Рішення

від 18.09.2006 по справі 11/345-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2006 р.                                                           

Справа № 11/345-06

вх.

№ 9406/4-11

Суддя

господарського суду Черленяк М.І.

при секретарі

судового засідання

за участю

представників сторін:

прокурора -

Чопко М.П.

позивача -

Шаталов В.М.

третьої

особи - не з"явився

відповідача

- ОСОБА_1, ОСОБА_2 (підприємець)   

розглянувши

справу за позовом  Прокурора

Жовтневого району м. Харкова  в особі

Харківської міської Ради, м. Харків 3-я особа Управління земельних відносин

Харківської міської ради, м. Х-в

до  СПДФО ОСОБА_2, м. Харків 

про

звільнення та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор

звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить

зобов'язання відповідача  припинити

користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 площею 6,00 кв.м. та

звільнити земельну ділянку від розміщеного на ній кіоску.

В обґрунтування

позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач користується земельною

ділянкою в порушення ст. ст. 124, 125 Земельного кодексу України без оформлення

правоустановчих документів.

В судовому

засіданні представник прокуратури та позивача підтримали заявлений позов в

повному обсязі та пояснили, що 

ордер  №НОМЕР_1 не є документом,

який надає право на користування земельною ділянкою.

Третя особа яка

не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не

забезпечила явку свого представника в призначене судове засідання, про час та

місце слухання справи повідомлена належним чином. Письмових пояснень не надала.

Представник

відповідача та відповідачка в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на

те, що кіоск розміщений на земельній ділянці не самовільно, а на підставі

дозволу компетентного органу, оформленого ордером №НОМЕР_1.

Заслухавши

пояснення представника прокуратури, позивача, відповідача, дослідивши докази по

справі, суд встановив наступне.

Управління

земельних відносин Головного управління містобудування, архітектури та

земельних відносин Харківської міської ради 

шляхом проведення обстеження земельних ділянок виявило, що відповідач

використовує земельну ділянку площею 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 без укладення

договору оренди, про що повідомило листом від 14.07.2006 року № НОМЕР_2

заступника прокурора Жовтневого району м. Харкова.

Прокурор

отримавши вказану інформацію дійшов висновку про порушення інтересів держави в

особі позивача та подав відповідний позов, при цьому вказавши в резолютивній

частині позову іншу адресу звільнення земельної ділянки, ніж була вказана в

листі від 14.07.2006 року № НОМЕР_2, а саме: АДРЕСА_1. Актом № НОМЕР_3

обстеження земельної ділянки головним спеціалістом відділу самоврядного

контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин

Харківської міської ради виявлено, що відповідач використовує земельну ділянку

площею 0,0006 га за адресою: АДРЕСА_1.

Матеріали

справи свідчать, що фактично відповідач використовує земельну ділянку під

кіоском за адресою: АДРЕСА_1, а не за адресами вказаними  прокурором в позовній заяві, листі № НОМЕР_2

від 14.07.2006 року, акті обстеження № НОМЕР_3.

Правовою

підставою для розміщення відповідачем кіоску на земельній ділянці по АДРЕСА_1 -

є ордер №НОМЕР_1. Суд дослідивши ордер та матеріали справи встановив, що ордер

був виданий Управлінням споживчого ринку виконавчого комітету Харківської

міської ради на підставі розпорядження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 Жовтневої

районної ради м. Харкова, відповідно до рішення виконавчого комітету

Харківської міської ради № 156 від 13.04.1994 року "Про впорядкування

дрібно-роздрібної торгівлі в м. Харкові" та на підставі рішення

виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.05.2004 року № 419.

Таким чином,

відповідач здійснював роздрібну торгівлю з кіоску на підставі ордеру з 1996

року, який був виданий в період дії Земельного кодексу УРСР від 18 грудня 1990

року.

Відповідно до

статті 3 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року розпоряджаються

землею Ради народних депутатів, які 

в  межах своєї компетенції  передають 

землі  у  власність 

або  надають  у користування та вилучають їх.      Повноваження щодо передачі, надання  та 

вилучення  земельних ділянок  місцеві 

Ради  народних  депутатів  

можуть    передавати

відповідно  органам  державної 

виконавчої  влади  або 

виконавчим органам місцевого самоврядування.

Рішенням

XI  сесії Харківської міської ради XXIII

скликання від 28.05.1998 року "Про передачу виконкому повноважень по

передачі, наданню, вилученню земельних ділянок" повноваження по

розпорядженню землею в м. Харкові передані виконавчому комітету Харківської

міської ради.

Виконавчі

органи Харківської міської ради та Жовтневої районної ради м. Харкова  приймаючи рішення та розпорядження про видачу

відповідачеві ордеру на право здійснення торгівлі і закріплення торгівельного

місця по АДРЕСА_1 діяли  у межах своїх

повноважень при наявності достатньої компетенції.

Порядок

розміщення об'єктів торгівлі визначений 

Правилами роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затвердженими

наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України № 369

від 08 липня 1996 року, відповідно до яких розміщення пунктів дрібно роздрібної

мережі здійснюється господарюючим суб'єктом з письмового дозволу місцевого

органу державної виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) та за

погодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, пожежної

охорони та архітектури (п. 16).

Аналіз

наведеної норми, дає підстави суду стверджувати, що дозволом в розумінні

вказаних Правил, є ордер, який відповідає вимогам Правил.

