Рішення

від 26.01.2011 по справі 18/2024-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/2024-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2011 р.Справа № 18/2024-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-мастильні матеріали" м.Хмельницький    

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  "Берегиня" с. Сутківці Ярмолинецького району

про  стягнення 14247,71 грн., з яких 57,52 грн. пені, 132,16 грн. штрафних санкцій, 204,80 грн. додаткової ціни, 2885,19 грн. індексу інфляції та три проценти річних, 10968,04 грн. штрафу

                                                                                                                        Суддя Саврій В.А.

Представники сторін:

від позивача:  не з'явився

від відповідача: Долик М.О. - за дорученням №3 від 25.01.2011р.

З оголошенням перерви.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 14247,71 грн., з яких 57,52 грн. пені, 132,16 грн. штрафних санкцій, 204,80 грн. додаткової ціни, 2885,19 грн. індексу інфляції та три проценти річних, 10968,04 грн. штрафу. В обгрунтування вимог посилається на умови договору поставки нафтопродуктів №1 від 23.09.09р., ст. 530 Цивільного кодексу України.

        Повноважний представник відповідача письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, проте в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Паливно-мастильні матеріали" м.Хмельницький             (Постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Берегиня"                      с.Сутківці Ярмолинецького району (Покупець) 23.09.2009р. було укладено договір поставки нафтопродуктів №1, згідно якого Постачальник  зобов'язується передати у власність Покупцю нафтопродукти (товар), а Покупець приймає і сплачує їх вартість. Найменування товару - бензин А-76(80), А-92,А-95, дизельне пальне. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у видатковій накладній на відпуск нафтопродуктів, що складаються Продавцем та підтверджується Постачальником шляхом підписання на умовах даного договору. (п.1.1 договору).  

Відповідно до п. 3.1 договору ціна на товар формується Постачальником кожний день і обумовлена сторонами на день поставки зазначається у видатковій накладній на відпуск нафтопродуктів. Підписання Покупцем (представником Покупця за довіреністю на отримання матеріальних цінностей) видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (форма №1-ТТН) підтверджує його згоду в кількості, асортименті та ціні товару. Якщо товар поставляється автотранспортом Постачальника, то вартість транспортних перевезень включається в ціну товару. Можлива поставка товару транспортом Покупця.

Згідно п.3.2 договору Покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно виставленого Постачальником рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується Постачальником на підставі заявленої кількості Покупцем. Поставка товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати.

Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 5 банківських днів від дня відвантаження товару і переходу права власності на товар до Покупця. (п.3.3 договору).

Згідно п. 4.3 договору у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у п. 3.3 даного договору та з урахуванням ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нараховувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім того, при порушенні Покупцем пункту 3.3 цього договору, Постачальник має право застосувати до Покупця оперативно-господарські санкції передбачені ч. 1 ст. 236 ГК України, а також в порядку ч.2 ст. 236 ГК України Постачальник нараховує, а Покупець зобов'язується сплатити (має право нарахувати) до ціни, зазначеної в накладної, додаткову ціну в розмірі 50 гривень за 1 тону несплаченого своєчасно товару (без податку на додану вартість). В цьому випадку, Покупець зобов'язаний сплатити додаткову вартість протягом 4-х днів з моменту відправлення відповідної вимоги Постачальником.

Пунктом 4.11 договору передбачена, що у випадку порушення Покупцем умов п. 3.3, п.3.8 даного договору в частині порядку оплати та проведення розрахунку Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику штраф в розмірі 35% від вартості товару за відповідною накладною. Штраф сплачується протягом 7 днів з моменту отримання вимоги Покупцем.

У відповідності до п. 4.12 договору сторони прийшли до згоди, що при несвоєчасній оплаті товару (порушення п.3.3) за час неправомірного користування Покупцем несвоєчасно перерахованими Постачальнику коштами Постачальник має право нараховувати, а Покупець зобов'язується сплатити на користь  Постачальника відсотки за час неправомірного користування коштами Постачальника в розмірі           35 %  річних. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів Постачальнику.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу дизельне паливо в кількості 4,096 тон на суму 31337,26 грн., що підтверджується видатковою накладною №76 від 16.07.2010р.. Відповідач заборгованість в сумі 30103,99 грн. оплатив 26,07.10р. що підтверджується банківською випискою. Залишок заборгованості в сумі 1233,27 грн. був оплачений 12.11.10р., що підтверджується банківською випискою.

