування прибутку підприємств » №283/97-ВР від 22.05.1997 р. у частині від рахування до спеціального фо нду Державного бюджету Украї ни частини прибутку (доходу) д ержавними некорпоратизован ими та казенними підприємств ами та їх об' єднаннями. (а.с.27-2 8).

На підставі акту перевірки , відповідачем прийняті пода ткові повідомлення-рішення № 0006552301/0 від 09 липня 2008 р., яким позива чу нарахована сума податково го зобов' язання з податку н а додану вартість у сумі 4 000 542 г рн. та штрафні санкції у сумі 4 000 542 грн., разом 8 001 084 грн. та №0006562301/0 в ід 09 липня 2008 р., яким позивачу на рахована сума податкового зо бов' язання з податку на при буток у сумі 1 085 561грн. та штрафн і санкції у сумі 2 063 040 грн. разом 3 148 601 грн. (а.с.34-35).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних під став.

Державне підприємство «Ал ушта» є сільськогосподарськ им товаровиробником - заводо м первинного виноробства. Зг ідно довідки з Єдиного держа вного реєстру підприємств і організацій України №050667 (а.с.68) відповідач по коду КВЄД 15.93.0 ма є право здійснювати виробниц тво виноградних вин та має лі цензію на виробництво алкого льних напоїв (виноробна прод укція) (а.с.69).

У своїй діяльності позивач керується галузевими станда ртами України на виноматеріа ли оброблені та необроблені та відповідними технічними у мовами.

Згідно галузевому стандар ту України ГСТУ 202.001-96 підприємс тво обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, я кі по типовості і фізико-хімі чним показникам відповідают ь вину даного найменування і пройшли встановлений для нь ого цикл технічної обробки з гідно діючої нормативної док ументації.

Вироблені позивачем вином атеріали реалізуються підпр иємствам вторинного винороб ства, де з них виробляють вина , які реалізуються в торгівлі .

З цього виходить, що виномат еріали є сировиною для виро бництва підакцизних товарі в, а згідно п. «в» ч. 2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір н а алкогольні напої і тютюнов і вироби» не підлягають опод аткуванню вартість та обсяги імпортованої чи обороти з ре алізації (передачі) українсь кої сировини, що ввозиться аб о використовується для вироб ництва підакцизних товарів.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР «Про п ерелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», передбачено, що перелі к товарів (продукції), на які в становлюється акцизний збір , визначається і обмежується переліками підакцизних това рів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року "Пр о ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові ви роби", від 7 травня 1996 року "Пр о ставки акцизного збору і вв ізного мита на спирт етилови й та алкогольні напої", від 24 травня 1996 року "Про ставки ак цизного збору і ввізного м ита на деякі транспортні за соби та шини до них", від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Відповідно до Закону Украї ни «Про внесення змін до Зако ну України «Про Державний бю джет України на 2003 рік» та деяк их інших законодавчих актів» від 22 травня 2003р. №849-IV у Законі Ук раїни "Про ставки акцизного з бору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напо ї" слова у назві "і ввізного ми та" виключено.

Відповідно до абзацу 1 ст. 2 З акону України «Про ставки ак цизного збору на спирт етило вий та алкогольні напої» на в ироблені в Україні з вітчизн яної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реа лізуються посередницьким ор ганізаціям і населенню, та ви номатеріали, вироблені на пі дприємствах первинного вино робства для суб'єктів підпри ємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сиро вини (винограду), крім підприє мств вторинного виноробства , які використовують ці вином атеріали для виробництва гот ової продукції встановлена с тавка акцизного збору в розм ірі 1,0 гривня за 1 літр.

Крім того, суд вважає, що вжи вання у Законі України «Про с тавки акцизного збору на спи рт етиловий та алкогольні на пої» слова «виноматеріали» н е дає підстав відносити будь -яку продукцію, яка позначаєт ься цим словом, до підакцизно ї, оскільки самим Законом до п ідакцизної продукції віднес ено лише спирт та алкогольні напої.

Суд вважає, що виноматеріал оброблений - це продукт пер винної переробки винограду, який призначений для виготов лення вин.

Також, поняття алкогольний напій слід розуміти, як напій який містить алкоголь.

Враховуючи це, до підакцизн ої продукції може бути відне сено лише та продукція, яка пр изначена для пиття та містит ь алкоголь.

