Рішення

від 19.01.2011 по справі 27/149-10-4999

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/149-10-4999

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2011 р.Справа  № 27/149-10-4999

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;          

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргумент Принт";         

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південне книготоргове товариство"        

про стягнення 8752,45грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргумент Принт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південне книготоргове товариство", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 8752,45 грн.,  з яких 3292,54 грн. – основна заборгованість, 1025,96 грн. – інфляційні, 320,18 грн. – річні, 2428,80 грн. – проценти за користування чужими грошовими коштами,  1684,97 грн. – штраф та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного 18 лютого 2008 року між сторонами договору поставки №19/02/08, позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Разом з позовною заявою позивач надав до суду заяву про забезпечення позову (вих. №99 від 01.11.2010р.), згідно якої просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача, а також шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на відкриття нових рахунків, посилаючись на порушення відповідачем умов договору поставки №19/02/08 та з метою запобігання ухиленню відповідача від виконання судового рішення та безпідставного переводу грошових коштів на нові рахунки, що як зазначає позивач, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши вказану заяву, суд відмовив у її задоволенні, виходячи з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданої заяви та жодним чином не доведено підстав не можливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів.

Так, у відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно і грошові кошти відповідача та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на відкриття нових рахунків.

13.01.2011 року від позивача до канцелярії суду надійшла заява (вх. ГСОО №834/2011 від 13.01.2011р.) про розгляд справи без участі представника ТОВ "Аргумент Принт".

Позивач у судове засідання 19.01.2011 року не з'явився, між тим надав до суду усі необхідні документи для встановлення повноти обставин та вирішення спору по суті.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка Головного управління статистики в Одеській області №01-02-105-3138 від 29.11.2010р.

Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи “по истичению срока хранения”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

18 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргумент Принт" (надалі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південне книготоргове товариство" (надалі - покупець) укладено договір поставки №19/02/08 (надалі - договір), згідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у зумовлені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

Розділом 1 договору передбачено, що предметом поставки є поліграфічна продукція (далі товар). Товар поставляється окремими партіями, відповідно до видаткових накладних, які є додатками до цього договору та визначають асортимент, назву, автора, серію, кількість, відпускну ціну та загальну вартість товару. Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „ІНКОТЕРМС -2000”, що застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. Умови поставки товару згідно „ІНКОТЕРМС –2000” –СРТ –м. Одеса, вул. Дерибасівська, 27, „Будинок книги”. Право власності у покупця та ризик випадкової загибелі (випадкового псування) продукції виникає з моменту передання товару, яке здійснюється шляхом вручення товару перевізникові для відправлення покупцеві. В цей же момент обов'язок постачальника передати товар покупцеві вважається виконаним.

Згідно до умов п. 3.1 договору, постачальник відвантажує товар на адресу покупця за цінами, що вказуються у видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.2 покупець зобов'язаний оплатити товар у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у строк 90 календарних днів.

У п. 3.4 договору передбачено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення оплати від дня, коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати.

Положенями п. 6.1 договору встановлено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку, коли покупець прострочить термін оплати більше ніж 30 днів, постачальник має право вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

У п. 6.4 договору встановлено, що постачальник приймає повернення нереалізованого покупцем товару без недоліків, але не більше 2% від суми товару відвантаженого за попередній місяць.

Згідно до умов п. 8.1, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Умовами п. 8.2 договору встановлено, що строк дії цього договору закінчується 31.12.2008р.

Відповідно до умов п. 8.6, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов зазначеного договору, 26.02.2008 року та 03.06.2008 року ТОВ "Аргумент Принт" поставило, а ТОВ "Південне книготоргове товариство" отримано товар –друковану продукцію на загальну суму 46432,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с.18-52), які підписані уповноваженими представниками та скріплені відповідними печатками обох сторін.

Між тим, за період з 13.06.2008 року по 04.09.2008 року ТОВ "Південне книготоргове товариство" здійснено повернення товару на загальну суму 11957,90 грн., що вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних на повернення товару за відповідний період, які підписані уповноваженими представниками та скріплені відповідними печатками обох сторін, в зв'язку з чим зазначена сума вартості поверненого товару зарахована позивачем в погашення відповідачем суми заборгованості за договором поставки.

За фактично отриманий товар ТОВ "Південне книготоргове товариство" розрахувалось частково, сплатило лише 31 182,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками  банку за відповідний період (а.с. 98-112).

В порушення умов договору, ТОВ "Південне книготоргове товариство" свої договірні зобов'язання не виконало, у встановлені строки договором за фактично отриманий товар не розрахувалось, у зв'язку з чим основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент розгляду справи становить 3292,54 грн.

Позовні  вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором № 19/02/08 від 18.02.2008 року, інфляційних, річних, штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну  грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає  з характеру відносин сторін.

Згідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Строк дії договору поставки №19/02/08 від 18.02.2008 року, відповідно до п. 8.2 встановлено до 31.12.2008р.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із вищезазначених обставин справи виходить, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором поставки №19/02/08 від 18.02.2008 року, а саме прострочив строки сплати за фактично отриманий товар.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ "Аргумент Принт" в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3292,54 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних у розмірі 320,18 грн., встановив, що позивач при здійснені розрахунку допустив помилку в частині нарахування цих санкцій за період з 08.08.2008р. по 31.10.2010р., оскільки невірно визначив суму заборгованості у відповідний період, в зв'язку з тим, що не врахував вартість товару, що повертався.

Отже, суд зробив власний розрахунок 3% річних та встановив, що загальна сума 3% річних за період з 08.08.2008р. по 31.10.2010р. становить 223,32 грн.

Розрахунок річних за період з 08.08.2008р. по 31.10.2010р.

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3% 08.08.2008 01.09.2008     24  4579,23  9.01

3% 02.09.2008 02.09.2008      1  3341,36  0.27

3% 03.09.2008 03.09.2008      1  13969,73  1.15

3% 04.09.2008 31.10.2010     787  3292,54  212.89

Всього - - --    223,32

З огляду на викладене, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за період з 27.05.2008р. по 31.10.2010р. становить 300,12 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми інфляційних у розмірі 1025,96 грн. за період з червня 2008р. по вересень 2010р., суд встановив, що відповідач допустив помилку у визначені суми інфляційних за вересень 2008р. та, здійснивши власний розрахунок суд визначив, що сума інфляційних за вересень 2008р. становить 89,30 грн.,  в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Розрахунок інфляційних за вересень 2008р.

Період заборгованостіКількість днів простроченняСума боргуСередній індекс інфляції за періодСума боргу з врахуванням індексу інфляціїКількість днів у місяціІнфляційне збільшення суми боргу

01.09.08-01.09.0814579,231,0114629,603050,37

02.09.08.-02.09.0813341,361,0113378,11301,21

03.09.08-03.09.08113969,731,01114123,40305,12

04.09.08-30.09.08273292,541,0113328,763032,60

-----89,30

З огляду на викладене, загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача за період з червня 2008р. по вересень 2010р. становить 947,98 грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами  п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку, коли покупець прострочить термін оплати більше, ніж 30 днів, постачальник має право вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Частиною 2. ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу штрафу за прострочення терміну оплати більше ніж 30 днів станом на 04.10.2008р., встановив що відповідачем невірно визначено суму заборгованість станом на 04.10.2008р., в зв'язку з тим, що не врахував вартості товару, що повертався. Тому, сума заборгованості на яку повинний нараховуватися штраф у розмірі 10% становить 3292,54 грн. (станом на 04.10.2008р.). Крім того, позивачем також заявлено до стягнення 10% штрафу станом на 31.10.2010р., який нараховано на прострочену суму боргу, яка в даний період складає 3292,54грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 10% штрафу за прострочення терміну оплати більше ніж 30 днів, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині, з наступних підстав:

Згідно положень ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, основними  кваліфікуючими ознаками штрафу є: 1) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); 2) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Разом з тим, неправомірним є нарахування тієї ж самої штрафної санкції за одне й теж правопорушення, оскільки сторонами у договорі чітко передбачено механізм одноразового обчислення розміру штрафу виходячи з прострочення покупцем терміну оплати більше ніж 30 днів, а не триваючої неустойки (за кожен день прострочення).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що загальна сума 10% штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 329,25 грн. (3292,54 ? 10% = 329,25).

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи, що проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені умовами договору поставки №19/02/08 від 18.02.2008 року, укладеного між сторонами у справі, суд доходить висновку щодо правомірності стягнення з ТОВ "Південне книготоргове товариство" процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 2428,80 грн. встановив, що позивач за період з 08.08.2008р. по 30.09.2008р. припустив ту ж саму помилку що й при здійснені попередніх розрахунків штрафних санкцій. В зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок даних процентів та визначив, що загальна їх сума за період з 08.08.2008р. по 30.09.2008р. становить –142,21 грн., тоді як позивач нарахував 351,54 грн.

З огляду на викладене, загальна сума процентів за користування чужими грошовими коштами, що підлягає стягненню з відповідача складає 2219,47 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Аргумент Принт" та про стягнення з "Південне книготоргове товариство" 3292,54 грн. основного боргу, 947,98 інфляційних, 300,12 грн. річних, 329,25 грн. штрафу та 2219,47 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на позивача та відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.  44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південне книготоргове товариство" (65026, м.Одеса, вул.Дерибасівська, 27, код 33216200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргумент Принт" (61170, м.Харків, вул.Академіка Павлова, 130, кв. 122, ЄДРПОУ 33122850 ) 3292/три тисячі двісті дев'яносто дві/грн. 54 коп. основного боргу, 300/триста/грн.12 коп. річних, 329/триста двадцять дев'ять/грн. 25 коп. штрафу, 2219/дві тисячі двісті дев'ятнадцять/грн. 47 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 947 /дев'ятсот сорок сім/грн. 98 коп. інфляційних, 82/вісімдесят дві/грн. 62 коп. державного мита та 191/сто дев'яносто одна/грн. 16 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

                   Суддя                                                                                       Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 24.01.2011р.