Рішення

від 18.01.2008 по справі 11/227-07-5851

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/227-07-5851

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2008 р.Справа  № 11/227-07-5851

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „Денкар”;

До відповідачів: 1) Одеської залізниці;

                         2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Екомультісервіс”;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: ЗАТ "УПТК "Мокрянський кам'яний кар'єр"

про стягнення 54912,00 грн.

Суддя     Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Козлов В.О. (за довіреністю);

Від відповідача (Одеської залізниці): Кірічек С.В. (за довіреністю);

Від відповідача (ТОВ "Екомультісервіс"): Дзінька І.Я. (керівник);

Від 3-ої особи: не з'явився;

Суть спору: 05.07.2007 р. за вх. № 7290 ТОВ „Денкар” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської залізниці (далі – Відповідач) про стягнення з останнього 704 000 кг. щебеню гранітного вартістю 54912,00 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 16.08.2007 р. за вх. № 19077 надав клопотання про заміну первісного відповідача належним Відповідачем (ТОВ "Екомультісервіс") та пояснення в обґрунтування клопотання (вх. № 20291 від 03.09.2007 р.), 03.09.2007 р. за вх. № 20290 та 24.10.2007 р. за вх. № 24411 уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з ТОВ „Екомультісервіс” 704 000 кг. щебеню гранітного вартістю 54912,00 грн.

24.10.2007 р. за вх. № 24413 та вх. 24414 Позивачем було надано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ЗАТ „УПТК Мокрянський кам'яний кар'єр” та клопотання про залучення іншого відповідача - ТОВ "Екомультісервіс".

Ухвалою суду від 31.10.2007 р. до участі у справі залучено іншого відповідача - ТОВ "Екомультісервіс" та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ЗАТ „УПТК Мокрянський кам'яний кар'єр”.

Відповідач (Одеська залізниця) проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві на позов (20.08.2007 р. вх. № 19434).

Відповідач (ТОВ „Екомультісервіс”) 19.12.2007 р. за вх. № 28777 та 14.01.2007 р. за вх. № 4925 надав письмові роз'яснення у  справі.

09.01.2008 р. за вх. № 112 Позивач змінив предмет позову та просить суд стягнути з ТОВ „Екомультісервіс” та Одеської залізниці 54912,00 грн. майнової шкоди.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

11.10.2006 р. між ЗАТ „УПТК Мокрянський кам'яний кар'єр” та ПП „Денкар” було укладено договір поставки гранітної продукції № 20.

Позивач зазначає, що 11.12.2006 р.  ЗАТ „УПТК Мокрянський кам'яний кар'єр” відвантажив для перевезення Придніпровській залізниці у десять вагонів 704 000 кг. щебеню гранітного (фракції 40x70), який належить ПП „Денкар”, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 46379830 від 16.12.2006 р. Згідно зазначеної квитанції станцією та залізницею призначення було зазначено - Одеса-Застава 1, Одеська залізниця. Одержувачем вантажу зазначено ТОВ „Екомультісервіс” для ПП „Граніт-Юг”, але з моменту відвантаження щебеню залізниці місцезнаходження вантажу власнику не відомо,  зазначені у квитанції про приймання вантажу одержувачі заперечують  про отримання щебеню від залізниці.

Посилаючись на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України та пунктів п. 110, 113Статуту залізниць України, позивач вказує, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

З огляду на викладене позивач вважає, що з урахуванням того, що залізниця не відвантажила щебінь визначеним у квитанції вантажоотримувачам, вантаж підлягає поверненню власнику - ТОВ „Денкар”.

Відповідач (Одеська залізниця) проти позовних вимог заперечує, про що зазначає у відзиві на позовну заяву (20.08.2007 р. вх. № 197434),  та вказує на те, що згідно накладної № 43969947 від 12.12.2006 р. відправником вантажу є ТОВ „Єлектротранс ЛТД”. Одержувачем вантажу –ТОВ „Екомультісервіс”

Крім того Одеська залізниця також пояснила, що ТОВ „Єкомультисервис”, який є Вантажоодержувачем вантажу, мав заборгованість перед Одеською залізницею. Листом від 13.12.2006 р. № 13/12-П ТОВ „Екомультісервіс” повідомив Одеську залізницю про те, що для погашення заборгованості дозволяє реалізацію вантажу в рахунок заборгованості.

На підставі розділу 10 Правил перевезення вантажу залізничним транспортом, затвердженні Наказом Мінтрансу України від 09.12.2002р. № 873 та зазначеного листа Одеською залізницею було проведено реалізацію вантажу (щебеню) в рахунок заборгованості.

