Рішення

від 13.01.2011 по справі 5282-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5282-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

13.01.2011Справа №2-15/5282-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Лібкнехта, 5; ЄДРПОУ 20685262)

До відповідача Ленінського районного споживчого товариства (98200, АР Крим, Ленінський район, смт. Леніно, вул. Енгельса, 9-а; ЄДРПОУ 01757580)

Про стягнення 49 414,55 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Музикантова Т.М., представник, дов. №009 від 20.10.2010

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство  «Європейський банк розвитку та заощаджень» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Ленінського районного споживчого товариства  про стягнення заборгованості за кредитним договором №03-05/1-КР2007 від 28.02.2007 в сумі 49 414,55 грн., у тому числі: 30 000,00 грн. кредиту,  12 562,56 грн. відсотків, 3 572,05 грн. пені по кредиту, 3 279,94 грн. пені по відсоткам.

16.12.2010 від представника позивача надійшло до суду правове обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.2010 надавав суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що зобов'язання відповідача перед позивачем по кредиту в сумі 30 000,00 грн. за кредитним договором №03-05/1-КР2007 від 28.02.2007 було припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та є виконаним. Також, відповідач вказує, що визнає позовні вимоги в частині стягнення 9 768,04 грн. відсотків по кредиту та 3 135,64 грн. пені.

Представник позивача у запереченні на відзив заперечує проти відзиву відповідача, посилаючись на те, що зарахування вимог у процедурі ліквідації банку є неприпустимим, тому як таке погашення зобов'язань прямо суперечить Закону України «Про банки і банківську діяльність», порушує встановлені Законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку і ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором, який отримує задоволення своїх вимог не в тому порядку та черговості, як це передбачено статтею 96 Закону України «Про банку і банківську діяльність».

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином, про що свідчить підпис на бланку перерви.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Європейський банк розвитку та заощаджень» (Банк) та Ленінським районним споживчим товариством (Позичальник) був укладений кредитний договір №03-05/1-КР2007 (далі – Договір) (а.с.8-9).

Згідно пункту 1.1. Договору, Банк надає Позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування  в сумі 30 000,00 грн. на закупку товарів строком до 30.12.2009 включно на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, за користування кредитною лінією Позичальник протягом строку користування кредитною лінією сплачує Банку проценти із розрахунку 17% річних. Виплата відсотків, нарахованих за поточний місяць, Позичальником здійснюється щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця та одночасно з повним погашенням кредитної лінії. Нарахування відсотків здійснюється Банком щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця, на фактичну суму кредитної лінії із розрахунку 365/366 днів на рік та фактичного кількості днів на місяць до повного погашення кредитної лінії.

Згідно пункту 3.1 Договору, забезпеченням наданої Позичальнику Банком кредитної лінії є застава прав на депозит, розміщений ФФ ВАТ «ОКБ».

Строк дії Договору встановлений розділом 5 Договору та становить з моменту перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника або інший вказаний ним рахунок та діє до повного погашення Позичальником суми кредитної лінії, виплати відсотків за її користування Банку, пені, штрафів.

Разом з тим, банком було виконано зобов'язання щодо надання кредитних коштів у сумі 30 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку про рух коштів по кредитному договору (а.с.102).

Проте, відповідачем не виконувалися зобов'язання за Договором, зокрема не повернення заборгованості за кредитом та несплата процентів за його користування у передбачені кредитним договором строки.

Матеріали справи свідчать, що до теперішнього часу зобов'язання за кредитним договором №03-05/1-КР2007 від 28.02.2007 Позичальником не виконані, що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за кредитним договором. За таких обставин, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті заборгованості по кредиту в розмірі 30 000,00 грн., через що вимоги позивача про стягнення з відповідача цієї заборгованості підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 12 562,56 грн. за кредитним договором №03-05/1-КР2007 від 28.02.2007.

Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 12 562,56 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань по кредиту у розмірі 3 572,05 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань по відсоткам у розмірі 3 279,94 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.3 Кредитного договору встановлено, що у разі порушення строків погашення кредитної лінії, зазначених в пунктах 1.1, 4.2.а дійсного договору, та оплати процентів за користування кредитною лінією Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованосіт по кредиту та процентам по ньому за кожен день прострочення. Пеня нараховується з моменту настання строків виконання зобовязань по погашенню кредитної лінії та виплати відсотків до момента виконання зобовязань. Строк позовної давності по пені встановлюється за згодою сторін у 4 роки.

Заявлена позивачем сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по кредиту у розмірі 3 572,05 грн. та по відсоткам у розмірі 3 279,94 грн. за кредитним договором           №03-05/1-КР2007 від 28.02.2007 судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно заперечень відповідача щодо того, що зобов'язання відповідача перед позивачем по кредиту за кредитним договором №03-05/1-КР2007 від 28.02.2007 було припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог та є виконаним, суд вважає необхідним зазначити  наступне.

Згідно пункту 1.1. кредитного договору №03-05/1-КР2007 від 28.02.2007, Банк        надає Позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування  в сумі                          30 000,00 грн. на закупку товарів строком до 30.12.2009 включно на умовах, визначених цим договором.

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язання повернути кредит настав 30.12.2009.

Докази зміни умов договору щодо строку погашення кредиту відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зарахування зустрічних вимог взагалі є неможливим з огляду на норми статті 602 Цивільного кодексу України.

Пункт 5 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України передбачає недопустимість зарахування зустрічних вимог в випадках, встановлених законом.

Так, суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» знаходиться у процедурі ліквідації.

25 лютого 2008 року згідно постанови Правління Національного банку України №39 від 22.02.2008 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» була відкликана банківська ліцензія, почата процедура ліквідації ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» та призначений ліквідатор банку.

Статтею 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно статті 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно банку, вживає заходів щодо його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банку; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку згідно з законодавством; виконує повноваження органів управління банку; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку, у тому числі через судові органи; заявляє у встановленому законодавством порядку заперечення по заявлених до банку вимогах кредиторів; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; вживає заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банку, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банку для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку та черговості, які встановлені цією статтею закону.

Частинами 6, 7 статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги, крім вимог кредиторів, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті.

З аналізу викладених норм законодавства вбачається, що визначений нормами статті 96 Закону порядок задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації банку є обов'язковим як для всіх визнаних кредиторів банку, так і для ліквідатора, що здійснює дії, направлені на погашення вимог кредиторів.

Таким чином, зарахування вимог у процедурі ліквідації банку не може бути здійснено, тому як таке погашення зобов'язань прямо суперечить Закону України «Про банки і банківську діяльність», порушує встановлені Законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку і ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором, який отримує задоволення своїх вимог не в тому порядку та черговості, як це передбачено статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Враховуючи викладене, зобов'язання відповідача за кредитним договором №03-05/1-КР2007 від 28.02.2007 не є припиненим.

Крім цього, судова практика Вищого господарського суду України, зокрема, постанови від 05.08.2008 у справі № 40/293, від 20.08.2008 у справі № 01-08/104, свідчить про пріоритетне застосування судом при розгляді справ щодо зарахування зустрічних вимог положень спеціального законодавства, яке регулює ліквідаційну процедуру.

За такими обставинами, повно та всебічно дослідивши обставини справи та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Ленінського районного споживчого товариства (98200, АР Крим, Ленінський район, смт. Леніно, вул. Енгельса, 9-а; ЄДРПОУ 01757580) на користь Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Лібкнехта, 5; ЄДРПОУ 20685262) за кредитним договором №03-05/1-КР2007 від 28.02.2007 року 30 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 12 562,56 грн. заборгованості по відсоткам, 3 572,05 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 3 279,94 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 494,15 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 14.01.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.