Рішення

від 17.01.2011 по справі 27/107-10-3839

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/107-10-3839

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2011 р.Справа  № 27/107-10-3839

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Строчковський О.М. (представник діючий за довіреністю);

від відповідачів: 1. - не з'явились;

                              2. - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Ізмаїльський винзавод";         

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий резерв";       

                             2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Максимум"

про  стягнення 71064,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Закрите акціонерне товариство "Ізмаїльський винзавод"  звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий резерв" та Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Максимум", згідно якої просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий резерв" 1000,00грн. -основної заборгованості та з Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Максимум" грошові кошти у розмірі 70 064,36 грн. з яких 66 946,32 грн. –основний борг, 2 677,85 грн. –неустойка, 440,19 грн. –3% річних та покласти на Львівську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Максимум" судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" та Львівською філією ТОВ "Торговий дім "Максимум" договору поставки вина, винопродукції та води б/н від 17.03.2010р., позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість, а також позивач зазначає, що на підставі окремо укладеного договору між позивачем та ТОВ "Фінансовий резерв", що виконання зобов'язань за даним договором поставки забезпечується порукою ТОВ "Фінансовий резерв".

Серед заявлених вимог, позивачем було викладено клопотання про забезпечення позову, згідно якого позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданого клопотання та жодним чином не доведено підстав неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача.

08.11.2010 року позивач надав до суду клопотання (вх. ГСОО №29896 від 08.11.2010р.), згідно якого просив суд здійснити заміну неналежного відповідача, а саме Львівської філії ТОВ "Торговий дім "Максимум" на ТОВ "Торговий дім "Максимум", оскільки ТОВ "Торговий дім "Максимум" є головним підприємством відокремленого підрозділу –Львівської філії ТОВ "Торговий дім "Максимум", яка не є юридичною особою та не може бути відповідачем у судовому процесі.

Розглянувши клопотання позивача та проаналізувавши наведені обґрунтування, суд задовольнив зазначене клопотання, про що виніс відповідну ухвалу.

13.12.2010 року відповідач –ТОВ "Торговий дім "Максимум" надав до канцелярії суду клопотання (вх. № ГСОО 33521 від 13.12.2010р.), згідно якого просив суд направити справу за підсудністю, оскільки ТОВ "Торговий дім "Максимум" територіально знаходиться у місті Києві, отже, даний спір, на думку ТОВ "Торговий дім "Максимум" повинний розглядатися господарським судом міста Києва, відповідно до положень ч.2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач 1 зазначає, що ТОВ "Фінансовий резерв" та ТОВ "Торговий дім "Максимум" і/або Львівська філія ТОВ "Торговий дім "Максимум" ніколи не перебували у взаємовідносинах та спору між ними ніколи не було.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд відмовив у його задоволені як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи та положенням процесуального законодавства. Оскільки, згідно до ч.3 ст. 15 цього кодексу передбачено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

В зв'язку з тим, що процесуальним законодавством передбачено право позивача на звернення з позовною заявою до декількох відповідачів, до господарського суду за місцезнаходженням одного з них та яким, відповідно скористалось ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" при зверненні з даним позовом до господарського суду Одеської області, оскільки ТОВ "Фінансовий резерв" зареєстровано у місті Одесі, суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання ТОВ "Торговий дім "Максимум" та здійсненні розгляду справи у господарському суді Одеської області.

У судовому засіданні 17.01.2011р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач –ТОВ "Фінансовий резерв" у судове засідання не з'явився, між тим надав до суду заяву (вх. ГСОО 29894 від 08.11.2010р.), згідно якої позовні вимоги ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" визнав у повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі представника ТОВ "Фінансовий резерв" за наявними матеріалами справи.

Відповідач –ТОВ "Торговий дім "Максимум" у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника ТОВ "Торговий дім "Максимум" за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

17 березня 2010 року між ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" (надалі –постачальник) та Львівською філією ТОВ "Торговий дім "Максимум" (надалі - покупець) укладено договір поставки б/н, згідно якого постачальник зобов'язався постачати покупцю на умовах цього договору вино, винопродукцію та воду (надалі –товар), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати його.

Згідно до умов п. 1.2 договору, найменування, асортимент та ціна товару визначається у відповідності до товарно-супровідної документації.

У п. 2.1 договору зазначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями протягом всього терміну дії цього договору. Партією вважається кількість та вартість товару, зазначеного в одній видатковій (транспортній) накладній.

Відповідно до п. 2.6 договору, датою переходу права власності на товар, що постачається вважається дата передачі товару покупцю, про що останній ставить відповідну відмітку в накладній на отримання товару.

Умовами п.п. 3.2.4 договору, визначено обов'язок покупця, оплатити вартість товару.

Положеннями п. 4.1 договору передбачено, що покупець оплачує постачаємий товар за цінами, вказаними в накладних на кожну окрему партію товару, котрі формуються на підставі замовлень і вважаються прийнятими з моменту підписання накладної на товар.

Згідно до п. 4.3 договору, покупець здійснює оплату за кожну партію товару протягом 21 календарного дня з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається фактичне підписання документів (товарні накладні) у відповідності з п.2.6, п.3.2.2, п.6.3, п.6.4 цього договору.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5% за кожен день прострочки товару.

Умовами п. 10.1 визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р.

На виконання умов зазначеного договору, протягом періоду з 17.03.2010 року по 20.04.2010 року, ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" поставило, а повноважним представником Львівської філії ТОВ "Торговий дім "Максимум" отримано товар на загальну суму 156 270,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних за вказаний період, які підписані уповноваженими представниками та скріплені відповідними печатками обох сторін (а.с. 28-34, 85-87, 102-103).

За фактично отриманий товар Львівська філія ТОВ "Торговий дім "Максимум" розрахувалася частково, сплатила лише 44 600,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками  банку за період з 28.04.2010р. по 06.05.2010р. та зазначеного в них призначення платежу. А за період з 20.03.2010 року по 05.07.2010 року Львівською філією ТОВ "Торговий дім "Максимум" здійснено повернення товару на загальну суму 44 723,99 грн., в зв'язку з чим зазначена сума вартості поверненого товару зарахована позивачем в погашення філією суми заборгованості за договором поставки. Між тим, інших проплат за даним договором філією здійснено не було.

В порушення умов договору, Львівська філія ТОВ "Торговий дім "Максимум" свої договірні зобов'язання не виконала у встановлені договором строки та за фактично отриманий товар не розрахувалася, у зв'язку з чим основна заборгованість філії перед позивачем станом на момент розгляду справи становить 66 946,32 грн.

17 березня 2010 року між ТОВ "Фінансовий резерв" (надалі –поручитель) та ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" (надалі –підприємство) укладено договір поруки, згідно якого сторонами у цьому договорі встановлено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання солідарно відповідати перед підприємством, у випадку порушення Львівською філією ТОВ "Торговий дім "Максимум" зобов'язань, які виникають з умов договору поставки б/н від 17 березня 2010 року (надалі –угода).

У мовами п. 1.3 та п. 1.4 договору передбачено, що зобов'язання поручителя перед підприємством являються безумовними та ніяких інших умов, крім передбачених цим договором, не потребують. Зобов'язання сторін виникають з моменту підписання договору, у тому числі по факсу.

Згідно до умов п. 2.1 договору, підставою зобов'язання, забезпеченого по даному договору, являється договір поставки б/н від 17 березня 2010 року між Львівською філією ТОВ "Торговий дім "Максимум" та ЗАТ "Ізмаїльський винзавод", згідно якого ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" зобов'язується постачати Львівській філії ТОВ "Торговий дім "Максимум" вино, винопродукцію та воду.

Положеннями п. 2.2 договору встановлено, що поручитель відповідає перед підприємством,  за порушення зобов'язань за договором поставки б/н від 17 березня 2010 року  у розмірі не більше 1000,00 (одна тисяча) грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, у випадку невиконання Львівською філією ТОВ "Торговий дім "Максимум" своїх зобов'язань за угодою, поручитель зобов'язується виконати за Львівську філію ТОВ "Торговий дім "Максимум" зобов'язання останньої перед підприємством на умовах, в порядку та у строки, встановлені угодою у розмірі не більше 1000,00 (одна тисяча) грн.

У п. 4.2 договору визначено, що сторони договору встановлюють, що поручитель не може передавати свої зобов'язання за дійсним договором третім особам без письмової згоди підприємства.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у позивача права солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості на підставі укладених 17.03.2010 року договорів, неналежним виконанням зобов'язань Львівської філії ТОВ "Торговий дім "Максимум" по оплаті за отриманий товар на підставі договору поставки б/н від 17.03.2010 року та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 66 946,32 грн., неустойки у розмірі  2677,85 грн. та річних у розмірі 440,19 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. При цьому ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

