Постанова
від 29.01.2008 по справі 20/257/07
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/257/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.01.08                                                                                       Справа №20/257/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Зубкова Т.П.  , Яценко О.М.

при секретарі: Шерник О.В.,

за участю представників:

позивача: Дмитренко Ю.І., довіреність ВЕР № 028570 від 12.06.2007 р.;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: Гуляков Г.С., довіреність № 02/04-1 від 03.04.2007 р.;

відповідача-3: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Інтерсоюз», с. Роботіно Токмацького району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2007 р. у справі № 20/257/07

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», м. Донецьк

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКМ», м. Запоріжжя

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Інтерсоюз», с. Роботіно Токмацького району Запорізької області

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгівельна компанія «Інтерсоюз», м. Запоріжжя

про стягнення 2279335,43 грн.

Закрите акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»,                         м. Донецьк звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення за кредитним договором № 6.9-19 від 07.07.2006 р. простроченої заборгованості в сумі 2279335,43 грн., а саме: 2115271,30 грн. - основного боргу, 77209,32 грн. – відсотків за користування кредитом, 66374,81 грн. – штрафу за неналежне виконання зобов'язань по сплаті відсотків, 20480 грн. – заборгованості по сплаті адміністративної комісії.  

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2007 р. у справі                     № 20/257/07 (суддя Гандюкова Л.П.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача суму 2115271,30 грн. основного кредиту, суму 77209,32 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом станом на             26.04.2007 р., суму 66374,81 грн. штрафу, суму 20480 грн. заборгованості по сплаті адміністративної комісії,  22793,35 грн. витрат по сплаті державного мита та суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача простроченої заборгованості  за кредитним договором №6.9-19 від 07.07.2006 р. в сумі 2279335,43 грн., а саме: 2115271,30 грн. - основного боргу, 77209,32 грн. – відсотків за користування кредитом, 66374,81 грн. – штрафу за неналежне виконання зобов'язань по сплаті відсотків, 20480 грн. – заборгованості по сплаті адміністративної комісії.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Інтерсоюз» не погодилося з рішенням суду та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2007 р. у справі № 20/257/07 та відмовити в позові у повному обсязі. При цьому вважає, що суд не з'ясував фактичні обставини справи та допустив ряд помилок у застосуванні норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам. Вважає, що договори поруки, на які посилаються позивач та господарський суд першої інстанції, є недійсними, тому що поручителем не є фінансова установа а отже договори поруки було укладено з порушенням ст.ст. 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Також, зазначив, що господарський суд першої інстанції прийняв рішення в порушення  ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, а саме у відсутності  його представника, що позбавило права на захист та на правову допомогу, що встановлено ч.1 ст.59 Конституції України, та чим надано привілеї позивачу.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.2007 року у справі  № 20/257/07 апеляційний розгляд справи призначено на 29.01.2008 року.

21.01.2008 р. до Запорізького апеляційного господарського суду від Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Вказує, що при підписанні договору поруки, відповідач-2 засвідчив, що надання поруки за цим договором є безоплатною послугою, та, що укладення договору не є наданням відповідачем-2 фінансової послуги. Зазначає, що поручительство за зобов'язаннями по кредитному договору не може вважатись фінансовою послугою. Звертає увагу на те, що вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача-2 щодо неотримання позивачем ухвали господарського суду Запорізької області від 20.07.2007 р. у справі №20/257/07 та розгляду справи без участі позивача не відповідають дійсності. Зазначає, що позивач був присутній на обох судових засіданнях, що підтверджується матеріалами справи. Вказує, що відповідачі були належним чином попереджені про час і місце розгляду справи, але не з'явилися в судові засідання та не надали витребувані судом документи.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 103 від 29.01.2008 року справу № 20/257/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Яценко О.М.

Представники відповідача-1 та відповідача-3 в судове засідання не з'явилися, ухвалу суду від 25.12.2007 р. не виконали, про причини неявки не повідомили. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач-1 та відповідач-3 були попереджені належним чином. Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-3.