Така думка викладена Верхо вним Судом України в постано ві від 15.01.2008р. по справі Державн ого підприємства «Радгосп-за вод Алушта» до ДПІ у м. Алушта АР Крим та ДПА в АР Крим про ви знання недійсним податковог о повідомлення - рішення.

Вказане свідчить на те, що в иноматеріали не є підакцизни м товаром.

Слід зазначити, що виномате ріали, вироблені і реалізова ні позивачем, мають коди 22042989 00, 2204299500, 2204299600, 2204296500, 2204 297500, 2204219400, 2204218900, 2204219800, 2204219500, 2204219600, 2204217900, 2204218000, щ о підтверджується експертни м висновком Торгово - проми слової палати в Криму № 92-О/04-13 ві д 14.08.07р. (а.с.60-65).

Згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові пал ати в Україні» методичні та е кспертні документи, видані т оргово-промисловими палатам и в межах їх повноважень, є обо в'язковими для застосування на всій території України.

Закон України «Про ставки а кцизного збору і ввізного ми та на спирт етиловий та алког ольні напої» від 07.05.1996р. не вста новлює ставки акцизного збор у, у т. ч. і з нульовою ставкою н а виноматеріали з кодом 220429 та 220421.

Крім того, статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), виз начені законом як підакцизні , який включається до ціни цих товарів (продукції).

Виходячи із змісту даної но рми вбачається, що підакцизн ими товарами є ті товари, в вар тість яких входить акцизний збір.

До вартості виноматеріалі в, що були реалізовані позива чем акцизний збір не входить .

З цих підстав суд вважає, що виноматеріали вироблювані п озивачем не є підакцизним то варом.

Відповідно до пункту 11.29. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2009 року зупинена дія пункту 7.7 с татті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 ц ього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з пос тавки товарів (робіт, послуг) в ласного виробництва, включаю чи продукцію (крім підакцизн их товарів), виготовлену на да вальницьких умовах із власно ї сільськогосподарської сир овини, за винятком операцій з поставки переробним підприє мствам молока та м'яса живою в агою, що здійснюються сільсь когосподарськими товаровир обниками незалежно від орган ізаційно-правової форми та ф орми власності, в яких сума, од ержана від поставки сільсько господарської продукції вла сного виробництва та продукт ів її переробки за попередні й звітний (податковий) рік, ста новить не менше 50 відсотків за гальної суми валового доходу підприємства".

Дія пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на дода ну вартість» розповсюджува лася на період до 1 січня 2005 рок у згідно із Законом України в ід 28.11.2003 р. N 1352-IV, до 1 січня 2006 року - зг ідно із Законом України від 23. 12.2004 р. N 2287-IV, до 1 січня 2007 року - згідн о із Законом України від 18.10.2005 р . N 2987-IV, до 1 січня. 2008 р. - згідно із Законом України від 19.10.2006 р. №273-V, до 1 січня 2009 р. - згідно із Зако ном України від 03.06.2008 р. №309-VI.

Твердження відповідача в т ій частині, що позивач виробл яє виноматеріали, які є алког ольною продукцією, а алкогол ьна продукція є підакцизною і на них не розповсюджується дія п. 11.29. Закону України «Про п одаток на додану вартість» н е відповідають чинному закон одавству і фактичним обстави нам справи, оскільки відпові дно абз.1 ст. 2 Закону України «П ро ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої» підакцизними є тільк и виноматеріали, на які встан овлений код 220430, тоді як на вино матеріали позивача встановл ені коди 220429, 220421, про які в цьому З аконі вказівки відсутні.

Усі виноматеріали є сирови ною для виробництва вина і ко ньячного спирту, в перелік пі дакцизних товарів, які увійш ли до Закону України «Про ста вки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої » вони не входять, а тому не є п ідакцизними товарами.

Викладена позиція підтвер джується висновком судової б ухгалтерської експертизи пр оведеної ТОВ «Інститут облі ку та аудиту» №114 від 10.08. 2010 р.

Зокрема, під час проведення вказаної експертизи, встано влено факт правомірного розп овсюдження положень п.11.29 ст.11 З акону України «Про податок н а додану вартість» на діяльн ість ДП «Алушта» по виробниц тву і реалізації виноматеріа лів власного виробництва.

Також, згідно довідки Єдино го державного реєстру підпри ємств і організацій України №050667 ( а.с.68), позивачу дозволено з дійснювати діяльність по КВ ЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, яг ід, горіхів, культур для вироб ництва напоїв і прянощів та, я к було зазначено, по КВЕД 15.93.0 - в иробництво виноградних вин.

