Рішення

від 14.09.2006 по справі 53/169-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2006 р.                                                           

Справа № 53/169-06

вх.

№ 7385/3-53

Суддя

господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі

судового засідання Альошин В.В.

за участю

представників сторін:

позивача -

Кривошеєнко О.Ю. за дов. від 15.03.2006 року

відповідача

- не з'явився

1-ї 3-ї

особи - Поддашкіна О.Ю. дов. від 03.06.2006 року

2-ї 3-ї

особи - не з'явився

3-ї 3-ї

особи - не з'явився

розглянувши

справу за позовом ТОВ "Інтертранслогістик", м. Харків 

до  СПДФО ОСОБА_1,, м. Харків 3-я особа ТОВ

"КОНЕКС, ЛТД"м. Х-в

СПДФО

ОСОБА_2, м.Харків

                  СПДФО ОСОБА_3, м. Харків

про визнання

недійсними актів виконаних робіт та договорів-заявок

ВСТАНОВИВ:

Розглядається

вимога про визнання недійсними актів виконаних робіт № НОМЕР_1 від 30.06.2005

року, № НОМЕР_2 від 30.09.2005 року, № НОМЕР_3 від 31.10.2005 року та № НОМЕР_4

від 30.11.2005 року на загальну суму 4691,00 грн. також позивач просить

стягнути з відповідача судові витрати.

Представник 1-ї

3-ї особи 20.07.2006 року надав до суду письмові пояснення в яких підтримує

позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Позивач

14.08.2006 року надав до суду заяву про уточнення позовних вимог в якому

фактично збільшив позовні вимоги та просить визнати недійсними акти виконаних

робіт № НОМЕР_1 від 30.06.2005 року, № НОМЕР_2 від 30.09.2005 року, № НОМЕР_3

від 31.10.2005 року та № НОМЕР_4 від 30.11.2005 року та визнати недійсними

договори - заявки № НОМЕР_5 від 01.06.2005 року, № НОМЕР_2 від 01.09.2005 року

та № НОМЕР_6 від 01.10.2005 року які укладені між позивачем та відповідачем по

справі.

Відповідно до

ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття судового рішення змінити

підстави або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від

позову або зменшити розмір позовних вимог, тому надані позивачем уточнення

позовних вимог прийняті господарським судом.

Позивач в

судовому засіданні підтримує заявлені вимоги в повному обсязі.

Представники

2-ї та 3-ї третіх осіб  06.09.2006 року

надали до суду письмові поясненя в яких підтримують позовні вимоги позивача в

повному обсязі.

Представник

відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані

судом документи не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений,

про причини неявки суду не повідомив.

Представник

першої третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не

заперечує.

Представники

2-ї та 3-ї третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце

слухання справи були повідомлені, про причини неявки суду не повідомили, у

зв'язку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними

матеріалами усправі.

Суд вислухавши

пояснення представників позивача таа 1-ї 3-ї особи, дослідивши надані суду

документи, встановив наступне.

Між СПД ФО

ОСОБА_1 та ТОВ „Інтертранслогістик" були укладені договори - заявки №

НОМЕР_10, № ОСОБА_9, № НОМЕР_5, № НОМЕР_8, № НОМЕР_7, № НОМЕР_2, № НОМЕР_6.

Згідно п. 1.1.,

2.2.1. зазначених договорів до зобов'язань відповідача у справі було віднесено

виконання певного обсягу робіт, а саме: здійснення розрахунків провізної плати,

розшук та слідкування вагонів та контейнерів, підготовка рахунків - фактур та

актів виконаних робіт для вантажовласників замовника.

Однак згідно

акту звіряння взаєморозрахунків станом на 04.04.2006 року (в редакції позивача)

заборгованість ТОВ „Інтертранслогістик" перед СПД ФО ОСОБА_1 складає

725.00 грн., тобто саме у цій частині відповідач фактично виконав умови

договору.

Обсяг робіт,

зазначений у актах № НОМЕР_1 від 30.06.2005 року, № НОМЕР_2 від 30.09.2005

року, № НОМЕР_11 від 31.10.2005 року та № НОМЕР_4 від 30.11.2005 року був

фактично виконаний для позивача не відповідачем у справі - СПД ФО ОСОБА_1, а

іншими підприємствами та підприємцями та не відомо, яким чином саме цей обсяг робіт

вказав приватний підприємець у вищенаведених актах.

За послуги,

сплату за які ТОВ „Інтертранслогістик" не може виконати на підставі

зазначених актів виконаних робіт, позивач вже сплатив безпосереднім виконавцям

робіт, що повністю підтверджено документами, доданими до позовної заяви, а саме

- договорами, актами виконаних робіт та актами звіряння взаєморозрахунків з

іншими підприємствами - ТОВ фірма «КОНЕКС.ЛТД», СПД ФО ОСОБА_2 та СПД ФО

ОСОБА_3

За своєю

юридичною природою договір, укладений між позивачем та відповідачем є договором

доручення. Згідно ст. 1000 Цивільного Кодексу України за договором доручення

одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої

сторони (довірителя) певні юридичні дії. Згідно ст. 1002 Цивільного Кодексу

України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором

доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1003

Цивільного Кодексу України чітко регламентує, що у договорі доручення мають

бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які

належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та

здійсненними.