Відповідно до

п. 17 вказаних Правил дозвіл може бути анульований відповідним органом

державної влади (місцевого самоврядування) у разі систематичного порушення

працівниками пунктів дрібно роздрібної торгівельної мережі вимог законодавства,

цих Правил та інших нормативних актів. Інших підстав для анулювання дозволу

діючим законодавством не передбачено.

Як вбачається

із матеріалів справи, дозвіл не анульовано, рішення та розпорядження на

підставі яких видавався ордер є чинними, невизнані недійсними.    

Таким чином,

земельна ділянка за вказаною адресою зайнята відповідачем з дозволу відповідних

органів влади,  в зв'язку з чим посилання

прокурора та позивача про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, є

помилковими. Ордер дає право відповідачеві використовувати відведену земельну

ділянку під кіоском на праві тимчасового користування до анулювання ордеру. В

зв'язку з чим, суд вважає, що ордер є одним із правових титулів на право

тимчасового користування земельною ділянкою під кіоском.

Крім того,

вирішуючи спір, суд враховує також наступні конституційні принципи.

Згідно з

частиною третьою статті 41 Конституції 

України громадяни  для  задоволення 

своїх  потреб можуть користуватися

об'єктами права державної та 

комунальної  власності

відповідно   до   закону. Ця конституційна  гарантія 

не  може тлумачитися як така,  що заперечує державний захист інших визнаних

майнових   прав   громадян 

(крім  права  власності) 

або  обмежує можливості такого

захисту прав  землекористувачів,  набутих 

свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Таким

чином,    стосовно    користування відповідачем земельною

ділянкою під кіоском діє механізм захисту, 

гарантований   Конституцією

України.

Рішенням

Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного

депутата України щодо відповідності Конституції           України (конституційності) положень

статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного

кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)  по справі N 1-17/2005  від 22 вересня 2005 року визначено, що згідно

зі статтею  22  Конституції 

України конституційні  права  і 

свободи  гарантуються  і  не  можуть бути скасовані  (частина 

друга),  при  прийнятті 

нових  законів   або внесенні змін до чинних законів не

допускається звуження змісту та обсягу 

існуючих  прав  і 

свобод  (частина   третя).  

Скасування конституційних 

прав  і  свобод 

-  це  їх 

офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу

прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному 

розумінні  діяльності  визначальними поняття змісту прав  людини 

є  умови  і 

засоби,  які  становлять можливості  людини, 

необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку.  Обсяг прав людини  - 

це  їх  сутнісна 

властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які

відображені  відповідними правами, що не

є однорідними   і загальними.  Загальновизнаним  є 

правило,  згідно з яким сутність

змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституція

України (стаття  13)  не 

виключає можливості  для  громадян 

користуватися  землею  на 

визначених у законі різних правових титулах,  гарантуючи при  цьому 

громадянам право власності на землю (п. 5.2. мотивувальної частини

Рішення Конституційного суду України).

Земельним

кодексом  України в редакції від 13

березня 1992 року та від 25 жовтня 2001 року забезпечувалася можливість  продовжувати 

користуватися  земельними  ділянками 

на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого

спадкового володіння або тимчасового 

користування.  При  цьому 

в будь-якому  разі виключалась як

автоматична зміна титулів права на землю, 

так і  будь-яке  обмеження 

права  користування  земельною ділянкою у зв'язку з

непереоформленням правового титулу.

Така правова

позиція знайшла своє закріплення в Рішенні Конституційного суду України у

справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо

відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту

6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа

про постійне користування земельними ділянками) 

по справі N 1-17/2005  від 22

вересня 2005 року.

Підтвердженням

того, що зміна законодавства щодо регулювання земельних відносин не призводить

до зміни титулів права на землю, зокрема з ордеру на договір оренди, є також і

дії Виконавчого комітету Харківської міської ради, який  після набрання чинності новим Земельним

кодексом України прийняв рішення № 419 від 19.05.2004 року, що стало підставою

для продовження дії ордеру для відповідача.

Відповідно до п.

34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються

питання щодо регулювання земельних відносин.

В матеріалах

справи відсутні будь-які докази того, що на пленарному засіданні Харківської

міської ради вирішувалося питання про припинення користування відповідачем

земельною ділянкою під кіоском за адресою: АДРЕСА_1, яка була надана, як вище

встановлено судом, відповідно до законодавства, що діяло на час надання дозволу

на розміщення кіоску на земельній ділянці. Це дає підстави суду вважати, що

прокурор передчасно, на підставі лише листа Управління земельних відносин від

14.07.2006 року № НОМЕР_2, дійшов висновку, що порушені права позивача -

Харківської міської ради.

Як вище

встановлено судом, в матеріалах справи є докази, які містять різні адреси

знаходження кіоску відповідача. Адреса вказані в позовній заяві не відповідає

адресі, визначеній в ордері. В зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що прокурор

взагалі недовів, що за адресою, вказаній в позовній заяві розташований кіоск

відповідача.

При таких

обставинах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для

задоволення позовних вимог.

Враховуючи

викладене та керуючись статтями  6, 8,

19, 124, 129 Конституції України, 

статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені

позову відмовити.

Повний текст

рішення підписано 20.09.2006 року.

Суддя                                                                                            Черленяк

М.І.

Справа 11/345-06