У статті 1 Закону України № 223 8 від 18.01.2001р. «Про стимулювання р озвитку сільського господар ства на період 2001-2004 років» вказ ано, що продукція сільського господарства (сільськогоспо дарська продукція) - продукці я, яка проводиться в сільськ ому господарстві і відповіда є кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного к ласифікатора продукції і пос луг ГК 016-97.

Позивач вирощує фрукти, яго ди, горіхи, культури для вироб ництва напоїв та прянощів, як і є сільськогосподарською пр одукцією. З вирощеного виног раду позивач виробляє винома теріал, який є продуктом пере робки сільськогосподарсько ї продукції, а тому на підприє мство розповсюджується дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про п одаток на додану вартість».

Крім того, відповідно пункт у 11.29 ст. 11 Закону України «Про по даток на додану вартість» (із змінами та доповненнями) у пе ріод, що перевірявся відпові дачем, було зупинено дію п.7.7 ст . 7 пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закон у у частині сплати до бюджету податку на додану вартість щ одо операцій з продажу товар ів (робіт, послуг) власного вир обництва, включаючи продукці ю (крім підакцизних товарів) в иготовлену на давальницьких умовах із власної сільськог осподарської сировини.

Зі змісту вказаної норми вб ачається, що зупинення дії п.7. 7 ст.7 та п.10.1 і 10.2 ст. 10 Закону розпо всюджується, у залежності ві д засобу походження, на два са мостійних виду продукції: по -перше, власного виробництва та по-друге, продукцію, вигото влену на давальницьких умова х. Тобто, треба розуміти ці ви ди продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кіл ькома кваліфікуючими ознака ми. При цьому фраза «крім піда кцизних товарів» стосується тільки продукції, виготовле ної на давальницьких умовах і не стосується продукції вл асного виробництва.

Аналогічна думка викладен а у листі Державного комітет у України з питань регулятор ної політики та підприємства № 2- 222\5971 від 03.10.2001р. та підтримана В ищим адміністративним судом України в ухвалі від 04.03.08р. по с праві №2-25/997-2006 (к-30514/06) за позовом Де ржавного підприємства «Тавр ида» до Державної податкової інспекції у м. Алушта.

З цього слідує, що незалежно від того, є продукція підакци зною чи ні, якщо вона є продукц ією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п.11. 29 ст. 11 Закону України «Про пода ток на додану вартість», а оск ільки виноматеріали, що виро бляє позивач є продукцією вл асного виробництва, він у сво їй діяльності має право заст осовувати норми п.11.29 ст. 11 Закон у України «Про податок на дод ану вартість».

Оскільки позивач реалізов ував продукцію власного виро бництва, незалежно від того к ому та яку, на нього розповсюд жується норма п.11.29 ст. 11 Закону У країни «Про податок на додан у вартість». Крім того, відпов ідачем не спростовано, що поз ивач реалізовував тільки про дукцію власного виробництва .

Також, суд вважає за необхід не вказати на те, що п.11.29 ст. 11 Зак ону України «Про податок на д одану вартість» звільняє пла тника податків від сплати ПД В, але не звільняє платника по датків від визначення та нар ахування ПДВ в бухгалтерсько му та податковому обліку.

При цьому, суд вважає, що мет ою вказаної норми закону є ро звиток українських сільсько господарських товаровиробн иків, яким надане право викор истовувати податок на додану вартість для придбання мате ріально - технічних ресурсі в та поліпшення умов виробни цтва сільгосппродукції (абз. 3 п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» ).

Встановивши таку преферен цію для виробників власної п родукції законодавець залиш ив за собою право контролю за використанням ПДВ та право с тягнення його до бюджету у ра зі нецільового використання , що свідчить не про звільненн я від сплати ПДВ, а тільки про особливий порядок використа ння цього податку.

Стосовно включення в суму п одаткового зобов' язання з п одатку на додану вартість, вс тановлену в повідомленні-ріш енні № 0006552301\0 від 09 липня 2008р., суми 177 601 грн., яка виникла внаслідок заниження позивачем бази оп одаткування шляхом реалізац ії виноматеріалів за цінами нижче собівартості (звичайни ми цінами), сліз вказати насту пне.

Визначення звичайної цини встановлено в Законі Україн и «Про оподаткування прибутк у підприємств» №283/97-ВР від 22.05.2007 р .