          В судовому засіданні 29.01.2008 року присутні представники сторін підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.

          За заявою присутніх представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

          По закінченні судового засідання, за згодою присутніх представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників позивача та відповідача-2, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

          

Закрите акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»,                         м. Донецьк звернулося з позовом про стягнення солідарно з відповідачів простроченої заборгованості за кредитним договором № 6.9-19 від 07.07.2006 р. в  розмірі 2279335,43 грн., в тому числі 2115271,30 грн. основного боргу, 77209,32 грн. відсотків за користування кредитом, 66374,81 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань по сплаті відсотків, 20480 грн. заборгованості по сплаті адміністративної комісії.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2007 р. у справі                     №20/257/07 позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКМ» м.Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Інтерсоюз» с.Роботино Токмакського району Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгівельна компанія «Інтерсоюз» м.Запоріжжя на користь Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» м.Донецьк  2115271 грн. 30 коп. основного кредиту, суму 77209 грн. 32 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом станом на 26.04.2007 р., суму 20480 грн. заборгованості по сплаті адміністративної комісії, суму 66374,81 грн. штрафу,  22793 грн. 35 коп. витрат на державне мито та суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Інтерсоюз»  звернулося з апеляційною скаргою про його скасування.

Заслухавши представників позивача та відповідача-2, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного:  

07.07.2006р. між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (надалі- банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКМ» (позичальник ) був укладений кредитний договір № 6.9-19, у відповідності до п.1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 2400000 грн., а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором.

Також, згідно  умов зазначеного договору  позичальник зобов'язаний:

п.п.7.2.1.,7.2.8. договору - щомісячно, не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 18% річних, а у випадках, передбачених статтею 7 кредитного договору - у збільшених розмірах;                

п.7.3.1. договору - сплатити  адміністративну комісію у розмірі 39680 грн. частинами в наступні строки: -19200,00 грн. - протягом п'яти календарних днів з дня укладення договору (сплачено); - 14080,00 грн. - в строк до 02.04.2007р. (не сплачено); - 6 400,00 грн. - в строк до 01.04.2008р.;

п.6.1. договору - повернути кредит в повному обсязі не пізніше 20.05.2009 р. у строки згідно графіку .          

П.14.5. кредитного договору передбачено, що  він набуває чинності з моменту його

підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим

договором  у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та відкрив відповідачу-1 позичковий рахунок та надав йому обумовлені договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується випискою операцій та оборотів за позичковим рахунком відповідача-1 за період з 07.07.2006 р. по 26.04.2007 р.,  та  яка міститься в матеріалах справи. Відповідач-1, починаючи з вересня 2006 року, жодного разу своєчасно не виконав прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитом та повернення кредиту у відповідності до встановленого графіку.

У зв”язку з виникненням у відповідача-1 простроченої заборгованості зі сплати основної суми та відсотків за користуванням кредиту, позивач погашав прострочену заборгованість за рахунок заставленого майна - грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку, шляхом здійснення договірного списання цих коштів, які були передані позивачу згідно з договорами застави в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором. Однак, станом на 27.02.2007 р. залишок на вказаному депозитному рахунку склав 10 грн., що підтверджується випискою по руху коштів на

