Постанова

від 28.11.2007 по справі 4/150-17/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/150-17/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

28.11.07                                                                                           Справа  № 4/150-17/23

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Галушко Н.А.

                                                                                Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Аптечний склад «Біосат»Приватного підприємства «Біосат»(далі ДП «АС «Біосат»ПП «Біосат») від 17.09.2007р.

на рішення           Господарського суду Львівської області від 14.08.2007р.

у справі           № 4/150-17/23

за позовом           Приватного підприємства (далі ПП) «СЕБ-ФАРМАЦІЯ», м. Київ

до відповідача          ДП «АС «Біосат»ПП «Біосат», м. Львів

про           стягнення 54182,06 грн.

за участю представників:          

від позивача –не з‘явився;

від відповідача –Кузан Р.І. –представник.

Представнику відповідача права і обов'язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які є в матеріалах справи.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2007р., з підстав зазначених у ньому, внесено зміни у склад колегії суддів, введено у склад колегії суддів замість судді Галушко Н.А. суддю Краєвську М.В.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2007р., з підстав зазначених у ньому, внесено зміни у склад колегії суддів, введено у склад колегії суддів замість судді Краєвської М.В. суддю Галушко Н.А.

Розгляд даної справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалі апеляційного господарського суду від 07.11.2007р.  

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.08.2007р., суддя У. Ділай, позов задоволено,  здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни ДП «Аптечний склад «БІОСЕТ»на ДП «Аптечний склад «Біосат»ПП «Біосат»; стягнуто з ДП «Аптечний склад «Біосат»ПП «Біосат»(м. Львів, вул. Генерала Грекова, 1   р/р 260030065 64001 в  ФЛРУ АТ «Індустріально-Експортний банк», МФО 325279, ЄДРПОУ 32181517)   на користь ПП «Себ-Фармація»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 13-А, р/р 2600701284705 в    «Укрексімбанку», м. Київ, МФО 322313 код ЄДРПОУ 21577761) - 7044,29 грн. суми основного боргу, 7384,42 грн. індексу інфляції, 2008,64 грн. 3% річних,  11239,85 грн. пені, 22145,32грн. суми знижок та 795,45 грн. витрат на відрядження, 506,19 грн. державного мита та   110,23грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 509, 526, 615 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив отриманий товар лише частково, і сума основного боргу становить 7044,29 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «АС «Біосат»ПП «Біосат», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2007р. у справі № 4/150-17/23 в частині задоволених позовних вимог про стягнення 7384,42 грн. індексу інфляції, 2008,64 грн. 3 процентів річних, 11239,85 грн. пені і прийняти у вказаній частині позовних вимог нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7384,42 грн. індексу інфляції, 2008,64 грн. 3 процентів річних, 11239,85 грн. пені.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення Господарського суду Львівської області прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права при неправильному і неповному з'ясуванні обставин даної справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ПП «СЕБ-ФАРМАЦІЯ»звернулося до господарського суду з позовом до ДП «АС «Біосат»ПП «Біосат»про стягнення (з урахуванням уточнення позовних вимог) з ДП «АС «Біосат»ПП «Біосат»7044,29 грн. суми основного боргу, 7384,42 грн. індексу інфляції, 2008,64 грн. 3% річник, 11 239,85 грн. пені, 22145,32 грн. суми знижок та 795,45 грн. витрат на відрядження , всього 50 617,97 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 14.02.2006р. між ПП «СЕБ-ФАРМАЦІЯ»та ДП «АС «Біосет»було укладено Договір № 145/06, у зв'язку з чим між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов'язання.

Відповідно до умов цього Договору позивачем відповідачу з січня по жовтень 2006р. було виконано поставку  лікарських засобів (медикаменти на загальну суму 47 442,55 грн.) за видатковими накладними:

- № 24545 від 24.10.2006р. (довіреність на отримання матеріальних цінностей ЯМЧ № 537782 від 24.10.2006р.) на загальну суму 5653,34 грн.;

-  № 24196 від 14.10.2006р. (генеральне доручення на отримання матеріальних цінностей терміном дії з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.) на загальну суму 10731,82 грн.;

-  № 23489 від 23.09.2006р. (генеральне доручення на отримання матеріальних цінностей терміном дії з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.) на загальну суму 27626,09 грн.;

-  № 25608  від 24.11.2006р.  (генеральне доручення на отримання матеріальних цінностей терміном дії з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.) на загальну суму 3431,30 грн.

