Рішення

від 21.01.2011 по справі 14/319-5/245

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/319-5/245

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         21 січня 2011 р.                                                                      Справа № 14/319-5/245

За позовом Приватного підприємства "Хліб - Черкаси К", 18000, м. Черкаси, вул. Пацаєва, 7, а/с 2978

до Відкритого акціонерного товариства "Комсомольський хлібозавод", 39800, Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Строни, 43

про стягнення 40422,56 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 21.01.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 40422,56 грн. боргу за договором     № 13 від 01.12.2008 року, в т.ч. 35600,00 грн. основного боргу, 582,17 грн. інфляційних витрат, 470,23 грн. 3% річних та 3770,16 грн. неустойки.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, докази отримання ним ухвали від 13.01.2011 року станом на 21.01.2011 року до суду не повертались.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (повідомлення в матеріалах справи), вимог попередніх ухвал суду не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України від сторін не надходили, отже в даному випадку цей строк закінчується 29.01.2011 року. За таких обставин суд позбавлений можливості відкладати в подальшому розгляд справи та вважає за необхідне розглянути справу по суті за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.12.2008 року між Приватним підприємством "Хліб - Черкаси К" (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Комсомольський хлібозавод" (відповідач) був укладений договір №13   (т. 1, а.с. 3-4), згідно якого позивач зобов'язався систематично постачати і передавати відповідачу згідно заявок визначений у договорі товар, а відповідач - приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Приписами п. 2.2. договору № 13 від 01.12.2008 року (далі-договір) встановлено, що загальна кількість товару визначається згідно заявок.

У відповідності до п. 4.1. договору, покупець (відповідач) замовляє постачальнику (позивач) узгоджену партію товару по факсимільному зв'язку або по телефону за 5 днів до моменту поставки.

Згідно з приписами п. 4.2. договору, продукція постачається на протязі 5-ти днів з моменту отримання заявки. Продукція постачається транспортом постачальника в обумовлене покупцем місце вивантаження.

У відповідності до п. 5.2. договору, покупець зобов'язаний на протязі 10 банківських днів після отримання товару оплатити його вартість на підставі виставленого рахунку. При цьому постачальник зобов'язаний надати рахунок покупцю не пізніше трьох днів з моменту отримання заявки на чергову партію товару.

Згідно п. 7.1. та п. 7.2. договору, передача-приймання товару по кількості і якості (відповідно до Інструкції П-6 і П-7) проводиться на основі видаткових накладних постачальника, товарно-транспортних документів, а також наданих супровідних документів. При цьому покупець зобов'язується належним чином відмітити видаткові накладні продавця щодо отримання кожної партії товару та надати представнику продавця довіреність щодо отримання товару.

У п. 8.1. договору зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.12.2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами обов'язків по ньому.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у відповідності до телефонних заявок він належним чином поставляв обумовлений договором товар з відстрочкою платежів протягом 10 банківських днів, але у квітні 2009 року відповідач не здійснив своєчасно ряд платежів, у зв'язку з чим станом на 13.04.2009 року заборгував позивачу 35600,00 грн., що відображено, зокрема, в акті взаємозвірки розрахунків.

14.05.2009 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар, у відповідь на яку відповідач листом № 145 від 22.05.2009 року повідомив, що вимога позивача буде ним розглянута в 30-денний термін, проте, в подальшому претензія була залишена без відповіді та задоволення.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 35600,00 грн. суму боргу, а також інфляційні витрати в сумі 582,17 грн., 3% річних в сумі 470,23 грн. та 3770,16 грн. неустойки.

При здійсненні перегляду рішення суду та постанови апеляційної інстанції по цій справі Вищий господарський суд України зауважив, що судами не було надано належної правової оцінки питанню наявності у особи, що здійснила підпис про прийняття товарно-матеріальних цінностей, повноважень на їх отримання, а також видання підприємству у зв'язку зі здійсненням таких операцій відповідних документів. Тобто фактичні обставини щодо здійснення підприємством поставки спірних партій товару, їх передачі товариству за погодженими сторонами в договорі умовами судами першої та апеляційної інстанцій із дослідженням первинних бухгалтерських документів, які ці обставини підтверджують, не встановлювалися.