Розділ 2

договору, укладеного між позивачем та відповідачем у справі чітко регламентує

певний обсяг дій, що належало виконати відповідачу у справі за договором,

укладеним між сторонами. Але документально встановлено, що фактично дії, обсяг

яких чітко визначено договорами відповідач не виконав, а виконали інші особи.

Стаття 1004

Цивільного Кодексу України визначає, що повірений зобов'язаний вчиняти дії

відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від

змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг

попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на

свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені

відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Крім того за

змістом статті 1005 Цивільного Кодексу України повірений повинен виконати дане

йому доручення особисто.

Повірений має

право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це

передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з

метою охорони інтересів довірителя. Але документами, доданими до позовної заяви

встановлено, що фактично відповідач у справі дане йому доручення у обсягу, що

встановлено договорами, особисто не виконав, що у повному обсязі встановлено,

зокрема актами виконаних робіт.

За таких

обставин акти виконаних робіт № НОМЕР_1 від 30.06.2005 року, № НОМЕР_2 від

30.09.2005 року, № НОМЕР_11 від 31.10.2005 року та № НОМЕР_4 від 30.11.2005

року є у розумінні Цивільного законодавства України нечинними, оскільки роботи,

які вказані у зазначених актах виконаних робіт відповідачем фактично

виконувалися не безпосередньо відповідачем у справі, а іншими підприємствами та

підприємцями.

За змістом

статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний

характер.

Таким чином, за

фактично виконані за договором роботи позивач не повинен сплачувати двічі, та ще

й не фактичному виконавцю робіт.

За загальним

змістом цивільного законодавства України, право на стягнення грошових коштів за

цивільно-правовою угодою, сторона набуває лише за умови фактичного та належного

виконання всього обсягу робіт за договором, якщо інше не встановлено договором.

Договорами, укладеними між позивачем та відповідачем у справі передбачено

сплату лише за фактично виконаний обсяг робіт.

Обсяг робіт, що

фактично не був виконаний позивачем у справі складається з факту виконання

певного обсягу робіт іншими особами, а не відповідачем у справі, у повному

обсязі підтверджується зазначеними вище та доданими до даного позову доказами.

Отже акти

виконаних робіт № НОМЕР_1 від 30.06.2005 року, № НОМЕР_2 від 30.09.2005 року, №

НОМЕР_11 від 31.10.2005 року та № НОМЕР_4 від 30.11.2005 року не відповідають

приписам ст. ст. 1000 - 1005 Цивільного Кодексу України та підлягають визнанню

недійсними.

Згідно ч.1

ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно ч.5 ст.203 ЦК

України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,

що обумовлені ним.

Відповідно до

ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не

встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності

до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК

України.

У даному

випадку зміст правочину, а саме договорів-заявок  №НОМЕР_5 від 01.06.2005 року,№НОМЕР_2 від

01.09.2005 року, №НОМЕР_6 від 01.10.2005 року суперечить ст.1000-1005 ЦК

України.

Згідно ч.3

ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але

одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на

підставах , встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом

недійсним.

Враховуючи, що

позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами,

суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до

статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі

задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на

інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони,

пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти

на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 170,00 грн. та

витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118

грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі

наведеного та керуючись ст. ст. 203, 215, 1000-1005 Цивільного Кодексу України,

ст. ст. 55, 61 Конституції України, ст. ст. 1, 12, 22, 33, 44-49, 75, 82-85

Господарського процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги

задовольнити.

Визнати

договори-заявки №НОМЕР_5 від 01.06.2005 року,№НОМЕР_2 від 01.09.2005 року,

№НОМЕР_6 від 01.10.2005 року та акти 

виконаних робіт № НОМЕР_1 від 30.06.2005 року,  № НОМЕР_2 від 30.09.2005 року, № НОМЕР_11 від

31.10.2005 року та № НОМЕР_4 від 30.11.2005 року на загальну суму 4691,00 грн.,

підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик» (м.

Харків, 61099, вул. Рибалко, 37, к.10. Код 31827404, р/р 2600240538600-1 в від.

№ 2 ХГРУ „ПриватБанк", МФО 351533) та Суб'єктом підприємницької діяльності

фізичною особою ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, поштова адреса:

АДРЕСА_2,  Код НОМЕР_12) недійсними.

Стягнути з

Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (Юридична адреса:

АДРЕСА_1, Поштова адреса: АДРЕСА_2,  Код

НОМЕР_12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

«Інтертранслогістик» (м. Харків, 61099, вул. Рибалко, 37, к.10. Код 31827404,

р/р 2600240538600-1 в від. № 2 ХГРУ „ПриватБанк", МФО 351533) 170,00 грн.

державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення

судового процесу.

Наказ видати

після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           

Прохоров С.А.