рахунку, та фактично призвело до втрати одного з видів забезпечення за кредитним

договором.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору, кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитися як несприятлива подія: 1) несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно цього договору, у перелічений ним строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов'язків за цим договором та/або обов'язків за угодами про забезпечення; 2) будь-яка гарантія або запевнення, надані позичальником банку за цим договором або за будь-якою угодою про забезпечення, буде порушена позичальником (або його поручителем чи майновим поручителем) або виявиться недійсною; 3) кредит або його частина був використаний не за цільовим призначенням, визначеним цим договором; 4) забезпечення боргових зобов'язань за цим договором втрачене та/або, його умови погіршились, та/або воно не відповідає умовам надання кредиту за цим договором та/або умовам угод про забезпечення; 5) будь-яка ліцензія, дозвіл, свідоцтво, сертифікат чи інші документи, наявність яких у позичальника вимагається згідно чинного законодавства для проведення діяльності, що кредитується за цим договором, будуть анульовані, відкликані або змінені таким чином, що здійснення такої діяльності не може бути продовжене позичальником; 6) фінансова звітність та інша інформація, що була надана позичальником банку, виявилась недійсною та/або не може бути перевірена внаслідок порушень позичальником правил ведення такої звітності згідно з чинним законодавством України; 7) фінансовий стан позичальника погіршиться таким чином, що поставить під сумнів можливість належного виконання ним взятих на себе зобов'язань згідно цього договору; 8) порушення судом правил про банкрутство позичальника, прийняття рішення про його ліквідацію або реорганізацію, або наявність інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.   

Оскільки, позичальник не сплатив суму, що належала до сплати у передбачений строк; фінансовий стан позичальника погіршився таким чином, що поставив під сумнів можливість належного виконання ним  взятих на себе зобов'язань згідно цього договору (про погіршення фінансового стану свідчить, зокрема, витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна), а тому за умовами п.5.1. кредитного договору  у позичальника виникла несприятлива подія.

У відповідності до п.5.4 кредитного договору у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на п.6.1 цього договору (зобов'язання повернути кредит в повному обсязі не пізніше 20.05.2009 р.), виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно цього договору, в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

За матеріалами справи, 07.03.2007 р. позивач направив відповідачу-1 повідомлення №023/056/119 про дострокове повернення кредиту разом з нарахованими процентами та сплатою штрафних санкцій, яке  отримано відповідачем-1 19.03.2007р. (повідомлення про вручення №8679830). Однак, відповідач-1, в порушення п.5.4 кредитного договору, зазначену вимогу позивача у встановлений строк не виконав.

Стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором №6.9-19 від 07.07.2006 р. в сумі 2115271,30 грн. – основного боргу, 77209,32 грн. – відсотків за користування кредитом, 66374,81 грн. – штрафи за неналежне виконання зобов'язань по сплаті відсотків, 20480 грн. – заборгованості по сплаті адміністративної комісії, було предметом судового розгляду в господарському суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується  з висновком господарського суду Запорізької області про задоволення позовних вимог, виходячи з нижчевикладеного:

Як вже зазначалося, 07.07.2006 р. між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк»  та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКМ» був укладений кредитний договір  за  № 6.9-19.

Пунктом 3.1.8. кредитного договору передбачено укладення між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгівельна компанія «Інтерсоюз» угоди про забезпечення – договору поруки в забезпечення виконання боргових зобов'язань за   кредитним договором.

Пунктом 3.1.9. цього ж  договору сторони обумовили укладення між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Інтерсоюз»  угоди про забезпечення – договору поруки в забезпечення виконання боргових зобов'язань за  кредитним договором.

На виконання  цих умов цього кредитного договору, 07.07.2006 р. між Закритим акціонерним товариство «Перший Український Міжнародний банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгівельна компанія «Інтерсоюз» (поручитель та відповідач-3) укладено договір поруки № 6.9-19/П-1, відповідно до п.1.1. якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником (ТОВ «ЛКМ») зобов'язань, вказаних в п.2 цього договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. У відповідності до п.1.2.-1.3.  поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, а разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Також, 07.07.2006 р. між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Інтерсоюз» (поручитель та відповідач-2) укладено договір поруки  №6.9-19/П-2, який має аналогічний з вищезазначеним договором поруки зміст щодо предмету договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 цього ж кодексу також передбачено, що у разі порушення боржником  зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.п. 3.1. та п.п.3.2.  зазначених договорів поруки, у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу кредитора в валюті зобов'язання в повному обсязі в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем на адреси відповідача-2 та відповідача-3 26.03.2007р. були направлені вимоги за  №023/077/119 та №.023/076/119 про погашення невиконаних зобов'язань, забезпечених  поручительством, відповідно до яких позивач вимагав у триденний термін з моменту отримання цього повідомлення, виконати, як поручителів, за Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКМ» порушені перед позивачем зобов'язання по поверненню грошових коштів, в тому числі основної, суми кредиту, відсотки за користування кредитом за період з 26.02.2007 р. по 26.03.2007 р., прострочену заборгованість по нарахованим відсоткам, штраф за порушення строків оплати боргових зобов'язань.