Враховуючи викладене, позивачем подано позов до суду про стягнення з відповідача 14247,71 грн., з яких 57,52 грн. пені, 132,16 грн. штрафних санкцій, 204,80 грн. додаткової ціни, 2885,19 грн. індексу інфляції та три проценти річних, 10968,04 грн. штрафу.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

     У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін)   виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Положеннями ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, при перерахунку 3% річних, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 10,80 грн. 3% річних за період з 24.07.10р. по 08.11.10р., тому позовні вимоги в частині стягнення 10,80 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

З приводу нарахованих позивачем відповідачу 2874,39 грн. інфляційних за період липень 2010р.- вересень 2010р., аналізуючи поданий розрахунок суд вважає правомірним нарахування відповідачу 48,42 грн. втрат від інфляції  за період липень 2010р.- вересень 2010р., які підлягають стягненню, в стягненні  2825,97 грн. інфляційних нарахувань необхідно відмовити.

   Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському                (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

   Виходячи із змісту ст.ст. 546,548,549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

    Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, враховуючи вищенаведені норми, вимоги п.4.3 договору  поставки нафтопродуктів №1 від 23.09.2009р., дотримуючись положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, суд вважає, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі в розмірі 57,52 грн. за період з 24.07.2010р. по 12.11.2010р.

     Щодо стягнення штрафу в сумі 10968,04 грн.  згідно п. 4.11 договору судом враховується наступне:

   Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

     Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання, та те, що розміри пені та штрафу, які підлягають сплаті відповідачем на користь позивача можуть суттєво вплинути на фінансовий стан відповідача, а також враховуючи, що порушення грошових зобов'язань з боку відповідача  сталось з об'єктивних причин, відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, керуючись правами, наданими п.3 ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити нарахований  розмір штрафу, стягнувши з відповідача  795грн. штрафу.

        Згідно п. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

        У відповідності до п. 4.12 договору позивач правомірно нарахував 132,16 грн. відсотків.

        Статею 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

       Позивачем у відповідності до ч.2 п.4.3 договору  правомірно нарахував оперативно-господарські санкції в сумі 204,80 грн. додаткової ціни за несплачений своєчасно товар.

      Статтею 33 ГПК України встановлено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

       З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

       У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

       Враховуючи суму заявлених позовних вимог у розмірі 14247,71 грн. та сплачене позивачем платіжним дорученням №374 від 05.11.10р. державне мито в сумі 154,75 грн., відповідно до ст. 47 ГПК України, п. 1 ст. 8 Декрету  Кабінету Міністрів України “Про державне мито“ від 21.01.1993р. №7-93 (із змінами та доповненнями) державне мито в сумі 12,27 грн. підлягає поверненню Позивачу з державного бюджету як зайво сплачене.  

       Крім того, відповідно до ст. 47-1 ГПК України, ч.2 п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05р. №1258 витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., сплачені позивачем платіжним дорученням №389 від 15.11.10р. підлягають поверненню Позивачу з державного бюджету як зайво сплачене.  

   Керуючись  ст.ст. 1,12, 33, 44, 47,47-1, 49, 75, п.1-1ст. 80 , 82, 84, 85, 116-118 Господарського  процесуального кодексу України, суд -                                                                                                                                                                                                                           В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-мастильні матеріали" м.Хмельницький до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  "Берегиня" с. Сутківці Ярмолинецького району про стягнення 14247,71 грн., з яких 57,52 грн. пені, 132,16 грн. штрафних санкцій, 204,80 грн. додаткової ціни, 2885,19 грн. індексу інфляції та три проценти річних, 10968,04 грн. штрафу задоволити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  "Берегиня"                     с. Сутківці Ярмолинецького району (код 03787503) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-мастильні матеріали" м.Хмельницький, вул. Толстого,5/1 (код 36581146) 57,52 грн. (п'ятдесят сім гривень 52 коп.) пені, 132,16 грн. (сто тридцять дві гривні 16 коп.) процентів, 204,80 грн. (двісті чотири  гривні 80 коп.) оперативно-господарської санкції у вигляді додаткової ціни, 10,80 грн. (десять гривень 80 коп.) 3% річних за користування коштами, 48,42 грн. (сорок вісім гривень 42 коп.) втрат від індексу інфляції, 795 грн. (сімсот дев'яносто п'ять гривень) штрафу, 12,49 грн. (дванадцять гривень) витрат по оплаті державного мита та 20,68 грн. (двадцять гривень 68 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Паливно-мастильні матеріали" м.Хмельницький, вул. Толстого,5/1 (код 36581146) з Державного бюджету України 12,27 грн. (дванадцять  гривень 27 коп.) зайво сплаченого платіжним дорученням №374 від 05.11.10р.  державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  сплачені  платіжним дорученням №389 від 15.11.10р., про що видати довідку.

                        Суддя                                                                      В.А. Саврій

Віддруковано 3 примірники: 1 – в справі, 2 –позивачу, 3 - відповідачу