Ухвалою суду від 31.10.2007 р. до участі у справі залучено іншого відповідача - ТОВ "Екомультісервіс" та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ЗАТ „УПТК Мокрянський кам'яний кар'єр”.

19.12.2007 р. за вх. № 28777 та 14.01.2007 р. за вх. № 4925 Відповідач (ТОВ „Екомультісервіс”) надав письмові роз'яснення у  справі, в яких зазначив, що в період з 15.08.2005 р. по 29.11.2006 р. ТОВ „Екомультісервіс” орендувало у ВАТ „Олімп –Круг” перевалочний комплекс (склад з відповідною крановою технікою, ж/д віткою з підвищеним шляхом), а отже мало можливість приймання, розвантаження ж/д вагонів з подальшим вантаженням прийнятих сипких вантажів в автотранспорт. Між ТОВ „Екомультісервіс” та ПП „Граніт Юг С” з 14.11.2005 р. був укладений договір перевалювання сипучих вантажів.

27.11.2006 р. засіданням комісії ВАТ „Олімп –Круг” було прийнято рішення укласти договір оренди вище зазначеного складу з ПП „Граніт Юг С” з 01.12.2006 р.

Відповідач (ТОВ „Екомультісервіс”) вказує, що листом  від 28.11.2006 р. ВАТ „Олімп – Круг” повідомило ТОВ „Екомультісервіс” про необхідність вивозу майна з території складу дообробки суперфосфату в строк до 01.12.2006 р., а також о зупинці допуску робітників та транспорту ТОВ „Екомультісервіс” на територію ВАТ „Олімп –Круг” з 01.12.2006 р.  29.11.2006 р. ВАТ „Олімп –Круг” направило лист про заборону експлуатації мостових кранів складу дообробки (перевантажувального комплексу) і попередило про те, що з 01.12.2006 р. подача електроенергії на крани складу буде припинена. Відповідач зазначає, що  розвантажувати ж/д вагони без використання мостових кранів фізично неможливо. Таким чином за відсутності подачі електроенергії на устаткування крана - діяльність по прийманню, вивантаженню і навантаженню вантажів з ж/д вагонів на автотранспорт, стала неможливою.

29.11.2006 р. між ТОВ „Екомультісервіс” і ВАТ „Олімп –Круг” був складений Акт прийому - передачі (повернення з оренди) перевалочного комплексу.

У зв'язку з розірванням договору оренди між ВАТ „Олімп –Круг” і ТОВ „Екомультісервіс”, керівництвом станції Одеса - Застава 1 на всі вантажні станції України, всім начальникам вантажних станцій, з яких в попередній період проводилися вантажовідправки на адресу підприємства (ТОВ „Екомультісервіс”), було розіслано телеграми про заборону відправки вантажів в адресу ТОВ „Екомультісервю”, яка була, на думку відповідача проігнорована ТОВ „Денкар”.

11.12.2006 р. ЗАТ „УПТК „Мокрянській кам'яний кар'єр” провело відвантаження щебеня гранітного фракції 40/70 по відправці №46379830 в кількості 10 вагонів, загальною вагою 704000,00 кг. Відповідач вказує, що юридично перестав бути «Вантажоодержувачем»з 29.11.2006 р., «Вантажоодержувачем»юридично стало ПП «Граніт Юг С»з 01.12.2006 р., але незрозуміло з яких причин направило заявку Позивачеві, в якій просило в строк до 15.12.2006 р. відправити 10 вагонів щебеня фракції 40/70 на ж/д код ТОВ „Екомультісервіс”, в період дії заборонної телеграми, відправленій керівництвом станції Одеса - Застава 1 всім вантажним станціям –відправникам.

У зв'язку з тим, що на період листопад - грудень 2006 р. ТОВ „Екомультісервіс” мало заборгованість за послуги, надані залізницею в особі станції Одеса - Застава 1,  вантажі, які надійшли на ж/д код ТОВ „Екомультісервіс”, на станцію Одеса - Застава 1 були арештовані начальником станції Одеса - Застава 1, про що підприємство ТОВ „Екомультісервіс” було поінформоване листами №729 від 12.12.2006 р. і №730 від 13.12.2006 р.

Відповідач вказує, що потрапивши під арешт і   під відповідальне зберігання вищенаведені вантажі від ТОВ „Денкар” викликали зростання заборгованості перед Одеською залізницею, у зв'язку з чим ТОВ „Екомультісервіс” вимушено було прийняти рішення по написанню листа, в якому дало згоду на реалізацію вантажів в рахунок погашення заборгованості за надані послуги Одеською залізницею по станції Одеса-Застава 1.