Однак, а ні відповідач-1 доказів належного виконання договірних зобов'язань та погашення заявленої до стягнення суми заборгованості по поверненню коштів, отриманих за кредитним договором, по відсотках за користування кредитом, адміністративної комісії, ані відповідач-2, а ні відповідач-3 доказів належного виконання зобов'язань за договорами поруки  ні  господарському суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надали. Розрахунок заборгованості відповідає умовам договору та письмовим доказам, які надані позивачем і містяться у матеріалах справи.

Отже, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів основного боргу по поверненню наданого кредиту станом на 26.04.07 р. в сумі 2115271,30 грн., заборгованості  по відсоткам за користуванням кредитом за період з 25.01.07р. по 25.04.07р., а також заборгованості по сплаті адміністративної комісії в сумі 20480 грн. є обґрунтованими.

Колегія суддів також вважає правомірним висновок господарського суду щодо стягнення солідарно з відповідачів 66374,81 грн. штрафу за невиконання зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом та сплаті основної суми кредиту враховуючи наступне:

Статтею 610 Цивільного кодекс України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання  (неналежне виконання).

Статтею 611 цього ж кодексу також передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення  зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п.12.1. кредитного договору, у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань, позичальник за кожен випадок порушення будь-якого з боргових зобов'язань зобов'язаний сплатити на користь банка штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми порушеного боргового зобов'язання у строк не пізніше наступного дня за днем, який відповідно до умов цього Договору встановлює строк виконання боргового зобов'язання, що було порушене.

Пунктом 2.1.1.6 договорів поруки № 6.9 – 19/П-1 та № 6.9-19/П-2, порукою за цими договорами забезпечується виконання, зокрема, зобов'язання боржника перед кредитором у випадках, передбачених кредитним договором, повернути кредит та здійснити оплату за кредит достроково або в інші строки, передбачені кредитним договором, а також здійснити інші платежі, передбачені кредитним договором.

Штраф за неналежне виконання зобов'язань по погашенню відсотків за користування кредитом в сумі 2916,67 грн. за період з 25.01.2007 р. по 26.04.2007р. та штраф за неналежне виконання зобов'язань по сплаті основної суми кредиту за прострочені відсотки в сумі 63458,14 грн., всього суми 66374,81 грн., розрахований позивачем вірно, а отже підлягає стягненню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним:

Так, заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо посилання в обґрунтування задоволення позовних вимог на договори поруки, оскільки вважає ці договори недійсними, тому що поручителем не є фінансова установа.

Колегія суддів вважає помилковим таке ствердження  заявника апеляційної скарги, враховуючи нижчезазначене:

Згідно приписів ст.2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», цей Закон регулює відносини,  що виникають між  учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм  законів України, які встановлюють особливості їх діяльності. Положення цього Закону не поширюються на діяльність в Україні фінансових  установ, які  мають статус міжурядових міжнародних організацій, діяльність Державного казначейства України та державних цільових фондів.

П.п.5 п.1 ст.1 цього ж Закону визначено, що під поняттям фінансової послуги розуміються операції з фінансовими активами, що здійснюються  в  інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством,  і за  рахунок  залучених від інших осіб фінансових активів,  з метою отримання прибутку або  збереження  реальної  вартості  фінансових активів.