Згідно з п. 1.20.1 цього Закону, я кщо цим пунктом не встановле но інше, звичайною вважаєтьс я ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договор у. Якщо не доведене зворотне, в важається, що така звичайна ц іна відповідає рівню справед ливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - ц е ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продаве ць бажає передати такі товар и (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутн ості будь-якого примусу, обид ві сторони є взаємно незалеж ними юридично та фактично, во лодіють достатньою інформац ією про такі товари (роботи, по слуги), а також ціни, які склал ися на ринку ідентичних (а за ї х відсутності - однорідних) то варів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг ) - сфера обігу товарів (робіт, п ослуг), яка визначається вихо дячи з можливості покупця (пр одавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послуг у) на найближчій стосовно буд ь-якої із сторін договору тер иторії.

Ідентичні товари (роботи, по слуги) - товари (роботи, послуг и), що мають однакові характер ні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зо крема, їх фізичні характерис тики, які не впливають на їх як існі характеристики і не маю ть суттєвого значення для ви значення ознак товару, якіст ь і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незн ачні відмінності в їх зовніш ньому вигляді можуть не врах овуватися.

Однорідні товари (роботи, по слуги) - товари (роботи, послуг и), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і ск ладаються зі схожих компонен тів, що дозволяє їм виконуват и однакові функції та (або) бут и взаємозамінними. Під час ви значення однорідності товар ів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наяв ність товарного знака, репут ація на ринку, країна походже ння та виробник.

У відповідності до п.1.20.2. вказ аного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт , послуг) використовується ін формація про укладені на мом ент продажу такого товару (ро боти, послуги) договори з іден тичними (однорідними) товара ми (роботами, послугами) у спів ставних умовах. Зокрема, врах овуються такі умови договорі в, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної па ртії), строки виконання зобов 'язань, умови платежів, звичай них для такої операції, а тако ж інші об'єктивні умови, що мож уть вплинути на ціну. При цьом у умови договорів на ринку ід ентичних (у разі їх відсутнос ті - однорідних) товарів (робіт , послуг) визнаються співстав ними, якщо відмінність між та кими умовами суттєво не впли ває на ціну, або може бути екон омічно обґрунтована. При цьо му враховуються звичайні при укладанні угод між непов'яза ними особами надбавки чи зни жки до ціни. Зокрема, але не ви ключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та інши ми коливаннями споживчого по питу на товари (роботи, послуг и), втратою товарами якості аб о інших властивостей; закінч енням (наближенням дати закі нчення) строку зберігання (пр идатності, реалізації); збуто м неліквідних або низьколікв ідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при пр осуванні товарів (робіт, посл уг) на ринки; наданням дослідн их моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними с поживачів.

Якщо товари (роботи, послуги ), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визн ачається звичайна ціна, прил юдно пропонуються до продажу , або мають ціни, встановлені н а організованому ринку цінни х паперів, або мають біржову ц іну (біржове котирування), виз начення звичайної ціни у вст ановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здій снюється із врахуванням таки х факторів.

На підставі положень п. 1.20.6., 1.20 .8. наведеного Закону у разі ко ли на відповідному ринку тов арів (робіт, послуг) не здійсню ються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однор ідними) товарами (роботами, по слугами), або якщо неможливо в изначити їх ціну через відсу тність або недоступність від повідної інформації, звичайн ою ціною вважається ціна дог овору.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випад ках, визначених цим Законом, п окладається на податковий ор ган у порядку, встановленому законом. При проведенні пере вірки платника податку подат ковий орган має право надати запит, а платник податку зобо в'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатис я на норми абзацу першого під пункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно положень п. 1.20.10. зазнач еного Закону донарахування п одаткових зобов'язань платни ка податку податковим органо м внаслідок визначення звича йних цін здійснюється за про цедурою, встановленою законо м для нарахування податкових зобов'язань за непрямими мет одами, а для платників податк у, визнаних природними моноп олістами згідно із законом, - т акож відповідно до принципів регулювання цін, встановлен их таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни д ля визначення бази оподаткув ання у випадках, передбачени х законом, незалежно від виду господарської операції, що з дійснюється платником цього податку, або податкового ста тусу іншої сторони такої опе рації.

Господарські відносини вк азаного підприємства з іншим и підприємствами, установами , організаціями та громадян ами регулюються Господарськ ім кодексом України.

Згідно ст.67 цього Кодексу ві дносини підприємства з іншим и підприємствами, організаці ями, громадянами в усіх сфера х господарської діяльності з дійснюються на основі догово рів.

