Постанова

від 20.01.2011 по справі 34/78-10-2054

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/78-10-2054

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" січня 2011 р. Справа № 34/78-10-2054

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Бахчеван Х.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Доброжан Н.І., дов. № 69 від 19.06.2009 р.

від позивача за первісним позовом: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

від відповідача за первісним позовом: Шибко А.І., дов. б/н від 26.11.2010 р.

від третьої особи: Андрейцева О.М., дов. № 394/исх-гс від 16.12.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Малиновського району міста Одеси

на рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2010 р.

по справі № 34/78-10-2054

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність „АЗС-Сервіс”

до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК”

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторони позивача, Одеська міська рада

про визнання співвласниками нерухомого майна

та за зустрічним позовом Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗС-Сервіс”

про визнання права власності

Згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 ГПК України здійснювалась повна фіксація судового процесу.

Відповідно до ст. 69 ГПК України ухвалою від 06.01.2011 р. було продовжено строк розгляду справи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

В травні  2010 року ТОВ „АЗС-Сервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до МП у формі ТОВ „ВЄК”, в якому просило визнати його співвласником приміщення, розташованого по вул.. Краснова, 3-б м. Одеси.

19.05.2010 року ТОВ „ВЄК” звернулося з зустрічними позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-Б, посилаючись на приписи ст.ст. 392, 778 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської  області від 04.06.2010 року по справі № 34/78-10-2054 (суддя Фаєр Ю.Г) в задоволені позову ТОВ „АЗС-Сервіс” відмовлено, зустрічний позов задоволено, за позивачем по зустрічному позову визнано право власності на нерухоме майно, яке розташовано в м. Одесі, вул. Краснова, 3-Б.

Судове рішення вмотивоване тим, що позивач за первісним позовом здійснив реконструкцію об'єкту оренди без згоди орендодавця –ТОВ „ВЄК”, чим припустився порушень ст.ст. 778, 526 ЦК України, а тому вимога ТОВ „ВЄК” про визнання права власності підлягає задоволенню

Не погоджуючись з рішенням суду, Перший заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при  прийнятті рішення про визнання за ТОВ „ВЄК” права власності та просить рішення в частині визнання за ТОВ „ВЄК” права власності скасувати, в задоволені зустрічного позову відмовити.

Ухвалою судової колегії від 08.11.2010 р. поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційна скарга прийнята до провадження та ухвалою від 30.11.2010 р. в якості третьої особи на стороні відповідача за зустрічним позовом притягнуто Одеську міську раду.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задовольнити, рішення суду в частині визнання права власності на нерухоме майно скасувати, в задоволені позову ТОВ „ВЄК” відмовити.

ТОВ „ВЄК” надало відзив на апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду обґрунтовано і скасуванню не підлягає.

Представник ТОВ „АЗС-Сервіс” в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Одеської міської ради підтримує доводи апеляційної скарги та просить рішення суду в частині визнання права власності скасувати, в задоволені позову ТОВ „ВЄК” відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінки фактичних обставин справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга  підлягає  задоволенню  з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 23.10.2001 року між Одеської міською радою та ТОВ „ВЄК” було укладено договір оренди , відповідно до якого  Орендодавець  (Одеська міська рада) надала ТОВ „ВЄК” у строкове платне користування земельну ділянку  загальною площею 1231 кв.м терміном на 25 років –у тому числі строком на один рік - на період реконструкції, для реконструкції існуючої автозаправочної станції  на 300 заправок на добу з влаштуваннями автомийки та офісних приміщень і подальшої експлуатації об'єкту.

          04.09.2002 р. за ТОВ „ВЄК” було зареєстровано право власності на об'єкт, розташований  за адресою: м. Одеса, вул.. Краснова, 3-Б, який складається з адміністративної будівлі  літ „А”, мийки літ. „Б” загальною площею 304, 4 кв.м, відображених у технічному паспорті  від 05.06.2002 р.

15.08.2008 р. між ТОВ „ВЄК” та ТОВ „АЗС-Сервіс” було укладено договір оренди, відповідно до якого Орендодавець (ТОВ „ВЄК”) передає, а Орендар ( ТОВ „АЗС-Сервіс”) приймає в орендне користування  автозаправочну станцію, яка складається з адміністративної будівлі загальною площею 213, 4 кв.м, мийки, загальною площею 91 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Краснова, 3-Б, та розташовані на земельній ділянці  площею 1231 кв.м.   

