Рішення

від 26.01.2011 по справі 17/2471

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/2471

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 26 січня 2011 року                              м. Черкаси                              Справа №17/2471

   Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:        позивача –Шимановський А.В., Сівов Ю.Ю. –по довіреності,        відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/2471          

за позовом приватного підприємства «Друг»

доприватного підприємства «Промконструкція»

простягнення 18 352,53 грн.,

                                                 ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Друг»звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства «Промконструкція»18 352,53 грн. заборгованості, у тому числі: 8 468,65 грн. основної заборгованості, 9 569,27 грн. штрафу, 314,61 грн. –3% річних.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобов'язань по договору № 32/08-вед купівлі-продажу і зберігання нафтопродуктів від 01 липня 2008 року.

В судових засіданнях 21.12.2010 року і 11.01.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити, на вимогу суду надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 20.12.2010 року місцезнаходження відповідача (м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 159).

На зазначену адресу відповідача тричі надсилались ухвали суду: від 10.12.2010 року про порушення провадження у справі, від 21.12.2010 року та 11.01.2011 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він без поважних причин в судові засідання 21.12.2010 року, 11.01.2011 року та 26.01.2011 року не з'явився, проти позову не заперечував, відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у його відсутності та за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 32/08-вед купівлі-продажу і зберігання нафтопродуктів від 01 липня 2008 року (а.с.10), за умовами якого позивач (продавець) передає у власність відповідачу (покупцю) нафтопродукти  (товар), а відповідач сплачує їх вартість та приймає на умовах, передбачених цим договором. Кількість і асортимент товару узгоджується з відповідачем і вказується у рахунках-фактурах, які виставляє позивач в адресу відповідача (пункти 1.1.-1.2. договору).

За правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам статті 655 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших  правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він свої зобов'язання за договором виконав, передавши відповідачу товар на загальну суму 11 968,65 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ДД-0703931 від 31.07.2008 року на суму 4 118,57 грн., № ДД-0803716 від 31.08.2008 року на суму 3 975,94 грн., № ДД-0904286 від 30.09.2009 року на суму 3 874,14 грн. (а.с.12-14).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами в пункті 2.3. договору встановлено, що у випадку відпуску товару покупцю до отримання грошових коштів на поточний рахунок продавця (відстрочка платежу) покупець зобов'язаний оплатити партію товару, що вказана в рахунку-фактурі, на протязі 2 (двох) банківських днів з моменту отримання такого рахунку.

Сторонами була визначена умова продажу –відстрочка платежу –протягом двох банківських днів, тому строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті позивачу за поставлений товар настав:

- за накладною № ДД-0703931 від 31.07.2008 року –01.08.2008 року;

- за накладною № ДД-0803716 від 31.08.2008 року –01.09.2008 року;

- за накладною № ДД-0904286 від 30.09.2008 року –01.10.2008 року.

Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач свій обов'язок по оплаті за отриманий товар виконав частково, розрахувавшись з позивачем в сумі 3 500 грн., і на момент подання позову заборгованість відповідача складає 8 468,65 грн., тому суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач користуючись своїм правом і враховуючи часткову оплату заборгованості встановив період нарахування 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за весь час прострочення на суму 8 468,65 грн. з 18.07.2009 року по 13.10.2010 року.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 314,61 грн. за відповідний період, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку –315,31 грн.), але оскільки позивач просить стягнути 3% річних в сумі 314,61 грн., то задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

8 468,65

18.07.2009-13.10.2010

453

3% (8 468,65 *3%*453дн/365)=315,31

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 4.4. договору, згідно з яким за порушення строків, передбачених пунктом 2.3. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,25% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Слід зазначити, що за приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення саме грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дана норма є диспозитивною і нею, на думку суду, встановлюється правила обчислення саме пені (як одного з видів господарських санкцій), а не штрафу, оскільки саме пеня обчислюється у відсотковому відношенні до суми простроченого платежу, а не у вигляді твердої суми чи в грошовому виразі.  

Оскільки штрафом в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, і в пункті 4.4 договору пеня нараховується за кожен день прострочення, то суд дійшов висновку про забезпечення сторонами виконання своїх зобов'язань в договорі № 32/08-вед купівлі-продажу і зберігання нафтопродуктів від 01 липня 2008 року пенею в розмірі 0,25% від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивач на підставі пункту 4.4 договору просить стягнути з відповідача штраф (який судом визначено пенею) в розмірі 0,25% від неоплаченої суми за кожен день прострочки, що складає 9 569,27 грн., і користуючись своїм правом встановив період нарахування пені за невиконання грошового зобов'язання за весь час прострочення на суму 8 468,65 грн. з 18.07.2009 року по 13.10.2010 року.

Даний період нарахування пені є неправомірним, оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті позивачу за поставлений товар по останній накладній № ДД-0904286 від 30.09.2008 року настав 01.10.2008 року, тому враховуючи пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, пеню можна нараховувати за період з 02.10.2008 року по 02.04.2009 року.

Суд своєю ухвалою від 11.01.2011 року зобов'язав позивача уточнити розмір позовних вимог, проте позивач цього не зробив, тому суд відмовляє у позові про стягнення з відповідача пені в сумі 9 569,27 грн. за необґрунтованістю.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 8 783,26 грн., з яких: 8 468,65 грн. основна заборгованість, 314,61 грн. –3% річних.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - сплачене державне мито в сумі 87,83 грн. та 112,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

       ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Промконструкція»(м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 159, код ЄДРПОУ 35891117) на користь приватного підприємства «Друг»(м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 52, р/р 26006100842 в АБ «Укргазбанк»м. Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 14192960) –8 468,65 грн. основної заборгованості, 314,61 грн. –3% річних, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 87,83 грн. та 112,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                       С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 26.01.2011 року.