Рішення

від 18.01.2011 по справі 12/114-2060

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/114-2060

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2011 р.Справа № 12/114-2060

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Френдій Н.А.             

Розглянув справу

за позовом Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", вул. Крушельницької, 18, оф.305, м. Тернопіль, 46000       

до Козівської центральної районної комунальної лікарні, вул. Зелена, 19, смт. Козова,  Тернопільської області, 47600         

За участю представників від:

позивача: Жуков А.А. –представник (довіреність №5 від 17.01.2011р.); Панченко А.В. –представник (довіреність №1 від 12.01.2011р.); Ткач О.Є. –представник (довіреність №4 від 17.01.2011р.);

відповідача: Терлюк О.Я. - представник (довіреність від 01.01.2011р.).

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Комунальна установа Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", м. Тернопіль звернулася в господарський суд Тернопільської області із позовною заявою до Козівської центральної районної комунальної лікарні, смт. Козова, про стягнення 11731,76грн. заборгованості за відпущені з мобілізаційного резерву медикаменти.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати заборгованості в сумі 515,50грн., що виникла станом на 01.01.1998р. та боргу за відпущені згідно накладних з мобілізаційного резерву в період з березня 1998 року по жовтень 2000 року медикаменти на загальну суму 11216,26грн.

Відповідач у запереченні №56 від 17.01.2011р. на позовну заяву про стягнення боргу та його повноважний представник в судовому засіданні вважає позовні вимоги неправомірними, необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ст. 71 ЦК УРСР встановлено, що загальний строк для захисту прав за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в 3 роки, згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом. Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставною для відмови в позові, а в даній ситуації строк позовної давності закінчився 16.10.2003р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України (01.01.2004р.), відтак будь-які правила ЦК України про позовну давність, в т.ч. норми п. 6 ч. 1 ст. 268 ЦК України до даних правовідносин застосовуватись не можуть. Також, зазначив, що позивачем не наведено жодних обставин пропуску позовної давності та клопотання про його відновлення не заявлялось. Крім того, представник відповідача зазначив, що від позивача не надходило вимоги про сплату боргу.     

В судовому засіданні повноважний представник позивача зазначив, що у позивача немає доказів наявності у відповідача заборгованості перед позивачем станом на 01.01.1998р. у сумі 515,50грн. та, що позивач не може надати суду докази звернення до відповідача з вимогою про погашення заборгованості у сумі 11731,76грн., оскільки до пред'явлення позову до суду позивач не звертався до відповідача з даною вимогою.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

На підставі усної домовленості Комунальна установа Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" по накладних №14/к від 25.03.1998р., №26/к від 29.09.1998р., №49/к від 29.10.1998р., №50/к від 30.10.1998р., №56/к від 17.12.1998р., №4 від 06.01.2009р., №66/к від 27.01.1999р., №71/к від 18.02.1999р., № 80/к від 19.03.1999р., № 81к від 22.03.1999р., № 22 від 24.03.1999р., №86/к від 29.03.1999р., №93/к від 12.05.1999р., № 41/с від 26.08.1999р., № 59 від 26.08.1999р., № 108 від 24.09.1999р., № 1 від 28.01.2000р., №13/к від 12.05.2000р., №17/с від 20.06.2000р., №18/к від 16.10.2000р., які підписані представниками позивача та відповідача, згідно виданих йому довіреностей (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), поставив відповідачу на загальну суму  11731,76грн.

Згідно ст. 76 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися, про порушення свого права.

Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання.

Згідно з ч. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Станом на 01.01.2004р. (дату набрання чинності ЦК України) позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 515,50грн., що виникла станом на 01.01.1998р. та сплату коштів за відпущені згідно накладних з мобілізаційного резерву в період з березня 1998 року по жовтень 2000 року медикаменти на загальну суму 11216,26грн. в порядку ст. 165 ЦК УРСР, з огляду на що період до 01.01.2004 р. не може вважатися таким, протягом якого відбувався перебіг строку позовної давності, відтак до спірних правовідносин необхідно застосувати положення Цивільного кодексу України.

Позивач витребуваних ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.12.2010р. доказів наявності у відповідача заборгованості перед позивачем станом на 01.01.1998р. у сумі 515,50грн. не надав, при чому його повноважний представник в судовому засіданні зазначив, що у Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" дані докази відсутні.

За приписами  ч.1,2 ст. 205 Цивільного кодексу  України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують взаємні  права та обов'язки.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу медикаментів на суму 11216,26грн.

Відповідно  до  приписів  ст. 509 Цивільного  кодексу  України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

 Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.

 Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних.

Таким чином, прийнявши товар від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманих медикаментів.

Оскільки, сторони не обумовили строк оплати відповідачем отриманого згідно усної домовленості товару, то згідно ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати оплати відпущеного товару у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Відповідно до ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відтак, приймаючи до уваги, що позивачем не надано доказів поставки товару відповідачу та наявності у останнього заборгованості за його поставку  станом на 01.01.1998р. у сумі 515,50грн., а відтак слід вважати, що позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, і без яких неможливо розглянути спір по суті, а тому позов в частині стягнення 515,50грн. на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України слід залишити без розгляду.

Крім того, судом не здобуто, а позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про оплату поставлених в період березня 1998 року по жовтень 2000 року медикаментів на загальну суму 11216,26грн. відповідно до приписів ст. 530 ЦК України.

Таким чином, на момент звернення з позовною заявою до суду (24.12.2010р., про що свідчить штемпель господарського суду Тернопільської області на позовній заяві вх. №2222(н), тобто позовну заяву від 21.12.2010р. до суду подано наручно), строк оплати товару по накладних №14/к від 25.03.1998р., №26/к від 29.09.1998р., №49/к від 29.10.1998р., №50/к від 30.10.1998р., №56/к від 17.12.1998р., №4 від 06.01.2009р., №66/к від 27.01.1999р., №71/к від 18.02.1999р., № 80/к від 19.03.1999р., № 81к від 22.03.1999р., № 22 від 24.03.1999р., №86/к від 29.03.1999р., №93/к від 12.05.1999р., № 41/с від 26.08.1999р., № 59 від 26.08.1999р., № 108 від 24.09.1999р., № 1 від 28.01.2000р., №13/к від 12.05.2000р., №17/с від 20.06.2000р., №18/к від 16.10.2000р., є таким, що не настав.

За таких обставин, підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 11216,26грн. боргу за поставлені медикаменти відсутні, оскільки позов пред'явлений завчасно, до настання строку платежу, що не позбавляє позивача права пред'явити позовні вимоги в майбутньому за вказаний період.

Враховуючи, що строк виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару, поставленого по вищезазначеним накладним, є таким, що не настав, твердження останнього про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення в суд з даним позовом є безпідставними.

В силу вимог ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача у справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов в частині стягнення з Козівської центральної районної комунальної лікарні, вул. Зелена, 19, смт. Козова,  Тернопільської області, код ЄДРПОУ 02000792, 515,50грн. боргу  - залишити без розгляду.  

2.          В решті позову –відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "21" січня 2011р. через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.А. Френдій