09.01.2008 р. за вх. № 112 Позивач змінив предмет позову та просить суд стягнути з ТОВ „Екомультісервіс” та Одеської залізниці 54912,00 грн. майнової шкоди.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

11.10.2006 р. між ЗАТ „УПТК Мокрянський кам'яний кар'єр” та ПП „Денкар” було укладено договір поставки гранітної продукції № 20.

Правонаступником Приватного підприємства „Денкар” є Товариство з обмеженою відповідальністю „Денкар” згідно Статуту ТОВ„Денкар” (  т.1 арк.58 ).

30.11.2006 р. ТОВ „Денкар” та ПП „Граніт-Юг С” уклали договір № ДК-30/11/11, відповідно до умов якого Продавець (Позивач) зобов'язався поставити „Покупцю” (ПП „Граніт- Юг С” чи зазначеному ним Вантажоотримувачу) , а „Покупець” прийняти та оплатити продукцію на умовах визначених дійсним контрактом і узгоджених сторонами Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до заявки ПП „Граніт-Юг С” адресованої Позивачу, ЗАТ „УПТК Мокрянський кам'яний кар'єр” на виконання Договору поставки гранітної продукції № 20 від 11.10.2006 р. та  специфікації № 1 (а.с.13) до нього 11.12.2006 р. відвантажив для перевезення Придніпровській залізниці у десять вагонів №66998140, №63321848, №63250682, №63374839, №66629684, №67700112, №63247282, №65620064, №63273007, №63370365  -   704000 кг. щебеню гранітного 40х70, про що свідчить квитанція про приймання вантажу № 46379830 та накладна № 46379830 (а.с.154).

Як було зазначено в заявці ПП „Гранит-Юг С” (а.с.80) та квитанції про приймання вантажу

№ 46379830 адреса поставки: Одеса-Застава-1, код станції - 4005101, одержувач ТОВ „Екомультісервіс”, код 7383 (на гілку ВАТ „Олімп Круг”) для ПП „Граніт-Юг С”.

Вагони надійшли на станцію призначення 13.12.2006 р., що вбачається з листа начальника станції Одеса-Застава 1 № 730 від 13.12.2006 р., в якому останній повідомив директора ТОВ „Екомультісервіс” про те, що вагони, які надійшли на адресу останнього подаватись не будуть, т.я. залишені у заставі до повного погашення заборгованості ТОВ „Екомультісервіс” перед Одеською залізницею.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на те, що станом на 13.12.2006 р. ТОВ „Екомультісервіс” фактично вже не було вантажоодержувачем та не мало можливості розвантажити вагони які надійшли на його адресу, Відповідач (ТОВ „Екомультісервіс”) не повідомив ані станцію Одеса-Застава 1, ані ПП „Гранит-Юг С”, ані інших осіб, про неможливість одержання зазначених вагонів, а навпаки Листом   №    13/12-П   від 13.12.2006 р. (а.с.34) надав Одеській залізниці згоду на реалізацію вантажу (який йому не належав, а лише прибув на його адресу), в рахунок погашення власної, раніше утвореної заборгованості перед Одеською залізницею.

22.12.2006 р. зазначений вантаж був реалізований Одеською залізницею, про що свідчить Акт № 9 від 22.12.2006 р.

Частинами 3, 4 Ст. 48 Статуту залізниць України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., встановлено, що якщо залізниця не має можливості видати вантаж одержувачу, зазначеному у накладній, вона вчиняє з вантажем дії за вказівкою відправника, який зобов'язаний дати таку вказівку у тридобовий термін від дня вручення йому повідомлення. Якщо повідомлення відправника не надійшло в зазначений термін, залізниця може реалізувати вантаж або повернути його відправнику, у разі неможливості реалізувати.

Також слід зазначити, що ч. 1 ст. 310 ГК України встановлений обов'язок перевізника повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається не витребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку (ч.4 ст. 310 ГК України).  

Такий порядок встановлено Правилами реалізації вантажів (ст. 48, 49, 50, 51 Статуту), які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644.

