18/126
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"25" січня 2011 р.Справа № 18/126
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/126
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Компанія"РАЙЗ", м. Київ
до відповідача: Фермерського господарства "Вершина", Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Лозувата
про стягнення 15 653,78 грн.
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Компанія"РАЙЗ" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фермерського господарства "Вершина" заборгованості в розмірі 15 653,78 грн., з якої: 4 100,20 грн. простроченого боргу за отриманий товар, 2 123,12 грн. відсотки за неправомірне користування коштами та 9 430,46 грн. збитків.
Додатковими поясненнями від 21.01.2011 р. позивач уточнив свої вимоги та просить стягнути з відповідача 15 653,78 грн. боргу, з якого: 4 840,94 грн. сума основного боргу (курсова різниця), 2 825,73 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 7 409,37 грн. збитки та 577,74 грн. пені (а.с. 77-81).
Відповідачем відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не подано, уповноваженого представника для участі в судовому засіданнях по справі не забезпечено.
Поштові направлення по справі повернуто до господарського суду з відміткою органу поштового зв'язку "За зазначеною адресою не проживає". Поміж тим, господарський суд вжив всіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення засідань суду, оскільки процесуальні документи по справі надсилались на адресу відповідача, зазначену у позові та за якою його зареєстровано в ЄДРПОУ (а.с. 49-50).
До повноважень господарського суду не входить здійснення дій з розшуку сторін під час розгляду справи.
Представник позивача в судове засідання 25.01.2011 р. не з'явився, хоча повідомлений про його проведення. Будь-які клопотання позивача з приводу неможливості явки в судове засідання до суду не надходили.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд розглядає справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі документами.
Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази та наведенні пояснення, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно до укладеного 29.02.2008 р. договору поставки на умовах товарного кредиту №8253006/19 між сторонами виникли зобов'язання, в силу яких позивач, як Постачальник, зобов'язався поставити відповідачу, як Покупцю, а останній - прийняти і оплатити, продукцію виробничо-технічного призначення (Товар) (а.с. 13-15).
Крім сплати основного платежу - вартості отриманого Товару, відповідач зобов'язався сплатити позивачеві відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
За умовами договору строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання Товару, та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються Покупцем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу (п. 2.7. договору). Розмір процентів, які Покупець сплачує на користь Постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється на рівні 12,4 відсотка річних від вартості Товару, отриманого Покупцем на умовах товарного кредиту, якщо інакший розмір процентів не встановлений в додатку №1а до договору.
Додатком №1а до договору сторони визначили найменування та вартість товару, що поставляється на умовах відстрочення платежу, дату оплати та розмір і строк нарахування процентів на відповідну партію Товару (а.с. 16).
Узгоджений в договорі порядок розрахунків передбачає, що сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини) (п. 2.2. договору).
Покупець проводить оплату вартості (ціни) Товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, обрахованої відповідно до положень п. 2.2. договору, на банківський рахунок Постачальника (п. 2.3. договору).
За п. 2.12. договору у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по договору, Постачальник має право провести зарахування коштів у наступному порядку: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, в другу чергу – в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та штрафу, залишок суми зараховується в рахунок оплати вартості Товару. В решті випадків кошти зараховуються наступним чином: в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих процентів за користування товарним кредитом, строк оплати яких настав та прострочених з оплатою; в другу чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) Товару; в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами, в четверту чергу - в рахунок сплати штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем отримано Товар на загальну суму 66 139,39 грн.
Вказану поставку Товару оформлено видатковими накладними № ВН-10019-00404 від 31.03.2008 р., ВН-10019-0291 від 22.04.2008 р., ВН-10019-0471 від 06.05.2008 р. (а.с. 17-19). Отримання Товару здійснено особою, уповноваженою на відповідні дії з боку відповідача за довіреностями № 516265 від 31.03.2008 р., № 516263 від 22.04.2008 р., № 0718714 від 06.05.2008 р. (а.с. 20-21).
Водночас, керуючись п. 2.2. договору, позивачем здійснено нарахування курсової різниці на вартість отриманого Товару в розмірі 4 950,06 грн. (а.с. 78).
Крім того, відповідно до здійсненої поставки позивачем нараховані відсотки за користування товарним кредитом, загальний розмір яких склав 1 693,14 грн. (а.с. 78).
