Рішення

від 05.02.2008 по справі 12/15пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/15пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.02.08 р.                                                                               Справа № 12/15пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача  - Федоровський Л.І. за доруч.          

від відповідача -  Жидкова В.М. за доруч.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” м. Дніпропетровськ

до Виконавчого комітету Добропільської  ради м. Добропілля

про визнання права власності

СУТЬ СПОРУ

  Закрите акціонерного товариство комерційного банку “ПриватБанк” м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду з позовною заявою

до Виконавчого комітету Добропільської  ради м. Добропілля про визнання права власності на переплановане та реконструйоване приміщення відділення ПриватБанку, за адресою вул. Леніна , буд.15, загальною площею 63,5 кв.м.

 В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ним було зроблено перепланування та реконструкцію нежитлового приміщення, ст. 376 ЦК України.

 Відповідач проти задоволення позову не заперечував.

  Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

  14.01.2002 року між малим підприємством “КЕНТАВР” (продавець) та позивачем ( покупець)  підписано договір купівлі-продажу вбудованого приміщення магазину , згідно якого продавець продав, а покупець купив вбудоване приміщення  магазину, що знаходиться в будинку № 15 по вул. Леніна у місті Білицькому Донецької області площею 64,8  кв.м.

  Право власності на вказане вище приміщення зареєстровано за позивачем, що підтверджується реєстраційним  посвідченням , виданого начальником бюро технічної інвентаризації 22.01.2002 року.

     26.08.2005 року між позивачем,  як орендарем,  та  Білицькою міською радою, як орендодавцем,  підписано договір оренди земельної  ділянки, згідно

якого позивач  отримав в тимчасове платне користування  земельну ділянку  площею 0,0049 га.  строком на три роки. Вказаний договір підписано на підставі рішення Білицької міської Ради за № !У/19-6 від 03.06.2005 року “ Про передачу в оренду земельної ділянки ЗАТ комерційний банк “ПриватБанк”.

  Згідно пояснень позивача,  під час користування приміщення,  позивачем   зроблено реконструкцію та перепланування приміщення.

   Відповідно до висновку ДП “Експертно-технічний центр” ПП “Інноваційна науково-технічна експертна компанія” ( Ліцензія серія АВ № 119310)  про технічний стан несучих конструкцій вбудованого нежитлового приміщення  № 7 після перепланування та реконструкції розташованого за адресою м.Білицьке вул.Леніна, 15,    реконструкція та перепланування вбудованого нежитлового приміщення  № 7 виконано без порушень норм архітектурного проектування та технології виробництва будівельно-монтажних  робіт. Вбудоване нежитлове приміщення – банк відповідає вимогам діючого нормативно-технічної документації в області архітектурного проектування та може бути введено в експлуатацію.

     Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ( майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

    Стаття 317 ЦК України закріплює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

     Стаття 319 ЦК України встановлює, що власник користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

     Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

     Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

     Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

      Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше  прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

     Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

    Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

     На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

     Суду не надано документів, які підтверджують, що визнання права власності на нерухоме майно самочинно збудоване позивачем порушує  чиї-небудь права.

      З огляду на вищевикладене,  позовні вимоги позивача є такими,  що підлягають задоволенню

     Судові витрати покласти на позивача,  так як саме з його вини виник спір.

      На підставі ст. 376 ЦК України та керуючись  ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                  ВИІШИВ

       Позов задовольнити

       Визнати за Закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Донецьке регіональне управління” закритого акціонерного товариства комерційний  банк “ПриватБанк” право власності на переплановане та реконструйоване приміщення відділення ПриватБанк” право власності на переплановане та реконструйоване приміщення  відділення ПриватБанку за адресою:   м. Білицьке,  вул. Леніна, буд.15 загальною площею 63,5 кв.м.

Суддя                                                                         Склярук О.І.