Підприємства вільні у вибо рі предмета договору, визнач енні зобов'язань, інших умов г осподарських взаємовідноси н, що не суперечать законодав ству України.

Підприємство має право реа лізовувати самостійно всю пр одукцію на території України і за її межами, якщо інше не пе редбачено законом.

Положення ст. 189 Господарськ ого кодексу України передбач ають що ціна (тариф) у цьому Ко дексі є формою грошового виз начення вартості продукції ( робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою госп одарського договору. Ціна за значається в договорі у грив нях. Ціни у зовнішньоекономі чних договорах (контрактах) м ожуть визначатися в іноземні й валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання мо жуть використовувати у госпо дарській діяльності вільні ц іни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничн і рівні цін або граничні відх илення від державних фіксова них цін.

При здійсненні експортних та імпортних операцій у розр ахунках з іноземними контраг ентами застосовуються контр актні (зовнішньоторговельні ) ціни, що формуються відповід но до цін і умов світового рин ку та індикативних цін.

Приписи ст.190 ГК України вста новлюють, що вільні ціни визн ачаються на всі види продукц ії (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено держа вні ціни.

Вільні ціни визначаються с уб'єктами господарювання сам остійно за згодою сторін, а у в нутрішньогосподарських від носинах - також за рішенням су б'єкта господарювання.

Крім того, у відповідності д о ст. 192 ГК політика ціноутворе ння, порядок встановлення та застосування цін, повноваже ння органів державної влади та органів місцевого самовря дування щодо встановлення та регулювання цін, а також конт ролю за цінами і ціноутворен ням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Ст.ст. 6, 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встан овлюють, що в народному госпо дарстві застосовуються віль ні ціни і тарифи, державні фік совані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встано влюються на всі види продукц ії, товарів і послуг, за винятк ом тих, по яких здійснюється д ержавне регулювання цін і та рифів.

Згідно п. 4.1. Закону України «Про податок на додану варті сть» база оподаткування опер ації з поставки товарів (посл уг) визначається виходячи з ї х договірної (контрактної) ва ртості, визначеної за вільни ми цінами, але не нижче за звич айні ціни, з урахуванням акци зного збору, ввізного мита, ін ших загальнодержавних подат ків та зборів (обов'язкових пл атежів), згідно із законами Ук раїни з питань оподаткування (за винятком податку на додан у вартість, а також збору на об ов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стіль никового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірно ї (контрактної) вартості вклю чаються будь-які суми коштів , вартість матеріальних і нем атеріальних активів, що пере даються платнику податку без посередньо покупцем або чере з будь-яку третю особу в зв'язк у з компенсацією вартості то варів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує до говірну ціну на такі товари (п ослуги) більше ніж на 20 відсот ків, база оподаткування опер ації з поставки таких товарі в (послуг) визначається за зви чайними цінами.

З вищенаведеного випливає , що діючим час виникнення спі рних правовідносин законода вством, передбачалось формув ання вільних цін за згодою ст орін. Положеннями Закону Укр аїни «Про оподаткування приб утку підприємств» визначено , що звичайною ціною вважаєть ся ціна визначена сторонами договору, якщо не доведено п ротилежного, вважається що т ака ціна відповідає рівню сп раведливих ринкових цін. Дон арахування податкових зобов ' язань платника податку под атковим органом, за результа том визначення звичайних цін , здійснюється за процедурою встановленою законом для на числення податкових зобов' язань за непрямими методам и. Діючими на той час законами визначення податкових зобов ' язань за непрямими методам и не встановлено.

Одтак, приведений в акті пер евірки № 766/23/00412694 від 27.06.08р. розраху нок звичайної ціни реалізаці ї здійсненний шляхом порівн яння ринкових цін, вартості р еалізованої продукції, а так ож собівартості продукції, щ о не передбачено діючими на т ой час законами України.

За таких умов, заниження под аткових зобов' язань у сумі 177 601 грн. за рахунок використан ня звичайних цін, не базувало ся на положеннях діючих на то й час законодавчих актах, а от же є безпідставним.

Вказаний висновок підтвер джується експертною оцінкою проведеної ТОВ «Інститут о бліку та аудиту» №114 від 10.08. 2010 р.

Зокрема, висновками вказан ої експертизи спростовано до від Державної податкової інс пекції у місті Алушті, вик ладений в акті перевірки № 766/2 3/00412694 від 27.06.08р. щодо використання позивачем у свої господарсь кої діяльності цін які нижче звичайних.