Всього відповідно до умов Договору №145/06 від 14.02.2006р. позивачем відповідачу було поставлено лікарських засобів на загальну суму - 47442,55 грн. (5653,34грн. + 10731,82 грн. + 27626,09 грн. + 3431,30 грн.).

За поставлені лікарські засоби відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за накладною № 24545 до 29.10.2006р., за накладною № 24196 до 24.10.2006р., за накладною №23489 до 28.09.2006р. та за накладною № 25608 до 04.12.2006р.

Станом на 27.12.2006 року відповідач за поставлені лікарські засоби розрахувався з позивачем лише частково. Таким чином, сума основного боргу по накладних № 24545, №24196, № 23489 та № 25608 складає - 45952,99 грн., що підтверджується підписаним сторонам актом звірки, складеним станом на 18.12.2006р.

У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання позивач поніс збитки, які відповідно п.п.7.1., 7.2 Договору № 145/06 від 14.02.2006 р. та ст.ст. 526, 546, 610, 611, 612, п.2 ст. 625 ЦК України, відповідач повинен компенсувати, сплативши 20% річних, індекси інфляції, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених грошових коштів за кожен день прострочення, а саме : 2866,83 грн. 20% річних , інфляційні в сумі 2925,43 грн., 2436,81 грн. пені.

Судом першої інстанції встановлено, що за станом на момент прийняття рішення відповідач основну суму боргу погасив частково і сума основного боргу становить 7044,29 грн. На час перегляду даної справи судом апеляційної інстанції в апеляційному порядку сторонами також не подано доказів погашення боргу.

Щодо посилань відповідача на ту обставину, зокрема, що між ним та позивачем було укладено договір 145/06 від 14.02.2006р. з врахуванням його (відповідача) зауважень до проекту цього договору, а саме виключення з договору пунктів 6.2-6.8 і пункту 7, то такі посилання є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підписав проект договору № 145/06 без застережень, оскільки відповідно до ст.181 Господарського кодексу України відповідач у разі незгоди з даним проектом повинен був скласти протокол розбіжностей, а у даному випадку ним підписано договір із зазначенням у ньому про виключення пунктів 6.2-6.8, 7.1 проекту, що не можна вважати з огляду на положення норм ст.181 ГК України протоколом розбіжностей.

З огляду на викладене, немає підстав для достовірного висновку, як вважає відповідач, що позивач отримав протокол розбіжностей і не розглянув його протягом 20 днів відповідно до ст.181 ГК України, а тому договір № 145/06 від 14.02.2006р. вважається підписаним (укладеним), оскільки як вже було зазначено вище зауваженн, зроблені на самому проекті договору, не є тотожні протоколу розбіжностей, складення якого передбачено законодавством.

Таким чином, у даному випадку є чинним договір № 145/06 від 14.02.2006р. у редакції, запропонованій позивачем, так як підписаний обома сторонами договору без застережень.

Крім того, позивачем і відповідачем було укладено договір № 518/03+ від 11 листопада 2003р. (а.с.153), який вступив в силу з моменту його підписання обома сторонами і діяв на протязі двох років.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 договору № 145/06 від 14.02.2006р. покупець у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, пеню та 3% річних від суми заборгованості. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і становить подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки. При порушенні термінів оплати покупець повинен сплатити вартість товару без урахування наданої знижки , вказаної у накладній.

Окрім того, п.7.3 договору визначено, що при виникненні питання щодо невиконання термінів оплати, продавець направляє свого представника для його вирішення. Витрати на відрядження покладаються на покупця, у тому числі й при розгляді спору відповідним господарським судом.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватись у відповідності до умов договору, актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 ГК України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідними розрахунками, пеня, нарахована на суму основного боргу у відповідності до договору становить 11239,85 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, матеріали справи місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги ПП «СЕБ-ФАРМАЦІЯ»щодо стягнення з ДП «АС «Біосат»ПП «Біосат»7044,29 грн. суми основного боргу, 7384,42 грн. індексу інфляції, 2008,64 грн. 3 процентів річних,  11239,85 грн. пені, 22145,32 грн. суми знижок та 795,45 грн. витрат на відрядження.

Відповідно до ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2007 року у справі № 4/150-17/23 без змін, а апеляційну скаргу ДП «АС «Біосат»ПП «Біосат»- без задоволення.

2.          Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова оформлена і підписана 01.02.2008р.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

                   суддя                                                            Галушко Н.А.

                   суддя                                                            Юрченко Я.О.