Рішення

від 06.02.2008 по справі 19/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/338

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.02.08 р.                                                                               Справа № 19/338                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.

При секретарі Мішиній М.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: Борисова М.А. – за довіреністю

Від відповідача: Форись В.І. –за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” м.Київ

до відповідача Державного підприємства “Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області

про стягнення  303 118,71 грн. інфляційних, 76 318,13 грн. 3% річних

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Селидіввугілля” м.Селидове Донецької області, про стягнення 3% річних та індексу інфляції у загальній сумі 385843,767 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2007 року по справі № 40/21, яким задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” до Державного підприємства “Селидіввугілля”, стягнуто з відповідача  боргу в сумі 2 766 856 грн. 64 коп., пені в сумі 234 186 грн. 74 коп., 3% річних в сумі 46 847 грн. 05 коп., інфляційні в сумі 237132 грн. 63 коп.

Позивачем зазначено, що станом на 01.12.2007 року основний борг в сумі                  2 766 856,64 грн. відповідачем не сплачений, тому  просить суд стягнути з відповідача суму інфляції за період з 01.01.2007 року по 01.12.2007 року, що складає 309 887,887 грн., та три проценти річних за період з 01.01.2007 року по 01.12.2007 року, що становить                  75 955,88 грн.

Відповідач, Державне підприємство “Селидіввугілля”, згідно з відзивом на позовну заяву (вх. № 02-41/88 від 03.01.2008 року) проти позову заперечив та просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що суми 3% річних та індексу інфляції були стягнуті рішенням суду від 23.03.2007 року.

У судовому засіданні 26.12.2007 року оголошувалась перерва до  14.01.2008 року

10.01.2008 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№02-41/603), в якій позивач повідомив, що при підготовці позову не було враховано, що 15.06.07 р. відповідачем здійснено часткову сплату боргу в сумі 500 000,00 грн. Тому, позивач надає уточнюючий розрахунок інфляційних та 3х відсотків річних, в якому враховано часткову оплату та збільшено період нарахування інфляційних та 3% річних.

Позивач просить стягнути з ДП “Селидіввугілля” інфляційні за період з 01.01.2007 р. по 08.01.2008 р., що становить 303 118,71 грн.; 3% річних за період з 01.01.2007 р. по 08.01.2008 р., що становить 76 318,13 грн.

Суд розцінює дану заяву як зміну позовних вимог, що відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

29.01.2008 р. надійшло  клопотання, в якому представник відповідача просить розглянути справу № 19/338 без участі представника, в зв'язку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні 06.02.2007 р. Вирішення спору здійснити на розсуд суду.

Під час виготовлення рішення, представником відповідача, через канцелярію суду, надані до матеріалів справи копії наступних документів: статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з ЄДР (супровідний лист вх.№02-41/3971 від 08.02.08р.).

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вивчивши  матеріали справи,  заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, Господарським судом

В с т а н о в л е н о.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2007 року по справі № 40/21 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” до Державного підприємства “Селидіввугілля” про стягнення з відповідача боргу в сумі 2 766 856 грн. 64 коп., пені в сумі 234 186 грн. 74 коп., 3% річних в сумі 46 847 грн. 05 коп., інфляційних в сумі 237 132 грн. 63 коп. згідно договору поставки товару № 218 від 06.10.05р.

Вказаним рішенням встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки товару № 218 від 06.10.2005 року, а саме, отримання  товару на загальну суму 2 766 856 грн. 64 коп., та непроведення оплати за товар, внаслідок чого утворився борг в сумі 2 766 856 грн. 64 коп.

Отже, рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2007 року у справі № 40/21 підтверджено наявність у Державного підприємства “Селидіввугілля” боргу перед позивачем в сумі 2 766 856,64 грн.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За відомостями позивача 15.06.07 р. відповідачем частково погашено 500 000,00 грн. основного боргу. Отже, станом на 01.12.2007 року та станом на 08.01.08 р. сума непогашеного основного боргу за договором поставки товару № 218 від 06.10.2005 року становить 2 266 856,64 грн.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2007 року у справі № 40/21 стосовно перерахування на користь позивача основного боргу за договором № 218 від 06.10.05 р. в повній сумі                      2 766 856 грн. 64 коп., в тому числі залишок суми - 2 266 856,64 грн., відповідачем до матеріалів справи не додано.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

 Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів погашення основного боргу в повному обсязі відповідачем до матеріалів справи не представлено, отже зобов”язання за договором поставки товару № 218 від 06.10.2005 року по оплаті за отриманий товар  є невиконаним.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором поставки товару № 218 від 06.10.2005 року за період з 01.01.2007 року по 08.01.2008 року призвело до подальшого  прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Позивачем на підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України, на суму основного боргу, враховуючи часткову сплату, нараховано  індекс інфляції за період 01.01.2007 року – 08.01.2008 р., що становить 303118,71 грн., 3% річних за період з 01.01.2007 року по 08.01.2008 року, що становить 76318,13 грн.

          Враховуючи, припущену неточність в розрахунку 3% річних, обґрунтованим є нарахування 3% річних в сумі 75 900,35 грн.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що суми 3% річних та індексу інфляції вже було стягнуто за рішенням суду від 23.03.2007 року, тому що рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2007 року у справі № 40/21 з відповідача на користь позивача було стягнуто 3 % річних та інфляційні за період з 21.06.2006 року по 31.12.2006 року; у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні, нараховані за інший період: з 01.01.2007 року по 08.01.2008 року.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача 75 900,35 грн. 3% річних, та 303 118,71 грн. інфляційних.

Судові  витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд, -

                                               В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” м. Київ до Державного підприємства “Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області про стягнення  303 118,71 грн. інфляційних, 76 318,13 грн. 3% річних.

Стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля” м.Селидове на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” м.Київ 75 900,35 грн. 3% річних, 303 118,71  грн. інфляційних, 3790,19 грн. витрат по сплаті державного мита,  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У залишку вимог відмовити.

Рішення оголошено в судовому засіданні 06.02.2008 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                         Дучал Н.М.                               

Вик. Вознева Н.В.

Надруковано 3 екземпляри:

1 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – у справу.