Постанова

від 18.01.2011 по справі 14/145-10-4406

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/145-10-4406

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р. Справа № 14/145-10-4406

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Поліщук Л.В., Михайлова М.В.    

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 17.01.2011р. №47 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Павлов І.Г., довіреність від 02.06.2010р. №39

від відповідача: Яцук Є.В., довіреність від 04.01.2011р. №30

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол”

на рішення господарського суду Одеської області від 01 грудня 2010 року

у справі №14/145-10-4406

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол”

до відповідача Одеської залізниці

про стягнення 1532,41 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Концерн Стирол” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 1532,41 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 грудня 2010 року у справі №14/145-10-4406 (суддя Горячук Н.О.) ВАТ „Концерн Стирол” відмовлено у задоволенні позовних вимог, з огляду на пропуск останнім строку позовної давності, встановленого вимогами ст. 136 Статуту залізниць України.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки комерційні акти АА №054409/179/43, АА №054410/180/44 складені 27.02.2010р., а позовна заява про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок недостачі вантажу була направлена до суду 02.10.2010р.

Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ВАТ „Концерн Стирол”, з посиланням при цьому на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. За доводами скаржника судом не враховано, що відповідно до ч.4 ст. 315 ГК України строк позовної давності обчислюється з дня отримання відповіді на претензію або спливу строку, встановленого для відповіді. При цьому відповідь на претензію була направлена ВАТ „Концерн Стирол” 13.07.2010р., отримана останнім 29.10.2010р., в отже скаржником строк позовної давності не пропущений.

Апеляційна скарга ВАТ „Концерн Стирол” прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Михайлов М.В., про що 23.12.2010р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 17.01.2011р. №47 справа №14/145-10-4406 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Поліщук Л.В., Михайлов М.В.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача (Одеської залізниці) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ВАТ „Концерн Стирол”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2010р. вантажовідправником - ВАТ „Концерн Стирол” - зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці на адресу Одеського припортового заводу –станція призначення Чорноморська-експорт Одеської залізниці - для відправки на експорт в Великобританію групою вагонів було направлено карбамід (мочевина штучна) у кількості 3381120 кг, в т.ч. у вагоні №59240507 –54010 кг, у вагоні №59258954 –54200 кг, що підтверджується залізничною накладною №51108600 (оригінал наданий до апеляційного господарського суду). Отже, в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, вказана накладна свідчить про укладення між позивачем та залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу.  

Згідно з відмітками у цій накладній, карбамід завантажений у вагони засобами відправника (ВАТ „Концерн Стирол”) за його пломбами. Маса вантажу визначена на 150-тонних електронних вагах.

В процесі перевезення вантажу відносно вагону №59240507 станцією Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт АА №054409/179/43 від 27.02.2010р. (оригінал наданий до апеляційного господарського суду), згідно з яким в документі зазначено 1 ЗПП відправника, вага –тара 22740 кг, нетто 54010 кг. Фактично при перевірці на вагоні на ричагу фіксуючому верхні завантажувальні люки ЗПП відправника відсутній, мається 1 справна свинцева пломба ст. Знам'янка не пошкоджена. Доступу до вантажу немає. Зважування вагону здійснене 27.02.2010р. на 150-тонних вагонних вагах станції Знам'янка. При зважуванні виявилось брутто 75600 кг, тара з документа 22740 кг, нетто 52860 кг, що складає різницю ваги проти документу у сторону зменшення на 1150 кг. На момент зважування свинцева пломба ст. Знам'янка не пошкоджена. Зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась.