При цьому, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та ч. 1 ст. 554 цього кодексу, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Разом з тим, ч.2 ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як встановлено матеріалами справи, за Львівською філією ТОВ "Торговий дім "Максимум", станом на 31.07.2010 року, рахується перед ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" (з урахуванням здійснених проплат та повернення товару на загальну суму 89 323,99 грн.) сума заборгованості у розмірі 66946,32 грн. за отриманий товар.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Разом з тим, визначення загального поняття „відокремлений підрозділ” міститься у ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Відповідно до цієї норми відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Частиною 1 ст. 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. При цьому, ч. 4 ст. 95 цього кодексу передбачено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Між тим, ч. 2. ст.55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання є, зокрема господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що Львівська філія ТОВ "Торговий дім "Максимум", в силу вимог чинного законодавства, не є самостійним суб'єктом господарювання та здійснює свою діяльність від імені та в інтересах ТОВ "Торговий дім "Максимум", згідно наданої товариством довіреності від 02.02.2010р., на підставі якої Львівською філією було підписано договір поставки від 17.03.2010р. (а.с.16).

Отже, особою на яку покладаються обов'язки щодо виконання зобов'язань та відповідальності за неналежне виконання умов договору поставки б/н від 17.03.2010р. є ТОВ "Торговий дім "Максимум".

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин суд дійшов висновку, що сума основної заборгованості за договором поставки б/н від 17.03.2010р. у розмірі 66 946,32 грн. є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Між тим, розглянувши заявлені позивачем вимоги суд зазначає, що звертаючись з позовом про стягнення з Львівської філії ТОВ "Торговий дім "Максимум" суми боргу у розмірі 66 946,32 грн. та з ТОВ "Фінансовий резерв" суми у розмірі 1000 грн., позивачем не враховано умови передбачені п. 3.1 договору поруки, згідно яких у випадку невиконання Львівською філією ТОВ "Торговий дім "Максимум" своїх зобов'язань за угодою, ТОВ „Фінансовий резерв” зобов'язався виконати за Львівську філію ТОВ "Торговий дім "Максимум" зобов'язання останньої перед підприємством на умовах, в порядку та у строки, встановлені угодою, у розмірі не більше 1000,00 (одна тисяча) грн. Отже, сума основної заборгованості за договором поставки, яка пред'явлена до стягнення з Львівської філії ТОВ "Торговий дім "Максимум" повинна бути зменшена на суму 1000 грн., яку ТОВ "Фінансовий резерв" зобов'язався сплатити за Львівську філію ТОВ "Торговий дім "Максимум".

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами  п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5% за кожен день прострочки товару.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати ТОВ "Торговий дім "Максимум" неустойки у розмірі 2677,85 грн. встановив, що позивач при здійснені розрахунку допустив арифметичну помилку у сторону зменшення розміру зазначених санкцій, між тим, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-08/344 суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, оскільки згідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України зміна підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог є виключено правом, а не обов'язком позивача. В зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, згідно до здійсненого позивачем розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати ТОВ "Торговий дім "Максимум" суми 3% річних у розмірі 440,19 грн. грн. вважає його  вірним та таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на вищенаведене, загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з ТОВ "Торговий дім "Максимум" становить 3118,04 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" та про необхідність стягнення з ТОВ "Фінансовий резерв" 1000,00 грн., а з ТОВ "Торговий дім "Максимум"  65 946,32 грн. заборгованості, 2677,85 грн. неустойки та 440,19 грн. 3% річних.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 710,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на позивача та відповідачів,  відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий резерв" (65065, м.Одеса, вул. Космонавтів, буд. 19, корп. 2, кв. 50, код ЄДРПОУ 33509549) на користь Закритого акціонерного товариства "Ізмаїльський винзавод" (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, код ЄДРПОУ 00412033) 1000/одна тисяча/ грн. заборгованості, 10 /десять/ грн. державного мита та 3 /три/грн. 35коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Максимум" (01010, м.Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 26, код ЄДРПОУ 36147878) на користь Закритого акціонерного товариства "Ізмаїльський винзавод" (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, код ЄДРПОУ 00412033) 65 946/шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок шість/грн. 32 коп. основної заборгованості, 2677/дві тисячі шістсот сімдесят сім/грн. 85 коп. неустойки та 440/чотириста сорок/грн. 19 коп. 3% річних.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Максимум" (01010, м.Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 26, код ЄДРПОУ 36147878) на користь Закритого акціонерного товариства "Ізмаїльський винзавод" (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, код ЄДРПОУ 00412033) 690/шістсот девяносто/грн. 64 коп. державного мита та 232/двісті тридцять дві/грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

          Суддя                                                                                       Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 24.01.2011р.