Відтак, загальна сума, яка підлягала сплаті відповідачем згідно договору поставки №8253006/19 від 29.02.2008 р., становить 72 782,59 грн.
Поміж тим, за повідомленням позивача, відповідачем всього сплачено 67 941,65 грн., що підтверджується виписками по банківським рахункам (а.с. 25-30).
За розрахунком позивача та з урахуванням здійснених ним зарахувань коштів, заборгованість відповідача за поставлений товар склала 4 840,94 грн.
Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондує статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання, яке виникає в т.ч. з договорів, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
В силу приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець за договором купівлі-продажу зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Враховуючи викладене, відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем вартості Товару з урахуванням курсової різниці та нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 840,94 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, частина 3 статті 692 Цивільного кодексу України надає продавцеві право у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами
Відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Стаття 536 Цивільного кодексу України не встановлює розміру процентів за користування чужими грошовими коштами. Згідно з частиною 2 названої норми, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Сторонами в п. 7.5. договору поставки № 8253006/19 від 29.02.2008 р. встановлено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості Товару та сплаті відсотків, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.
Таким чином, за обставин прострочення відповідачем оплати вартості Товару, є правомірним нарахування позивачем відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 825,73 грн. за період з 09.12.2008 р. по 10.01.2011 р. на суму простроченого платежу 4 840,94 грн. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положеннями статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Під неустойкою розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; різновидами неустойки є штраф і пеня (ст. 549 Цивільного кодексу України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, за вимогами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторонами в п. 7.3. договору поставки № 8253006/19 від 29.02.2008 р. встановлено відповідальність Покупця за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором по оплаті у встановлені терміни вартості (ціни) Товару у вигляді пені в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Згідно з п. 7.6. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань по цьому договору припиняється в день виконання стороною зобов'язання, забезпеченого санкцією.
За даних обставин, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати повної вартості Товару, вимога позивача про стягнення пені в розмірі 577,74 грн. за період з 09.12.2008 р. по 08.06.2009 р. на суму боргу 4 840,94 грн. підлягає задоволенню.
Крім зазначеного вище виду забезпечення виконання зобов'язання, боржник у разі порушення зобов'язання повинен відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Приписи частини 5 статті 225 Господарського кодексу України, наділяючи сторін правом заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та цим самим звільняючи від обов'язку доказування розміру збитків, не звільняють кредитора від обов'язку доказування завдання йому збитків, як умови права на їх відшкодування.
Аналіз статей 22, 623 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України свідчить, що за своїм змістом відшкодування збитків передбачає поновлення майнового стану кредитора, що потерпів через допущене боржником порушення зобов'язання, та, як правило, не є спрямованим на отримання кредитором прибутку в результаті відшкодування збитків.
Слід зазначити, що неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Кредитор повинен не тільки точно вказати розмір збитків, але і підтвердити їх заподіяння документально.
Поміж тим, позивач, заявляючи до стягнення з відповідача збитки у вигляді неодержаних доходів в розмірі, визначеному п. 7.4. договору, не доводить факту їх заподіяння жодним доказом.
За даних обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 409,37 грн. збитків задоволенню не підлягають з підстав їх недоведеності.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Райз" підлягають частковому задоволенню на суму 8 244,41 грн., з якої: 4 840,94 грн. сума основного боргу (курсова різниця), 2 825,73 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами та 577, 74 грн. пені. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 409,37 грн. збитків господарський суд відмовляє.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фермерського господарства "Вершина" (26441, Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Лозувата, ідентифікаційний код 31518400, відомості про рахунки відсутні) на користь публічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" (03680, м. Київ, вул. Заболотного, 152, ідентифікаційний код 13980201, р/р 26003070016675 в ВАТ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313) заборгованість в сумі 8 244,41 грн., з якої: 4 840,94 грн. сума основного боргу (курсова різниця), 2 825,73 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами та 577, 74 грн. пені, а також 82,44 грн. державного мита та 124,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 409,37 грн. збитків відмовити.
Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В. Тимошевська
Повне рішення складено 27.01.2011 р.
Суд | Господарський суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2011 |
Оприлюднено | 01.02.2011 |
Номер документу | 13567260 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні