Рішення

від 14.01.2008 по справі 25/294-07-8226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/294-07-8226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2008 р.Справа  № 25/294-07-8226

      За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська фабрика „Масложирпродукт”

       до відповідача: Закрите акціонерне товариство „Фрунзівський молокозавод”

       про стягнення 21 135,76 грн.

Суддя          Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача:  Шмотолоха  В.З., довіреність від 05.11.07р.

         Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 14.01.08р. приймали участь представники:

Від позивача:  не з'явився.

         Від відповідача: не з'явився.

         Суть спору: про стягнення з ЗАТ  „Фрунзівський молокозавод”  на  користь ТОВ  „Львівська фабрика „Масложирпродукт”  суми безпідставно набутих коштів в розмірі 11 820,00 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5265,76 грн., інфляційних  збитків в розмірі  3352,46 грн., 3% річних  в розмірі 697,54 грн., всього 21 135,76 грн.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду заяву від 12.12.07р. вх. № 28106, в якій надав пояснення стосовно вжиття заходів у відношенні  відповідача щодо отримання товару, а також пояснення щодо уточнення змісту заявлених  позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків.

19.12.07р. представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позовних вимог  за вх.№28763, в якій змінив предмет  позовних вимог в частині стягнення збитків,  збільшив  розмір позовних вимог та виклав їх в остаточній вищенаведеній редакції.

       Первинні позовні вимоги позивача складали: стягнути з ЗАТ  „Фрунзівський молокозавод” на користь ТОВ  „Львівська фабрика „Масложирпродукт”  суму безпідставно набутих коштів в розмірі 11 820,00 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5154,37 грн. та збитків в розмірі 8092,80 грн., всього 25 067,17 грн.

      Так, позивач уточнює період нарахування інфляційних збитків, процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, а саме з 01.01.06 р. по  19.12.07 р. та відповідно уточнює суму інфляційних збитків, визначаючи її в розмірі 3352,46 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами –5265,76 грн., 3% річних –      697,54 грн.

     Представник відповідач  відзив на позов та витребувані  документи суду не надав, у судове засідання не з'являвся.

    Справа розглядається відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторони, суд встановив наступне:

          01.10.04 р. між  ТОВ „Львівська фабрика „Масложирпродукт” (Покупець) та ЗАТ „Фрунзівський молокозавод”(Продавець) було укладено договір №20/10/2004, відповідно до п.1.1 якого Продавець  продає, а Покупець купує масло „Селянське” солодковершкове несолене вищий ґатунок, згідно підписаних  Специфікацій на умовах  поставки FCA, склад Продавця.

        Згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору ціна товару вказується в підписаних  Специфікаціях. Загальна кількість  товару, що продається за даним Договором визначається підписаними Специфікаціями. Загальна вартість  Договору визначається  згідно цін та кількості  товару вказаних в Специфікаціях, що були підписані  Сторонами впродовж дії Договору.

        Покупець оплачує товар шляхом сплати авансом грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно  виставлених рахунків ( п.3.1 Договору).

        Пунктами 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 Договору визначено, що дата передачі товару зазначається в підписаних Специфікаціях щодо кожної партії  товару. Продавець  передає товар уповноваженому  перевізнику, вказаному Покупцем. Покупець здійснює  приймання товару по кількості та якості згідно положень інструкцій №П-6 та П-7, відповідно. Продавець вважається таким, що виконав  свої зобов'язання  з поставки  товару від моменту  фактичної  передачі товару Перевізнику, вказаному Покупцем.

        На виконання умов договору позивачем за виставленим рахунком №196 від 29.10.04 р.  було здійснено оплату товару авансом згідно платіжного доручення №85 від 29.10.04 р. на суму   50 000 грн.

        Відповідно до Специфікації №1, що є додатком №1 до Договору №20/10/2004 від 01.10.04 р.,  ЗАТ „Фрунзівський молокозавод” повинен був здійснити 4-6 листопада 2004р. поставку  масла „Селянське” солодковершкове несолене вищий ґатунок у кількості 6 000 грн. за ціною 6, 94 грн., всього на суму 49 968 грн., у т.ч. ПДВ - 8 328 грн.

        ЗАТ „Фрунзівський молокозавод” поставив ТОВ „Львівська фабрика „Масложирпродукт” вищезазначений товар лише 09.06.05 р. на суму 38180 грн., у т.ч. ПДВ –6363,32 грн., згідно  накладної №43 від 09.06.05 р. та товарно-транспортної накладної №б/н від 09.06.05 р.

      Таким чином, відповідачем було неналежним чином виконано свої договірні зобов'язання по поставці товару згідно умов договору №20/10/2004 від 01.10.04 р., тобто частково поставлено товар.

      Договір №20/10/2004 від 01.10.04 р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, регулювання якого  здійснюється положеннями  глави 54 ЦК України.

        Згідно ст.655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає  або  зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

   Продавець    зобов'язаний передати   покупцеві   товар, визначений  договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений  договором купівлі-продажу,  а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати            ( ч.1 ст. 662, ст. 663, ч.2 ст. 693 ЦК України).

          Частиною 1 ст.1212 ЦК України передбачено, що особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          Приймаючи до уваги вищенаведені положення ЦК України та з огляду на те, що відповідач не передав  позивачу  у встановлений строк обумовлений договором товар, а саме 4-6 листопада 2004р., а здійснив  поставку товару лише  09.06.05 р. в меншій кількості, ніж було передбачено Специфікацією №1, та на момент звернення позивача до господарського суду  з даним позовом договір №20/10/2004  від 01.10.04 р. припинив свою дію, тобто підстава, на якій відповідач  набув грошові кошти в розмірі 50 000 грн. відпала, суд вважає правомірними заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення  з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 11 820 грн., які є різницею  між оплаченою сумою передоплати та вартістю набутого товару, у зв'язку з чим задовольняє їх в повній мірі.

         Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача  суму інфляційних нарахувань в розмірі 3352,46 грн. та  3% річних в розмірі  697,54 грн.

У відповідності з приписами ст. 625 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

   З наведених вище обставин справи, вбачається, що відповідач зберігав у себе за рахунок позивача грошові кошти в розмірі  11 820 грн. без достатніх правових підстав в період з моменту закінчення строку дії договору №20/10/2004  від 01.10.04 р., а саме з 01.01.06 р. по дату останнього судового засідання по даній справі, а саме 19.12.07р., у зв'язку з чим позивачем за вказаний  проміжок часу обраховано інфляційні збитки в сумі         3352,46 грн. та  3% річних в сумі 697,54 грн., оскільки відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України у відповідача виникло зобов'язання повернути зазначені грошові кошти позивачу з моменту відпадення правової підстави, на якій вони були набуті.

   Звідси, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача   інфляційних збитків в сумі 3352,46 грн.  та  3% річних в сумі 697,54 грн. підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

         Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача проценти  за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5265,76грн., які підлягають задоволенню з огляду на наступне.

        Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 693 ЦК України якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого товару  або   повернення   суми попередньої оплати. На суму попередньої   оплати   нараховуються  проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від  дня,  коли  товар  мав бути  переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому  суми  попередньої  оплати.

      За   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник  зобов'язаний   сплачувати   проценти,  якщо  інше  не  встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

      Згідно ст. 1057 ЦК України договором, виконання  якого  пов'язане  з  переданням   у власність   другій   стороні   грошових   коштів  або  речей,  які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу,  попередньої  оплати,  відстрочення  або  розстрочення оплати товарів,  робіт або послуг (комерційний кредит),  якщо інше не встановлено законом. До  комерційного  кредиту  застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу,  якщо інше не встановлено положеннями про договір,  з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

      Частиною 2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до  відносин за  кредитним   договором   застосовуються положення  параграфа  1  цієї глави,  якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

  Позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів  встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

      Відповідно до вищенаведеного положення чинного цивільного законодавства, позивачем обраховано суму процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки Національного  банку України за період з 06.11.04 р. по 08.06.05 р. виходячи із суми 50 000 грн. та за період з 09.06.05 р. по 19.12.07 р. виходячи із суми 11820 грн., що загалом згідно розрахунку склало  5265,76грн.

       Таким чином, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача проценти  за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5265,76грн. обґрунтованими та правомірними, що є підставою для їх задоволення.

        Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

        За таких обставин, суд задовольняє заявлені ТОВ „Львівська фабрика „Масложирпродукт”  позовні вимоги  про стягнення з ЗАТ  „Фрунзівський молокозавод”  суми безпідставно набутих коштів в розмірі 11 820,00 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5265,76 грн., інфляційних  збитків в розмірі  3352,46 грн., 3% річних  в розмірі 697,54 грн., в повній мірі.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 211,35 грн. державного мита  та 99,49 грн. витрат на оплату  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 44, 49,  82- 85 ГПК  України суд, -

                 ВИРІШИВ:

1.          Задовольнити  позов повністю.

2.          Стягнути з ЗАТ  „Фрунзівський молокозавод” (66700,  Одеська область, Фрунзівський район, с.м.т. Фрунзівка, вул. Заводська, 11, код  ЄДРПОУ 20925473 ) на користь ТОВ „Львівська фабрика „Масложирпродукт” (79034, м. Львів, вул. Навроцького, 1Б, код ЄДРПОУ 20853807)  11 820 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять) грн.  безпідставно набутих грошових коштів, 3352( три тисячі триста п'ятдесят дві) грн. 46 коп. інфляційних  збитків, 697 (шістсот дев'яносто сім) грн. 54 коп. три проценти річних,   211  ( двісті одинадцять) грн. 35 коп. державного мита,  99 ( дев'яносто дев'ять ) грн. 49 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          Видати   ТОВ „Львівська фабрика „Масложирпродукт” довідку про повернення надмірно сплаченого державного мита в сумі 29,33 грн.

       Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                       Малярчук І.А.

Рішення підписано 16.01.08 р.