Окрім того, відносно вагону №59258954 станцією Знам'янка Одеської залізниці складений також комерційний акт АА №054410/180/44 від 27.02.2010р. (оригінал наданий до апеляційного господарського суду), відповідно до якого в документі зазначено 1 ЗПП відправника, вага –тара 21900 кг, нетто 54200 кг. Фактично при перевірці на вагоні на ричагу фіксуючому верхні завантажувальні люки ЗПП відправника відсутній, мається 1 справна свинцева пломба ст. Знам'янка не пошкоджена. Доступу до вантажу немає. Зважування вагону здійснене 27.02.2010р. на 150-тонних вагонних вагах станції Знам'янка. При зважуванні виявилось брутто 75200 кг, тара з документа 21900 кг, нетто 53300 кг, що складає різницю ваги проти документу у сторону зменшення на 900 кг. На момент зважування свинцева пломба ст. Знам'янка не пошкоджена. Зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась.

Матеріали справи свідчать про те, що вагони №59240507, №59258954  прибули на станцію призначення (станція Чорноморська-експорт Одеської залізниці) 27.02.2010р. і в цей же день вантаж були видані одержувачу, про що свідчить п.7 накладної №51108600.

Окрім того, одержувач вантажу –ВАТ „Одеський припортовий завод” переуступив своє право на пред'явлення претензії та позову ВАТ „Концерн Стирол” (як відправнику вантажу), що підтверджується переуступним написом у п.2 накладної №51108600.

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ВАТ „Концерн Стирол”  (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу, оскільки в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

В силу вимог ч.1 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до вимог  ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909,  ч.1 ст. 920  ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст. 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій,  установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

В силу вимог ч.1 ст. 110, ст. 113 Статуту залізниць України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст. 314 ГК України та ч.1 ст. 924 ЦК України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено пропуск позивачем строку для пред'явлення перевізнику позову, виходячи з наступного.

Так, статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Оскільки матеріали справи свідчать про те, що предметом позовних вимог є стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу, то до вказаного спору повинні бути застосовані положення п. „а” ст. 134 Статуту залізниць України, в якому встановлено порядок обчислення термінів для заявлення претензій про відшкодування вартості недостачі вантажу.  

Пунктом „а” ст. 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу –для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 314, 316 Статуту залізниць України, апеляційний господарський суд доходить до висновку, що строк пред'явлення до суду позову про стягнення з перевізника вартості недостачі вантажу починається з дня видачі вантажу і становить шість місяців.

Така ж правова позиція викладена у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства”, а також з цього приводу є практика Верховного Суду України по матеріалам справ і, зокрема, у справі №17/160 від 16.05.2006р. за позовом ТОВ „Лемтранс” до Донецької залізниці.

Із залізничної накладної №51108600 від 25.02.2010р. вбачається, що вагони №59240507, №59258954 прибули на станцію призначення (станція Чорноморська-експорт Одеської залізниці) 27.02.2010р. і в цей же день вантаж був виданий. Дане підтверджується календарним штемпелем на зворотній стороні накладної. Тобто, право ВАТ „Концерн Стирол” на звернення до господарського суду з позовом виникло 27.02.2010р. Таким чином, відповідно до вимог ст. 136 Статуту залізниць України, строк позовної давності для стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу сплинув 27.08.2010р.

Водночас, із штемпелю відділу документального забезпечення та контролю господарського суду Одеської області на першій сторінці позову 11.10.2010р. вбачається, що ВАТ „Концерн Стирол” звернулось до господарського суду саме 11.10.2010р.

Встановлені обставини свідчать, що ВАТ „Концерн Стирол” звернулось до господарського суду з позовом після закінчення встановленого строку для пред'явлення перевізнику позову.  

Таким чином, доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, неправомірно застосував ст. 136 Статуту залізниць України, якою передбачено шестимісячний строк позовної давності при поданні позовів до залізниць, є необґрунтованими.

Водночас апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки направлення позивачем до відповідача претензії не зупиняє та не перериває перебіг позовної давності, який в даному випадку обчислюється з дня видачі вантажу.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ВАТ „Концерн Стирол”, а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 01 грудня 2010 року по справі №14/145-10-4406 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол” –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 20 січня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

Л.В. Поліщук

М.В. Михайлов