У зв'язку з тим, що господарський суд під час здійснення нового розгляду даної справи позбавлений можливості дослідити додаткові докази та додаткові пояснення представників сторін внаслідок невиконання сторонами вимог суду, викладених в ухвалах від 10.12.2009 року та від 13.01.2011 року, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Як було зазначено вище, за умовами укладеного договору продукція постачається покупцю транспортом постачальника в обумовлене покупцем місце вивантаження. Покупець зобов'язаний на протязі 10 банківських днів після отримання товару оплатити його вартість на підставі виставленого рахунку. При цьому постачальник зобов'язаний надати рахунок покупцю не пізніше трьох днів з моменту отримання заявки на чергову партію товару. Передача товару по кількості і якості (відповідно Інструкції П-6 і П-7) проводиться на основі видаткових накладних постачальнику, товарно-транспортних документів, а також інших супровідних документів. При цьому покупець зобов'язується належним чином відмітити видаткові накладні продавця щодо приймання кожної партії товару та надати представнику продавця довіреність щодо отримання товару.

Отже, відповідно до п. п. 1.1., 4.2., 5.2., 7.1., 7.2. договору з урахуванням положень чинного законодавства України щодо договорів поставки та купівлі-продажу підставою для оплати товару є факт його поставки продавцем покупцеві та виставлення рахунку.

Приписами п. п. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (№ 996-XIV від 16.07.1999 року) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або ма шинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформ лення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання матеріальних цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, належним доказом підтвердження отримання товару є підпис та печатка покупця.

Разом з тим, при зверненні з позовом до суду позивачем на підтвердження факту отримання товару відповідачем належним чином оформлених видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків та довіреностей не надано.

Слід зазначити, що наявний в матеріалах справи акт звірки не є належним доказом по справі, оскільки акт звірки є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Дана позиція викладена, зокрема, й у постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2003 року по справі № 21/308.

Позивачем до суду було надано копії наступних видаткових накладних: №№ ВЛ-0002337 від 08.12.2008 року, ВЛ-0002376 від 15.12.2008 року, ВЛ-0002415 від 22.12.2008 року, ВЛ-0002441 від 24.12.2008 року, ВЛ-0002455 від 29.12.2008 року, ХК-0000003 від 05.01.2009 року, ДК-0000068 від 19.01.2009 року, ХК-0000103 від 26.01.2009 року, ХК-0000142 від 02.02.2009 року, ХК-0000182 від 09.02.2009 року, ХК-0000226 від 16.02.2009 року, ХК-0000225 від 16.02.2009 року, ХК-0000261 від 23.02.2009 року, ХК-0000293 від 02.03.2009 року, ХК-0000332 від10.03.2009 року, ХК-0000358 від 16.03.2009 року, ХК-0000390 від 23.03.2009 року, ХК-0000431 від 30.03.2009 року, ХК-0000453 від 02.04.2009 року - на загальну суму 142102,00 грн. (а.с. 21-39).

Вказані видаткові накладні у графі "Отримав (ла)" окрім нечіткого підпису не містять інших даних, які б дали змогу ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції. Довіреність, яка б підтверджувала повноваження особи, що підписала накладні, також відсутня. Копії видаткових накладних є нечіткими, у видатковій накладній № ХК-0000142 від 02.02.2009 року підпис отримувача взагалі відсутній.

З матеріалів справи вбачається, що фактично позивач намагається стягнути заборгованість за товар, поставлений згідно з видатковими накладними № ХК-0000390 від 23.03.2009 року (700 кг дріжджів), № ХК-0000431 від 30.03.2009 року (700 кг дріжджів), № ХК-0000453 від 02.04.2009 року (4000 кг маргарину), які не були оплачені відповідачем.

На підтвердження факту отримання товару представником відповідача по вищезазначеним видатковим накладним позивачем надано до суду наступні довіреності (а.с. 117-118 ):

- № 2303/09 від 23.03.2009 року на отримання дріжджів в кількості 700 кг;

- № 3003/09 від 30.03.2009 року на отримання дріжджів в кількості 700 кг;

- № 0204/09 від 02.04.2009 року на отримання маргарину в кількості 4000 кг.

Вказані довіреності в графі "Підприємство-одержувач" містять назву "ПП "Хліб-Черкаси", але відомості стосовно того, що довіреності видані представнику позивача на отримання продукції саме від відповідача в них відсутні.

Також позивачем надано до суду копії рахунків-фактур (а.с. 40-58) та витяги з банківських реєстрів, які свідчать про часткову оплату товару (а.с. 61-62).

У вказаних рахунках-фактурах відсутнє посилання на будь-які накладні або договір, докази направлення рахунків-фактур відповідачу також відсутні. За таких обставин встановити на оплату якого саме товару були виставлені дані рахунки-фактури, наскільки своєчасно вони були направлені відповідачу, а також чи направлялися рахунки-фактури № ХК-0000390 від 23.03.2009 року, № ХК-0000431 від 30.03.2009 року, № ХК-0000453 від 02.04.2009 року взагалі виявляється неможливим.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про те, що позовні вимоги не обгрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя                                                                                  Гетя Н.Г.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.01.2011 року