Стосовно епізоду по донара хуванню до спеціального фонд у державного бюджету України частини прибутку ДП «Алушт а» у розмірі 1 085 561 грн., слід зазн ачити наступне.

Пунктом 1.8. ст.1 Закону Україн и «Про оподаткування прибутк у підприємств» встановлено, що корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи п рава на управління, отриманн я відповідної частки прибутк у такої юридичної особи, а так ож активів у разі її ліквідац ії відповідно до чинного зак онодавства, незалежно від то го, чи створена така юридична особа у формі господарськог о товариства, підприємства, з аснованого на власності одні єї юридичної або фізичної ос оби, або в інших організаційн о-правових формах.

Відповідно до п. 1.9. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивід енд - платіж, який здійснюєть ся юридичною особою - емітент ом корпоративних прав чи інв естиційних сертифікатів на к ористь власника таких корпор ативних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розп оділом частини прибутку тако го емітента, розрахованого з а правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюєть ся також платіж, який здійсню ється державним некорпорати зованим, казенним чи комунал ьним підприємством на корист ь відповідно держави або орг ану місцевого самоврядуванн я у зв'язку з розподілом части ни прибутку такого підприємс тва, платіж, який виплачуєтьс я власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в рез ультаті розподілу доходу фон ду операцій з нерухомістю. Пр и цьому наявність чи відсутн ість прибутку, розрахованого згідно з правилами податков ого обліку, не може впливати н а прийняття чи неприйняття р ішення щодо нарахування диві дендів

Таким чином, суд приходить д о висновку, що під емітентом к орпоративних прав слід розум іти - юридичну особу, уповно важену державою або юридично ю особою - власником корпорат ивних прав, здійснювати від с вого ім' я управління статут ним фондом (капіталом) або йог о часткою (паєм) та яка повинна виконувати обов' язки, що ви пливають із умов такого упра вління.

Згідно із статутом позивач а, його органом управління є М іністерство аграрної політи ки України, з чого слідує, що п озивач діє як емітент корпор ативних прав.

Пунктом 7.8.1. Закону України « Про оподаткування прибутку п ідприємств» встановлено, що у разі прийняття рішення щод о виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які на раховуються дивіденди, прова дить зазначені виплати власн ику таких корпоративних прав пропорційно частці його в ст атутному фонді підприємства - емітента таких корпоративн их прав незалежно від того, чи була діяльність такого підп риємства-емітента прибутков ою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивіденд ів, а також від того, чи є наявн им прибуток, розрахований за правилами податкового облік у, чи ні.

Абзац 1 пункту 7.8.2. Закону Укра їни «Про оподаткування прибу тку підприємств» встановлює , що крім випадків, передбачен их підпунктом 7.8.5 цього пункту , емітент корпоративних прав , який приймає рішення про вип лату дивідендів своїм акціон ерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансови й внесок з податку на прибуто к у розмірі ставки, встановле ної пунктом 10.1 статті 10 цього З акону, нарахованої на суму ди відендів, призначених для ви плати, без зменшення суми так ої виплати на суму такого под атку. Зазначений авансовий в несок вноситься до бюджету д о/або одночасно із виплатою д ивідендів.

Це правило поширюється так ож на державні некорпоратизо вані, казенні або комунальні підприємства, які зараховую ть суми дивідендів у розмірі , встановленому відповідно д ержавним або місцевим викона вчим органом, в управлінні як ого знаходяться такі підприє мства, відповідно до державн ого або місцевого бюджету. (аб зац 4 пункту 7.8.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Зміст вказаної норми свідч ить про те, що розмір дивіденд ів повинен бути встановлений державним або місцевим вико навчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підп риємства.

Органом управління позива ча є Міністерство аграрної п олітики України, про що вказа но в статуті державного підп риємства «Алушта» (а.с.71).

З матеріалів справи та акту перевірки не вбачається, що М іністерство аграрної політи ки України відповідно до вим ог ч.4 п.п. 7.8.2. п.7.8. ст.7 Закону Украї ни «Про оподаткування прибут ку підприємств» встановлюва ло позивачу розмір дивіденді в.

Крім того п.п. 7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перед бачено, що сплата дивідендів здійснюється на підставі рі шення про сплату дивідендів емітента корпоративних прав . При цьому в матеріалах справ и та в акті перевірки відсутн і документи, які підтверджую ть прийняття позивачем таког о рішення.