Відповідно до п.п. 6 п.1 ст.1 цього ж Закону, ринки фінансових послуг  це сфера  діяльності учасників ринків фінансових послуг з  метою  надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках   банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Згідно п.п. 7 п.1 ст.1 цього ж Закону, учасники ринків фінансових послуг є  юридичні  особи  та фізичні особи - суб'єкти підприємницької  діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

Окрім того, у відповідності до приписів ст. 4 того ж Закону, фінансовими послугами вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення  фінансових  активів із зобов'язанням  щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції,  які відповідають критеріям,  визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.

Відтак, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює, правові засади у сфері надання фінансових послуг лише фінансовими установами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, в тому числі надання гарантій та поручительств. Отже, лише поручительство, що надається фінансовою установою, в контексті названого Закону, є фінансовою послугою, при цьому положення названого Закону не поширюється на інших суб'єктів господарської діяльності в інших господарських відносинах.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Інтерсоюз»  та Товариство з обмеженою відповідальністю “Аграрно-торговельна компанія “Інтерсоюз” не є фінансовими установам. Видом діяльності ТОВ “Аграрно-виробниче підприємство “Інтерсоюз” є вирощування зернових та технічних культур,  а видом діяльності ТОВ “Аграрно-торгівельна компанія “Інтерсоюз” є  оптова торгівля хімічними продуктами.

Проте, суттю оспорюваних  відповідачем-2  договорів поруки є поручительство в якості  забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором, що випливають  з кредитного договору та про що фактично  йде мова і в самих договорах поруки.

До того ж, ч. 4 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими      установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів,  що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Таким державним органом, зокрема, є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, що є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, якій доручено забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації Закону.

Вказана комісія розпорядженням № 5555 від 31.03.2006 р. постановила, що юридичні особи-суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають послуги з надання коштів у позику та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства.

Окрім того, у відповідності до Прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», 28 серпня 2001 року Кабінетом Міністрів України разом з Національним банком України прийнято постанову  №1124 «Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей», в якій встановлено перелік видів діяльності, яка ведеться організаціями, що не є фінансовими установами. До цього переліку віднесені, в тому числі, позики, фінансові гарантії та поручительства.

До того ж, листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва  за № 2-221/1528 від 19.03.2002 р., роз'яснено: «якщо  в договорі  поруки  не  передбачено винагороду,  то така послуга не може  вважатися фінансовою послугою, тому що не виконується умова прибутковості, який є однією із ознак фінансових послуг, як це вказано в п.5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»».

Враховуючи вищенаведене, відсутність у відповідача-2 та відповідача-3 такого виключного виду діяльності як надання фінансових послуг, а також відсутність у  них на надання фінансових послуг не може бути перешкодою для укладання договорів поруки, та не може бути підставою для визнання таких  договорів   поруки недійсними.

Також, коло угод, які вправі укладати господарюючі суб'єкти, не визначаються якимось вичерпним переліком і не обмежуються лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності. Отже, підприємства та організації можуть укладати і різноманітні угоди,  які є похідними та супутніми  їх основній діяльності і випливають з цієї  діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим ствердження заявника апеляційної скарги про те, що порука є фінансовою послугою, яка може надаватися лише фінансовими та кредитними установами.

До того ж, п.5.1.3. договорів поруки за  № 6.9.-19/П-1 та  № 6.9-19/П-2  від 07.07.2006р.  зазначено наступне: “підписання цього договору не є наданням поручителем фінансової послуги та не потребує отримання відповідних дозволів (ліцензій, погоджень тощо), необхідність отримання яких передбачена чинним законодавством України для надання фінансових послуг. Поручитель цим свідчить кредитору, що між поручителем і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКМ» відсутні будь-які угоди, що передбачають отримання поручителя від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКМ» винагороди (прибутку) чи інших вигод у будь-якій формі за надання поруки за цим договором”.

