Рішення

від 10.11.2010 по справі 14/209-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/209-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2010 р.                                                                          Справа № 14/209-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Кіяніцина О. С. (довіреність № 395 від 20.10.2010 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Київської міської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Київ

до Благодійної організації „Левіт”, с. Білогородка, Києво-Святошинський район

про стягнення 424, 62 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ВАТ „Укртелеком” в особі Київської міської філії ВАТ „Укртелеком” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Благодійної організації „Левіт” про стягнення 409, 42 грн. заборгованості, 14, 53 грн. пені, 0, 67 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за надані позивачем телекомунікаційні послуги згідно договору № 3309089814 про надання телекомунікаційних послуг від 02.06.2005 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2010 р. порушено провадження у справі № 14/209-10 за позовом ВАТ „Укртелеком” в особі Київської міської філії ВАТ „Укртелеком” до Благодійної організації „Левіт” про стягнення 424, 62 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 10.11.2010 р.

10.11.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

02.06.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3309089814 про надання телекомунікаційних послуг, згідно умов п. 1.1. якого підприємство зв'язку надає телекомунікаційні послуги, перераховані в договорі та в додатках до нього.

Згідно п. 2.1.1. договору підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку.

Відповідно до п. 3.2.8. договору споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користуванням телефоном, міжміські та міжміські телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою кредитною, з поданням рахунків, системою оплати.

Згідно п. 4.5. договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту оплати та підписання та діє до повного виконання зобов'язань.

Протягом періоду дії договору з 02.06.2005 р. позивачем належним чином надавались відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідачем в свою чергу було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті телекомунікаційних послуг та перераховано позивачу грошові кошти у відповідному розмірі і станом на 01.08.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані телекомунікаційні послуги за договором за період з квітня 2010 р. по травень 2010 р. склала 409, 42 грн., що підтверджується рахунком № 3322938504 за телекомунікаційні послуги за квітень 2010 р., рахунком № 3322938504 за телекомунікаційні послуги за травень 2010 р., оборотною відомістю по абоненту від 06.08.2010 р., розрахунком заборгованості, виконаним позивачем, наявними у матеріалах справи.

В червні 2010 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 32-17/40 від 10.06.2010 р., в якій він просив сплатити заборгованість за отримані телекомунікаційні послуги.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням телекомунікаційних послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про телекомунікації”, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 цього ж кодексу встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати наданих позивачем телекомунікаційних послуг у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 409, 42 грн., що підтверджується рахунком № 3322938504 за телекомунікаційні послуги за квітень 2010 р., рахунком № 3322938504 за телекомунікаційні послуги за травень 2010 р., оборотною відомістю по абоненту від 06.08.2010 р., розрахунком заборгованості, виконаним позивачем, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 409, 42 грн. за договором № 3309089814 про надання телекомунікаційних послуг від 02.06.2005 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену № 3309089814 про надання телекомунікаційних послуг від 02.06.2005 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті послуг всього на загальну суму 14, 53 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.8. договору передбачено, що у разі несплати за надані телекомунікаційні послуги понад установлений термін споживач сплачує пеню, яка обчислюються від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості за договором у розмірі 14, 53 грн.

Також, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті послуг всього на загальну суму 0, 67 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Отже, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за договором у розмірі 0, 67 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Благодійної організації „Левіт” (ідентифікаційний код 26112216) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (ідентифікаційний код 21560766) 409 (чотириста дев'ять) грн. 42 (сорок дві) коп. заборгованості, 14 (чотирнадцять) грн. 53 (п'ятдесят три) коп. пені, 0 (нуль) грн. 67 (шістдесят сім) коп. 3 % річних та судові витрати 102 (сто дві) грн. 00 (нуль) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                                            В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

27 січня 2011 р.