Також суд вважає необхідни м вказати на суперечливість чинних законів щодо сплати д ержавними некорпоратизован ими підприємствами частини п рибутку (доходу).

Так, відповідно до п. 4 Прикін цевих положень Закону Україн и «Про фіксований сільського сподарський податок» для сіл ьськогосподарських товаров иробників - платників фіксов аного сільськогосподарсько го податку зупинено дію Зако ну України "Про оподаткуванн я прибутку підприємств" за ви нятком пункту 7.8 ст. 7 цього Зако ну.

Враховуючи вказану норму н а позивача не розповсюджуєть ся п.1.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підп риємств», відповідно якому д о дивідендів прирівнюється п латіж, який позивач повинен з дійснювати на користь держав и.

При таких обставинах на поз ивача розповсюджується тіль ки норми п.7.8. ст. 7 Закону Україн и «Про оподаткування прибутк у підприємств» щодо сплати д ивідендів.

В податковому повідомленн і - рішенні №0006562301/0 від 09.07.08р. відп овідач посилається на п.1, п.3 По станови Кабінету Міністрів У країни «Про порядок і нормат ив відрахування прибутку (до ходу) за результатами фінанс ово-господарської діяльност і у 2004 р. та щоквартальної фінан сово-господарської діяльнос ті у 2005 році» від 15.01.2005 р. №50.

Згідно п.1 «Порядку і нормат иву відрахування господарсь кими організаціями до загаль ного фонду Державного бюджет у України частини прибутку (д оходу) за результатами фінан сово-господарської діяльнос ті у 2004 році та щоквартальної ф інансово-господарської діял ьності у 2005 році». Відповідно д о цих Порядку і нормативів го сподарські організації (крім підприємств установ криміна льно-виконавчої системи, дер жавних банків та державного підприємства "Енергоринок" т а Національної акціонерної к омпанії "Нафтогаз України", її дочірніх підприємств і госп одарських товариств, пакети акцій яких передано до стату тного фонду Компанії) здійсн юють відрахування до загальн ого фонду Державного бюджету України частини прибутку (до ходу) за результатами фінанс ово-господарської діяльност і у 2004 році (крім частини прибут ку (доходу), сплаченої відпові дно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет Україн и на 2004 рік") та наростаючим під сумком щоквартальної фінанс ово-господарської діяльност і у 2005 році.

У відповідності до п.3 цього Порядку відрахування частин и прибутку (доходу) за результ атами фінансово-господарськ ої діяльності у 2005 році, почина ючи з березня, здійснюється д ержавними, у тому числі казен ними, підприємствами (крім де ржавного підприємства "Енерг оринок") та їх об'єднаннями і д очірніми підприємствами у ро змірі 50 відсотків, а акціонерн ими, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господа рювання, у статутному фонді я ких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми пі дприємствами - у розмірі 30 від сотків чистого прибутку (дох оду), розрахованого згідно з п оложеннями (стандартами) бух галтерського обліку.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України « Про порядок і норматив відра хування прибутку (доходу) за р езультатами фінансово-госпо дарської діяльності у 2004 р. та щ оквартальної фінансово-госп одарської діяльності у 2005 роц і» керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади забезпечити надходжен ня відрахувань частини прибу тку (доходу) до державного бюд жету згідно із затвердженими цією постановою Порядком і н ормативами господарських ор ганізацій, які належать до сф ери їх управління (державні, в тому числі казенні, підприєм ства та їх об'єднання і дочірн і підприємства), а також госпо дарських організацій (акціон ерні компанії, інші суб'єкти г осподарювання та їх дочірні підприємства), у статутних фо ндах яких державі належать ч астки (акції, паї), функції з уп равління якими здійснюють за значені органи.

Положення зазначених норм свідчать про те, що обов' язо к щодо забезпечення надходже ння частини прибутку встанов леного даною Постановою покл адений на органи виконавчої влади, до сфери управління як их належать відповідні госпо дарські організації.

Як вбачається з матеріалів справи орган управління поз ивача - Міністерство аграрно ї політики України не прийма ло рішень та не здійснювало з аходів щодо виконання Постан ови Кабінету Міністрів Украї ни від 15.01.2005 р. №50.

