Постанова

від 25.01.2011 по справі 24/79-6/116

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/79-6/116

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

25.01.11                                                                                           Справа  № 24/79-6/116

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді – Гнатюк Г.М.

суддів          - Кравчук Н.М.

          - Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Софі», м.Івано-Франківськ від 10.11.2010р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2010р.  

у справі   № 24/79-6/116

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва Хмельницької АЕС», м.Нетішин, Хмельницької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Софі», м.Івано-Франківськ

про  стягнення 589044,62грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Нікіфоров М.Л. –представник, Тимощук І.М. - представник

від відповідача: не з'явився

Представникам позивача роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання двічі не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

          Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2010р. у справі №24/79-6/116 (суддя Грица Ю.І.) позов задоволено повністю та стягнено  з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Софі»на користь Відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва Хмельницької АЕС» 589004,62грн. боргу, 5890,62грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софі»оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального  права. Зокрема, відповідач просить рішення скасувати.  Апелянт зазначає, що приймаючи рішення у справі господарський суд Івано-Франківської області  мотивував своє рішення фактами, які визнано встановленими за відсутності належних та допустимих доказів, зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 21.12.2010р. (поданого в судовому засіданні 25.01.2011р.) та в судовому засіданні представники Відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва Хмельницької АЕС» спростовують доводи скаржника та зазначають про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв‘язку з чим просять апеляційну скаргу  залишити без задоволення, а  оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача, у відповідності до ст.75 ГПК України, який повідомлений належним чином про час та місце слухання справи та двічі не забезпечив явку представника, оскільки ухвалою суду від 21.12.2010р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та оцінивши докази, заслухавши пояснення представників позивача колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2010р. у справі №24/79-6/116 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 17.04.2008р. укладено договір №31-ДВ/08  на виконання робіт по монтажу сендвіч-панелей  та профнастилу при будівництві  "Установки мембранного електролізу потужністю 200тисяч тонн в рік соди каустичної" на ТОВ "Карпатнафтохім" в м. Калуш  Івано-Франківської області в якому позивач виступив генпідрядником, а відповідач -субпідрядником, який зобов'язався виконати  роботи замовнику у встановлений  графіком строк з матеріалів замовника.

Зокрема, згідно укладеного та погодженого генпідрядником та субпідрядником графіка  дата   початку  робіт    - 10.05.08р., дата закінчення робіт - до 01.07.08р.

Пунктом 4.4 договору визначено обов'язок   субпідрядника  щодо  виконання у строки визначені в календарному графіку  робіт згідно договору,   подати генпідряднику  звіт про використання матеріальних ресурсів поставки генпідрядника/замовника та повернути йому їх залишок.

Всі необхідні матеріали  прийнято від замовника (ТОВ "Карпатнафтохім")  та передано субпідряднику, що підтверджується накладними, зокрема генпідрядник  отримав від замовника матеріали панелі  в кількості 4902,26 кв.м  та передав їх субпідряднику (копії накладних містяться в матеріалах справи).

З липня по жовтень  2008року субпідрядник частково виконав роботи по монтажу  панелей, що підтверджується  актами приймання виконаних підрядних робіт №719,720, 791,1085,1086,1255.  

24.11.08р. відповідач повернув позивачу  278,186кв.метрів панелей по накладній №РН-00051. Однак, решту панелей в кількості  1930,632кв.м на суму 525139,63грн. та  в кількості 202,746кв.м на суму 63864,99грн. на день подання позову не змонтував та не повернув, чим порушив умови укладеного між сторонами договору та  завдав  позивачу збитки.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до ст.530 цього ж Кодексу,  якщо у зобов"язанні встановлений строк ( термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у  цей строк ( термін).  Якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Письмові вимоги №1202/462 від 16.03.09, №1202/490 від 17.03.09 та №1202/827 від 29.05.09 про передачу  виконавчих документів та невикористаних матеріалів замовнику, відповідач  залишив без відповіді та задоволення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог щодо стягнення вартості неповернених панелей в сумі 589004,62грн. та відшкодування судових витрат.

Щодо доводів скаржника про відсутність документів, які б підтверджували розмір вартості  сендвіч-панелей та завдання збитків позивачу з боку ТзОВ «Софі», то такі доводи колегією суддів відхилено, оскільки  в матеріалах справи містяться накладні (а.с.40-52) з яких вбачається, що саме ТзОВ «Софі»отримувало сандвіч панелі. Щодо вартості цих сандвіч панелей, то вона зазначалася у накладних про передачу  ресурсів  від замовника генпідряднику.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно  до законодавства  повинні бути  підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись  іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

 З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому  відсутні підстави  для його скасування.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.          Рішення господарського суду  Івано-Франківської області від 03.11.2010 року у справі №24/79-6/116  залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софі»залишити без задоволення.

2.          На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

3.          Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та  може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.          Матеріали справи повернути в господарський суд  Івано-Франківської  області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

          Суддя                                                                                Мирутенко О.Л.