Рішення

від 25.01.2011 по справі 3/193/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/193/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "25" січня 2011 р.                                                 Справа №  3/193/10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк»

07354, Одеська область, Березівський район, с. Златоусове, вул. Фрунзе, 3

до відповідача: Приватного підприємства «Сапфір - Агро»

Юридична адреса:  Миколаївська область, Жовтневий район, с.Воскресенськ,

 вул. Кірова, 86

Поштова адреса:   54031, м. Миколаїв, вул. Кірова, 238, кв. 107

про: стягнення заборгованості в розмірі 214231,72 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Полоз В.О., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за насіння соняшника в сумі 108757,00 грн. та пеню за несвоєчасні розрахунки в розмірі 33 474,72 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки № 11/09-09 від 14.11.09 р., накладної № 1610 від 16.11.09 року, норм ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар (насіння соняшника) до теперішнього часу не виконав.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд забезпечити даний позов, шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача –Приватного підприємства «Сапфір-Агро».

Відповідно за правилами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити,   передбачених   статтею   67  цього  Кодексу,  заходів  до забезпечення  позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії  провадження  у  справі,  якщо  невжиття таких заходів може утруднити  чи  зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не зазначив жодного аргументу для забезпечення позову, не надав відповідні докази та не вказав обставин які можуть зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач свого представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5400113284451; вимоги ухвали суду від 27.12.10р. не виконав, відзив по суті позовної заяви до суду не скерував.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

За результатами розгляду справи, суд 25.01.11 р. на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

14 листопада 2009 р. між сторонами був укладений договір поставки № 11/09-09, згідно з предметом якого, позивач, як продавець, зобов'язався відгрузити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (далі - товар) по ціні, якості та кількості на умовах узгоджених з продавцем та зазначених в додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною, а відповідач, як покупець,  зобов'язався здійснити приймання та оплату товару.

Строки та умови розрахунків сторони передбачили в розділі 5 договору, та визначили кінцевий строк оплати за отриманий товар до 15 грудня 2009 року.

Матеріали справи свідчать, що позивач згідно вищевказаного договору поставив відповідачу насіння соняшнику за накладною № 1610 від 16.11.09 р. на загальну суму 180 757,00 грн.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач жодної проплати за накладними в обумовлений договором строк не здійснив.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов'язань, а саме – повної сплати постачальнику грошових коштів за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що продавець 15.09.10 р. звертався до покупця з претензією, в якій просив останнього перерахувати заборгованість в розмірі 180 757,00 грн. Але, як свідчать матеріали справи дана претензія була залишена підприємством без відповіді.

24.01.11 р. позивач на вимогу суду надав акт звірки підписаний представниками та завірений печатками обох сторін станом на 20.01.11 рік, який свідчить про підтвердження з боку відповідача існуючої заборгованості перед позивачем по спірним відносинам в розмірі 180 757,00 грн.

Таким чином, дослідивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані позивачем докази, суд встановив, що борг відповідача перед позивачем дійсно складає в розмірі 180 757,00 грн.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 712, ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України за договором  поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом зобов'язання  (неналежне виконання). Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

Саме пунктом 6.3 договору сторони обумовили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

На виконання вищевказаного пункту позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасні розрахунки за період з 16.12.09 р. по 20.12.10 р. в сумі 33 474,72 грн.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Отже, виходячи з наведеної норми діючого законодавства, та беручи до уваги період прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, судом перераховано суму до стягнення з відповідача пені в розмірі 22 410,00 грн.

Оскільки, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст.  32, 33, 66, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

2.          Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Сапфір - Агро»(Миколаївська область, Жовтневий район, с.Воскресенськ, вул. Кірова, 86, код ЄДРПОУ 33578612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк»(07354, Одеська область, Березівський район, с. Златоусове, вул. Фрунзе, 3, код ЄДРПОУ 03768440) –180 757,00 грн. основного боргу, 22 410,00 грн. пені, 2 031,67 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.          

4.          В іншій частині стягнення пені відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

   Суддя                                                        О.Г. Смородінова

Рішення підписано 28 січня 2011 року.