Рішення

від 04.02.2008 по справі 20-5/626

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/626

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" лютого 2008 р. справа № 20-5/626

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський шифер” (84302 Донецьк обл.., м. Краматорськ, вул. Привокзальна, 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЮВ” (99059 м. Севастополь,  вул. Гер. Сталінграду, б. 41, кв. 174)

про стягнення заборгованості в розмірі  42162,48  грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач: не з'явився;

Відповідач: не з'явився.

Суть спору:

Позивач, ТОВ „Краматорський шифер”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЮВ”, про стягнення  заборгованості за договором поставки № 80-Р від 30.10.2007 в розмірі 42162,48  грн., з яких: 41664,00 грн. –основна заборгованість, 419,72 грн. –пеня, 78,76 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  отриманого товару.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві та у довідці статистики (а.с. 49), ухвала про порушення провадження по справі була повернута на адресу суду поштовим відділенням у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

Представник позивача на оголошення вступної та резолютивної частини рішення не з'явився, проте звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.

Представнику позивача в судовому засіданні 17.01.2008 роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2007 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) був укладений договір поставки № 80-Р.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у визначені строки у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію у кількості, асортименті і за цінами вказаними у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.4 договору відповідач зобов'язаний оплачувати продукцію у наступному порядку: 20% попередня оплата, остаточний розрахунок  протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження.

На виконання умов договору позивач по видатковим накладним № 3698, 3699, 3701 від 05.11.2007 поставив відповідачу шифер на загальну суму 52080,00 грн., а відповідач, в свою чергу, продукцію прийняв, що підтверджується вищезгаданими накладними, а також довіреністю ЯОБ № 605982 від 05.11.2007, та частково оплатив отриману продукцію.   

Зобов'язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не в повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем   склала 41664,00 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України  за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами  договіру купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5.2 договору у випадку прострочення оплати поставленої продукції, Покупець сплачує Постачальнику  пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня,  за кожний день прострочення.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована  пеня в сумі 419,72 грн., яка підлягає стягненню.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням   3% річних.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає  78,76 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 42162,48  грн., з яких: 41664,00 грн. – основна заборгованість, 419,72 грн. –пеня, 78,76 грн. –3% річних.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 421,63 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЮВ” (99059 м. Севастополь,  вул. Гер. Сталінграду, б. 41, кв. 174,  код  ЄДРПОУ 20734460, п/р 26004301800 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський шифер” (84302 Донецьк обл.., м. Краматорськ, вул. Привокзальна, 2, код  ЄДРПОУ 32879254, п/р 26008301512227 у філії „Відділення Промінвестбанку у місті Краматорськ Донецької області” , МФО 334141) заборгованість в сумі  42162,48  грн., з яких: 41664,00 грн. –основна заборгованість, 419,72 грн. –пеня, 78,76 грн. –3% річних,   витрати по сплаті державного мита в сумі 421,62 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

07.02.2008

Розсилка:

1.          ТОВ „Краматорський шифер” (84302 Донецьк обл.., м. Краматорськ, вул. Привокзальна, 2)

2.          ТОВ „ВЮВ” (99059 м. Севастополь,  вул. Гер. Сталінграду, б. 41, кв. 174)

3.          Справа

4.          наряд