Постанова

від 23.01.2008 по справі 17/286-22/72/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/286-22/72/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.01.08                                                                                       Справа №17/286-22/72/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Кагітіна Л.П.  , Яценко О.М.

при секретарі - Акімовій Т.М.,

за участю представників:

від позивача -         Штабовенко Д.В., дов. б/н від 08.08.07р.;                            

від відповідача –    не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2007 року у справі №17/286-22/72/06

за позовом Закритого акціонерного товариства «Головне підприємство теплових мереж», м. Запоріжжя (далі – ЗАТ «Головне підприємство теплових мереж»)

до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя (далі – Запорізька міськрада)

про стягнення 383 999,28 грн. заборгованості, 94 079,82 грн. збитків від інфляції та 26 890,47 грн. 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №67 від 22.01.2008 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Колодій Н.А. (доповідач), суддів – Кагітіна Л.П., Яценко О.М. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.05.2007 року у справі №17/286-22/72/06 (суддя Скиданова Ю.О.) задоволено позов ЗАТ «Головне підприємство теплових мереж» про стягнення з Запорізької міськради 383 999,28 грн. заборгованості, 94 079,82 грн. збитків від інфляції та 26 890,47 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу від 15.10.2002 року, укладеного між сторонами у справі. Господарським судом присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 383 999,28 грн. заборгованості, 94 079,82 грн. збитків від інфляції та 26 890,47 грн. 3% річних, 5049 грн. 70 коп. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Рішення господарського суду мотивоване умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, положеннями ст.ст. 175, 193 ГК України, ст. 526, 625 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Запорізька міськрада, відповідач у справі, звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду з посиланням на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Свою позицію заявник в апеляційній скарзі обґрунтовує тим, що при укладенні договору купівлі-продажу між сторонами було досягнуто домовленості щодо зарахування зустрічних вимог по погашенню взаємних боргів, так як сума, яку відповідач зобов'язався сплатити позивачу за придбане майно відповідає розміру заборгованості позивача перед відповідачем за договором оренди. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що оскільки відповідно до ст. 8 ГК України органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання, а свою господарську компетенцію реалізують від імені відповідного комунального підприємства, тому посилання суду на ст.ст. 175, 193 ГК України, як на підставу задоволення позову, є невірним.

За заявою представників сторін судові засідання проводились без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

ЗАТ «Головне підприємство теплових мереж», позивач у справі, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В судових засіданнях представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

В судове засідання 23.01.2008 року представник відповідача не прибув, через канцелярію суду було надано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю участі представника відповідача в судовому засіданні за станом здоров'я.

Колегія суддів вважає, що неявка  представника апелянта  в  судове  засідання 23.01.2008р. не перешкоджає  розгляду  апеляційної скарги. Свої пояснення уповноважений представник заявника апеляційної скарги  надав  в минулому  засіданні.  Крім того, у  справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги за відсутності заявника апеляційної скарги, відповідача у справі.

За згодою представника позивача, в судовому засіданні 23.01.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено підчас розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції і підтверджується матеріалами справи, 15.10.2002 року між Запорізькою міськрадою (покупець) та ЗАТ «Головне підприємство теплових мереж» (продавець) укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати майно згідно з додатком №1, що є невід'ємною частиною цього договору, у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього визначену цим договором грошову суму.

Згідно з п.1.2. договору передача майна продавцем і прийняття його покупцем відбувається в момент підписання акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п.1.3. договору право власності на майно переходить в момент підписання акта приймання-передачі представниками сторін.

Такий акт сторонами був підписаний, копія міститься в матеріалах справи (додаток №1 до договору, а.с.13-23).

Вартість майна визначена у розділі 2 договору та становить 383 999, 28 грн., в тому числі з ПДВ 68 999,88 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що розрахунки здійснюються в безготівковій формі до 31.03.2003 року.

28.08.2003 року позивачем була направлена відповідачу претензія за вих.№5/5/212-91 з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 383 999,28 грн.

В матеріалах справи відсутні докази про сплату відповідачем визначеної в п.2.1 договору вартості придбаного майна.

Пункт 3.2.1. договору встановлює обов'язок покупця (відповідача) своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість майна відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі  ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, пунктами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, дослідивши обставини справи та беручи до уваги приписи чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та погоджується з рішенням господарського суду щодо стягнення з відповідача заборгованості за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу в розмірі 383 999,28 грн., втрат від інфляції в розмірі 94 079,82 грн., а також 3% річних – 26 890,47 грн.  

Доводи заявника апеляційної скарги щодо домовленості про передачу майна в рахунок заборгованості позивача перед відповідачем по орендній платі судом до уваги  не приймаються як документально недоведені.

Так як в укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу відсутнє будь-яке посилання  на те, що майно  передається в рахунок погашення існуючої  заборгованості.   В  матеріалах  справи відсутні  докази, які   б підтверджували  ці  обставини. Не надані  вони  і  суду  апеляційної  інстанції. Разом з тим, у розділі 2 чітко встановлена вартість майна, яку відповідач зобов'язався сплатити, та порядок розрахунків.

До того ж, заявник в апеляційній скарзі посилався на неправильне застосування господарським судом ст.ст. 175 та 193 ГК України. Колегія суддів доводи відповідача з цього приводу не приймає до уваги в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

З наведеної вище норми закону випливає, що сторонами в господарсько-договірних зобов'язаннях можуть виступати не тільки господарюючі суб'єкти, а і негосподарюючі суб'єкти – юридичні особи, у  тому  числі  і орган  місцевого самоврядування -  Запорізька міська рада.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним застосування господарським судом вказаних вище статей Господарського кодексу України до правовідносин, які склалися між сторонами.

Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд при прийнятті рішення вірно застосував норми матеріального і процесуального права, правових підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду немає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті держмита за апеляційною скаргою покладаються на заявника - відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2007 року у справі №17/286-22/72/06 залишити без змін.

Головуючий суддя Колодій Н.А.

 судді  Колодій Н.А.  

 Кагітіна Л.П.  Яценко О.М.