Ухвала

від 14.01.2011 по справі 5021/74/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/74/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.01.11           Справа №5021/74/2011.

Суддя господарського суду Сумської області  Котельницька В.Л., розглянувши матеріали

за заявою боржника – Закритого акціонерного товариства «Львівсистеменерго» (40030, м. Суми,  вул. Петропавлівська, 64;  код ЄДРПОУ 22396085)

про визнаня банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області звернувся боржник - Закрите акціонерне товариство «Львівсистеменерго» (40030, м. Суми,  вул. Петропавлівська, 64;  код ЄДРПОУ 22396085) із заявою № 7 від 29.12.2010р. про визнання його банкрутом в порядку статті 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Розглянувши подані матеріали, суд визнає за необхідне повернути заяву про порушення справи про банкрутство з доданими документами заявнику без розгляду, враховуючи наступне.

З матеріалів заяви вбачається, що загальна кредиторська заборгованість боржника складає 14 544 119 грн., а вартість активів, за рахунок яких можливо погасити дану заборгованість складає 5 128 449 грн. 73 коп.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,  якщо вартості майна боржника – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника .

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»  теж зазначено, що безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями підтверджуються виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, за приписами Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою, грошові вимоги кредиторів повинні мати безспірний характер.

Крім зазначеного, за змістом статей 1 та 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржником у справі про банкрутство може бути фізична чи юридична особа, яка в установленому порядку отримала статус суб'єкта підприємницької діяльності, а також юридична особа, яка діє у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду.

Заявником же до своєї заяви не додано довідку з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про стан юридичної особи боржника, як доказу того, що боржник являється юридичною особою та зареєстрований в Єдиному Державному Реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на момент подання до суду заяви про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України № Б26/195-08 від 01.04.2009р., спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 51 Закону про банкрутство, (банкрутство боржника, що ліквідується власником) випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з чим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.

Згідно зі ст. 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, який не може становити менше двох місяців з дня публікації такого повідомлення.

Положеннями ч. 2 ст. 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

В силу ст. 112 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не звертається до суду з позовом у місячний строк після одержання повідомлення ліквідаційної комісії про повну або часткову відмову у визнанні його вимог, то тоді його вимоги вважаються погашеними.

Отже, такі дії ліквідаційної комісії, як ухилення від розгляду вимог кредитора та повна або часткова відмова у визнанні вимог кредитора, можуть бути оскаржені кредитором до суду шляхом подання відповідного позову.

Відтак, під час добровільної ліквідації після закінчення строку пред'явлення вимоги кредиторів, який становить не менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи, повинен сплинути місячний строк на звернення до суду з позовами до ліквідаційної комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, голова ліквідаційної комісії боржника звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство одразу після спливу двомісячного строку, не витримавши місячного строку, встановленого на подання до суду позовів до ліквідаційної комісії.

Як наслідок, пасив боржника (загальна сума всіх вимог кредиторів до боржника) не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати про його чіткий розмір.

Частиною 1 статті 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Зі змісту частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно із ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про порушення справи про банкрутство за ст. 51 Закону про банкрутство не додані докази повідомлення органу державної податкової служби, за місцем реєстрації боржника як платника податків, про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій.

Однак, вказаний державний орган є потенційним, явним (у розумінні ст. 60 Господарського кодексу України) кредитор боржника.

На необхідності такого повідомлення органу державної податкової служби також наголошено Верховним Судом України у постанові від 10.06.2008 р. у справі №15/682-б.

Також слід зазначити, що голова ліквідкомісії  мотивує свою заяву  відсутністю у боржника майна за рахунок якого можна було б погасити кредиторську заборгованість, але в поданих матеріалах  відсутні докази того, що майно у боржника відсутнє (відповідні довідки державних реєструючих органів та інші докази).

Також, до заяви додані в якості письмових доказів документи, які не відповідають вимогам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, так як письмові докази додаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Тобто, до заяви не додано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, так як додані до позовної заяви ксерокопії документів не можуть вважатися належними доказами та не приймаються судом до уваги, оскільки не відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України.

Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Таким чином, до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону про банкрутство не додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду  з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 5, 9, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом”,  ст.ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України,  суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву з доданими до неї документами повернути без розгляду.

Додаток: 1) заява з додатком всього на 126-ти аркушах, в т.ч. квитанції   № 1Р1044 та № 1Р1045 від 10.01.2011р.

Суддя Котельницька Вікторія Леонідівна