Пунктом 3 Постанови Кабінет у Міністрів України від 15.01.2005 р. №50. встановлено Державній под атковій адміністрації разом з Головним контрольно-ревіз ійним управлінням забезпечи ти здійснення контролю за по внотою і своєчасністю сплати частини чистого прибутку (до ходу) господарськими організ аціями згідно із затверджени м цією постановою Порядком.

Відповідно до ч.2 ст.19 Констит уції України органи державно ї влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повнов ажень та у спосіб, що передбач ені Конституцією та законам и України.

Таким чином, враховуючи пол оження Постанови Кабінету М іністрів України № 50 від 15.01.2005 р. суд вважає, що органи Державн ої податкової інспекції не н аділені правами по вжиттю за ходів по донарахуванню та сп латі до державного бюджету г осподарськими організаціям и частини чистого прибутку (д оходу), а можуть тільки контро лювати повноту та своєчасніс ть сплати частини прибутку.

Таке право органам Державн ої податкової служби не нада но також Законом України «Пр о державну податкову службу в Україні».

Експертним висновком вказ ана позиція підтверджується , виводи Державної податково ї інспекції у м. Алушті, виклад ені в акті перевірки №766/23/00412694 ві д 27 червня 2008 р., в частині встано влення порушення позивачем п орядку відрахування у спеціа льний фонд державного бюджет у України частини прибутку (д оходу) державними некорпорат изованими та корпоратизован ими казенними підприємствам и та їх об' єднаннями, визнан і необґрунтованими.

В цілому, експертом ТОВ «Ін ститут обліку та аудиту» ОС ОБА_3 зроблено висновок про не підтвердження первинними документами бухгалтерськог о та податкового обліку ДП «А лушта» факту заниження подат ку на додану вартість та пода тку на прибуток підприємств, за період квітень 2005 р. грудень 2007 р.

З викладених вище підстав з аперечення відповідача судо м до уваги не приймаються.

Таким чином, суд приходить д о висновку, що відповідач в ак ті № 766/23/00412694 від 27 червня 2008 р. зроб ив неправильні висновки, що п ризвело до необґрунтованого визначення позивачу суми по даткового зобов' язання з ПД В, податку на прибуток та нара хування штрафних санкції.

В силу викладеного, позовні вимоги про визнання протипр авним та скасування податков ого повідомлення - рішення відповідача від 09 липня 2008р. № 000 6552301\0 та № 0006562301\0 підлягають задов оленню.

У судовому засіданні оголо шено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 12.10.1 0р.

Керуючись ст. 94, 160-163 Кодексу ад міністративного судочинств а України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та ск асувати податкові повідомле ння-рішення Державної податк ової інспекції у м. Алушті № 00065 52301\0 від 09 липня 2008р. про донараху вання податкового зобов' я зання з податку на додану вар тість у сумі 8 00 1084 грн., що склада ється з 4 000 542 грн. податку на дод ану вартість - основного пл атежу та 4 000 542 грн. штрафних сан кцій та № 0006562301\0 від 09 липня 2008 р. п ро донарахування податковог о зобов' язання з податку н а прибуток у сумі 3 148 601 грн. що ск ладається з 1 085 561 грн. податку н а прибуток - основного плат ежу та 2 063 040 грн. штрафних санкц ій.

3.Стягнути з Державного бюдж ету України на користь Держа вного підприємства «Алушта» (98500, АР Крим, м. Алушта, пр. Іванов а, б. № 3 ) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законно ї сили через 10 днів з дня її про голошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну части ну постанови або справу розг лянуто у порядку письмового провадження, постанова набир ає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі непо дання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо й ого не скасовано, набирає зак онної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного про вадження або набрання законн ої сили рішенням за наслідка ми апеляційного провадження .

Апеляційна скарга подаєть ся до Севастопольського апел яційного адміністративного суду через Окружний адмініс тративний суд Автономної Рес публіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі прог олошення вступної та резолют ивної частини постанови або розгляду справи у порядку пи сьмового провадження, апеля ційна скарга подається протя гом 10 днів з дня отримання пос танови.

Копія апеляційної скарги о дночасно надсилається особо ю, яка її подає, до Севастополь ського апеляційного адмініс тративного суду.

Якщо суб'єкта владних повно важень у випадках та порядку , передбачених частиною четв ертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можлив ість отримання копії постано ви суду безпосередньо в суді , то десятиденний строк на апе ляційне оскарження постанов и суду обчислюється з наступ ного дня після закінчення ст року, з якого суб'єкт владних п овноважень може отримати коп ію постанови суду.

Суддя підпис Маргарітов М. В.