Відповідно до п.1 зазначених Правил Реалізація вантажів здійснюється залізницею, якщо немає змоги доставити вантаж або видати його одержувачу, якщо подальше транспортування вантажу призведе до його втрати або пошкодження (аварія, стихійне лихо, воєнні дії та інше), а також після закінчення встановленого Правилами зберігання вантажів граничного терміну його зберігання, а саме:

- у разі застосування залізницею заставного права на вантаж з метою одержання провізної плати та інших платежів;

- у разі неможливості видати вантаж на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, через відсутність одержувача в районі станції призначення, якщо станцією в триденний термін від дня вручення йому повідомлення не отримана вказівка відправника щодо розпорядження вантажем;

- у випадку, коли одержувач з тих або інших причин не звернувся на станцію призначення за вантажем, або в разі відмови одержувача від вантажу;

- при виявленні вантажу без документів.

Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач (Одеська залізниця) не надав  суду належних доказів повідомлення вантажовідправника вантажу ЗАТ „УПТК Мокрянський кам'яний кар'єр” про відсутність можливості видати вантаж одержувачу (ТОВ „Екомультісервіс”)  через його відмову від вантажу та про необхідність надання вказівок щодо вчинення дій із вантажем.

Крім того, Одеська залізниця, листом  № 730 від 13.12.2006 р. повідомила одержувача вантажу ТОВ „Екомультісервіс” про те що десять вагонів із щебенем №66998140, №63321848, №63250682, №63374839, №66629684, №67700112, №63247282, №65620064, №63273007, №63370365 подаватись не будуть оскільки взяті у заставу відповідно до ст. 51 СЗУ.

Проте статтею 51 Статуту Залізниць встановлено, що підприємства залізничного транспорту загального користування мають право на заставу майна переданих їм для перевезення вантажів для забезпечення гарантії належної провізної оплати та інших платежів (мається на увазі провізна плата та інші платежі за вантаж, який перевозиться) .

Якщо відправник (одержувач) не внесе залізниці належні їй платежі, залізниця використовує заставне право і реалізує вантаж після закінчення передбаченого Правилами граничного терміну його зберігання. Граничний термін зберігання не повинен перевищувати 30 діб.

В порушення ст. 33, 34 ГПК України Одеською залізницею не надано належних доказів існування заборгованості по провізній платі чи іншим платежам за перевезення вагонів із щебенем №66998140, №63321848, №63250682, №63374839, №66629684, №67700112, №63247282, №65620064, №63273007, №63370365. Більш того, згідно квитанції про приймання вантажу, провізна плата за перевезення щебеню у кількості 704 тн. в сумі 16 148,00 грн. була сплачена вантажовідправником на станції відправлення в повному обсязі.

Одеська залізниця безпідставно, та в порушення ст. 51 СЗУ застосувала заставне право на вантаж, який перевозився згідно накладної № 46379830.

Вищевикладене призвело до того, що Відповідачем (Одеською залізницею) було реалізовано вантаж (щебінь гранітний,  накладна № 46379830) без вказівки вантажовідправника та без дотримання граничних термінів зберігання вантажу, а також за відсутності підстав для застосування заставного права на вантаж, чим грубо було порушено ст. 310 ГК України та ст.ст. 48, 51 Статуту залізниць України.

З викладеного вбачається, що своїми  спільними незаконними діями ТОВ „Екомультісервіс” та Одеська залізниця самовільно реалізували 704 000 кг. щебеню гранітного, який був власністю ТОВ „Денкар”, чим спричинили останньому збитки.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Згідно до ст.22  Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Відповідно до приписів  ч.1ст. 225 Господарського кодексу України  до складу збитків, що підлягають  відшкодуванню  особою,  яка  допустила господарське правопорушення, включаються

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно видаткової накладної № ДК-0000410 від 28.12.2006 р., а також наданих на запит Позивача довідок ТОВ „Будкар” від 04.01.2008 р. та ПКП „Агропромкомплект” від 04.01.2008 р. ціна однієї тони гранітного щебеню фракції 40/70, яка була відправлена за накладною № 46379830 складає 78,00 грн. з ПДВ за одну тону.

З огляду на вищезазначене збитки Позивача складають 54 912,00 грн. (704,0 тн. х 78 грн.).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Денкар” підлягають задоволенню. Враховуючи, що Позивачу було завдано збитки внаслідок спільних неправомірних дій як ТОВ „Екомультісервіс” так і Одеської залізниці, відповідальність за завдані збитки покладається на Одеську залізницю та  ТОВ „Екомультісервіс” солідарно.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на Відповідачів, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

                    Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути солідарно з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315, п/р 26003000001 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 328801) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Екомультісервіс” (65481, м. Южний, Одеська область, вул. Хіміков, 4, код 32654861, п/р 26005238931 у ВАТ МТБ м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Денкар” (Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Малиновського, 13, код 32841550, п/р 26008101218 у ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 328801) –54912,00 грн., 549,12 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 22.01.2008 р.