Ухвала

від 20.01.2011 по справі 5020-10/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-10/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

20 січня 2011 року справа № 5020-10/291

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:  

Приватного підприємства «Дайм-юг»

(99048, м. Севастополь, просп. Генерала Острякова, 117, кв.1)

до Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго”

(вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

про визнання недійсним рішення,

за участю представників сторін:

позивача  – Зайцева О.О., директор, наказ № 18 від 18.10.2005;   

відповідача  – Іріхіна М.Ю., довіреність №/0/2-10 від 02.12.2010;

  Бойко А.Ф., довіреність №19398/0/2-10 від 02.12.2010.  

                    Приватне підприємство «Дайм-юг»(далі – Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі –Відповідач) про визнання недійсним рішення.

                    Позивач у судовому засіданні 20.01.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

           Відповідачем в судовому засіданні 21.12.2010 надане відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить провадження по справі припинити на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу /а.с.33-34/.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід припинити, виходячи з наступного.

          Підвідомчість –це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

          Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

а)   участь у спорі суб'єкта господарювання;

б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень;

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації;

- захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права;

- з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Судом встановлено, між Відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (Постачальник) та Приватним підприємством «Дайм-юг» (Споживач) існують договірні відносини щодо поставки електричної енергії, що виникли за договором від 02.01.2004 №2041.

За розділом 1 договору від 02.01.2004 №2041 Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до нього.

Також встановлено, що 15.11.2010 в ході огляду електролічильника представниками Постачальника виявлено порушення з боку Споживача правил користування електричною енергією, а саме, порушення цілісності корпусу лічильника. За результатами огляду складений акт порушення правил користування електричною енергією №0104591 від 15.11.2010 /а.с.18/. Лічильник був знятий та направлений на експертизу.

У ході проведення експертизи виявлено, що електронний лічильник типу СТ-ЭА05 №049592 повністю справний, пломби, як заводські, так і Постачальника не порушені, сторонні предмети не виявлені, погрішність при вимірюванні у нормі. Висновок експертизи: «електронний лічильник типу СТ-ЭА05 №049592  вилучений  із експлуатації у зв'язку з розбитим оглядовим склом», що підтверджується актом проведення експертної перевірки від 11.11.2010 /а.с.16/.

23.11.2010 на засіданні комісії по розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією за участі головного бухгалтера Споживача Лобач М.В. був розглянутий акт порушення правил користування електричною енергією №0104591 від 15.11.2010 та прийнято рішення, оформлене протоколом №141 від 23.11.2010, про перерахунок обсягу спожитої електричної енергії та її вартості, у зв'язку з чим споживачу до сплати було виставлено додатковий рахунок на суму 10 002,23 грн.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним.

Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу 10 002,23 грн. вартості недорахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини 2 статті 20 Господарського кодексу України.

За частиною 2 статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 29.11.2010 у справі №2-15/1783 та відповідно до статті 11128 є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен припинити провадження у справі, якщо ним буде встановлено, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, про що виносить відповідну ухвалу.

Таким чином, провадження у справі підлягає припиненню на підставі  пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України через непідвідомчість справи господарському суду.

Згідно зі статтею 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів  України від 21.01.93 №7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню Позивачеві у випадку припинення провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” передбачено, що повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

На підставі викладеного, керуючись статтею 47, пунктом 1 частини першої статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів  України від 21.01.93 №7-93 "Про державне мито", Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, суд

ухвалив:

1.          Провадження у справі №5020-10/291 за позовом Приватного підприємства «Дайм-юг»до Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” про визнання недійсним рішення припинити.

2.          Повернути з Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) Приватному підприємству «Дайм-юг» (99048, м. Севастополь, просп. Генерала Острякова, 117, кв.1, ідентифікаційний код 24500055, р/р 26005239669 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, або на будь-який інший рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.), сплачене за квитанцією №ПН482 від 02.12.2010, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

3.          Повернути з Державного бюджету України ((Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003)  Приватному підприємству «Дайм-юг» (99048, м. Севастополь, просп. Генерала Острякова, 117, кв.1, ідентифікаційний код 24500055, р/р 26005239669 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, або на будь-який інший рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), сплачені за квитанцією №ПН480 від 02.12.2010, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Відати наказ після набрання ухвалою законної сили  

             Суддя                                                                                                      О.М. Юріна