          ТОВ „АЗС- Сервіс” стверджуючи, що під час оренди ним за робочим проектом, наданим ТОВ „ВЄК”, були проведені роботи з реконструкції орендованого майна, у зв'язку з чим загальна площа адміністративної будівлі збільшилася з 304, 4 кв.м. до 341, 6 кв.м. та, крім того,  був побудований навіс загальною площею 20 кв.м, просило визнати його співвласником реконструйованого нерухомого майна  - адміністративного корпусу, мийки, навісів.

          ТОВ „ВЄК” заперечувало проти задоволення позову ТОВ „АЗС-Сервіс”, вказуючи , що  згоди на реконструкцію не надавало, в результаті реконструкція нова річ створена не була та, враховуючи, що  ТОВ „АЗС –Сервіс” не визнає його права власності на спірне нерухоме майно, звернувся з зустрічним позовом, з посиланням на ст.. 392 ЦК України, про визнання за ним права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Одеса, вул. Краснова, 3-Б, з урахуванням зробленої реконструкції.

          Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені первісного позову та задовольняючи зустрічний позов  зазначив, що у ТОВ „АЗС-Сервіс” відсутні правові підстави  для задоволення позовних вимог, заявлених на підставі ст. 328 ЦК України, а відтак вимога ТОВ „ВЄК” про визнання за ним права власності на спірне майно підлягає задоволенню з посиланням на приписи ст.ст. 321, 392 ЦК України.

          Судова колегія не може погодитись з  висновком суду щодо визнання права власності на підставі наступного:

          Згідно із ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про  визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ „АЗС –Сервіс», під час  дії договору оренди, укладеного між ТОВ «ВЄК»та ТОВ «АЗС –Сервіс»самочинно  здійснило реконструкцію об'єкту оренди, адміністративної будівлі  та мийки, які належать ТОВ «ВЄК»на праві власності , у зв'язку з чим звернулося з позовом про визнання його співвласником реконструйованого нерухомого майна.

ТОВ «ВЄК», посилаючись на приписи ст. 392 ЦК України звернулося з зустрічним позовом про визнання права власності на  вказане майно, вказуючи, що його право власності оспорюється та не визнається ТОВ «АЗС –Сервіс».

Відповідно до ст.. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

          Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію  в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому порядку об'єктів забороняється.

          Такі ж вимоги встановлені ст.. 18 Закону України „Про основи містобудування”.

          Порядок  перебудови будинків та споруд зазначено ст.. 22 Закону „Про основи містобудування”, в якій зазначено, що право на перебудову, забудову виникає у власника чи користувача земельної ділянки в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу  на виконання будівельних робіт.

          Механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів  установлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених Постановою КМ України від 08.10.2008 року за № 923.

          Згідно зі ст.. 376 ЦК України житловий будинок, будівля споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом , якщо вони будуються чи збудовані на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

          Статтею 376 ЦК також визначені певні правила, за якими можливе визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

          Спори з питань містобудування вирішуються  радами, у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства ( ст.. 26 Закону „Про основи містобудування”).

          Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання права власності  на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Як встановлено матеріалами справи, перебудова нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.. Краснова, 3-Б була здійснена самочинно, з порушенням вимог Закону „Про основи містобудування”, однак , як встановлено матеріалами справи та доведено в судовому засіданні, ТОВ „ВЄК” до компетентного державного  органу з заявою про визнання за ним права власності на самочинне будівництво не звертався і, таким чином, суд першої інстанції , приймаючи рішення про визнання права власності дійшов передчасного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Будь-які докази, які б свідчили про факт перешкоджання   Одеською МР в користуванні позивачем належним йому на праві колективної власності майном – адміністративною будівлею та мийкою, реконструйованою орендарем,  розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-Б в матеріалах справи відсутні, із чого випливає що вимоги позивача  позивача суперечать ст. 392 ЦК України.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „ВЄК»є передчасними, оскільки  право власності на вказаний вище об'єкт позивача компетентним органом - Одеською міською радою - не порушено та не оскаржено, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ВЄК», визнання  за ТОВ ВЄК» права власності на нерухоме майно, стягнення судових витрат, понесених ТОВ «ВЄК», з ТОВ "АЗС-Сервіс" (п.п. 2, 3.4 резолютивної частини рішення) скасуванню, а в задоволені позову ТОВ «ВЄК»про визнання права власності слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси задовольнити.

Пункти 2, 3, 4 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2010 р. по справі № 34/78-10-2054 скасувати.

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК” про визнання права власності відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                            О.Т. Лавренюк

Суддя                                                                                                   Я.Ф. Савицький

Суддя                                                                                                   Т.Я. Гладишева