Таким чином, при підписанні договору поруки, відповідач-2 та відповідач-3  засвідчили, що надання поруки за цими договорами поруки є безоплатною послугою та укладення з позивачем договорів поруки не є наданням відповідачем-2 та відповідачем-3 фінансової послуги.

На підставі вищевказаного, поручительство відповідача-2 та відповідача-3, що випливає з договорів поруки за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКМ» по кредитному договору № 6.9-19 від 07.07.2006 р. не може вважатися фінансовою послугою.

Посилання заявника апеляційної скарги щодо неотримання позивачем ухвали господарського суду Запорізької області про відкладення розгляду справи № 20/257/07 на 20.07.2007 р. та розглядання судом справи без участі позивача не відповідають дійсності. Представник позивача був присутній на обох судових засіданнях, про що свідчать матеріали справи.

Відповідач-2  клопотанням  від 04.07.2007р. за вих. №04-07/07-2  просив  відкласти розгляд справи, призначений  на 05.07.2007, у зв”язку із участю представника  у судовому засіданні Вищого адміністративного суду України ( арк. справи 95).

Ухвалою від 05.07.2007р. у справі  №20/257/07, у  зв”язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів  та клопотанням  відповідача-2, а також неподанням витребуваних доказів  розгляд справи господарським судом першої інстанції відкладався до 20.07.2007р. 10 год.00хв.  Зазначена ухвала відправлена сторонам 10.07.2007р. за їх юридичними адресами, зазначеними  в матеріалах справи (в позовній заяві,  кредитному договорі, договорах поруки, Статуті позивача, довідці Головного межрегіонального управління статистики у м. Києві від 14.06.2007р. тощо). Зазначена ухвала не була  поштою повернута  до суду.

Представники відповідачів не з”явилися в  судове засідання 20.07.2007р. та не повідомили господарський суд  про   причини неявки.

Згідно ст.69 Господарського процесуального кодексу   України  спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових  випадках голова господарського суду чи заступник голови мають право продовжити строк вирішення спору, але не більше як на один місяць. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлений ч.1  цієї статті. Про продовження строку вирішення спору виноситься ухвала.

Як свідчать матеріали справи ухвалою   голови господарського суду першої інстанції  від 08.07.2007р. строк вирішення спору  у справі №20/257/07 продовжено на один місяць - до 09.08.2007р.

Оскільки  ухвалою  господарського суду від 05.07.2007р. сторони були повідомлені   належним чином про відкладення судового засідання по справі  №20/257/07   на  20.07.2007р. та від  відповідачів не надійшли  клопотання про неможливість явки в  судове засідання 20.07.2007р.  чи його відкладення, та враховуючи  можливість розгляду спору за відсутності відзивів та витребуваних документів, господарський суд першої інстанції правомірно розглянув  цей спір у відповідності до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України  у відсутності представників відповідачів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Інтерсоюз» не підлягає задоволенню.

Судові витрати за позовом (державне мито в сумі 22793,35 грн. та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відносяться на відповідачів, а державне мито за апеляційною скаргою у розмірі 11396,68 грн.  - на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.  99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу  України, Запорізький  апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

        Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Інтерсоюз», с. Роботіно Токмацького району Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2007 р. у справі № 20/257/07 – без змін.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 05.02.2008 року.

  

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Зубкова Т.П.  Яценко О.М.

СудЗапорізький апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення29.01.2008
Оприлюднено14.02.2008
Номер документу1355625
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —20/257/07

Постанова від 29.01.2008

Господарське

Запорізький апеляційний господарський суд

Кагітіна Л.П.

Постанова від 05.12.2007

Господарське

Вищий господарський суд України

Мележик Н.І.

Ухвала від 05.11.2007

Господарське

Вищий господарський суд України

Мележик Н.І.

Рішення від 20.07.2007

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Гандюкова Л.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні